Сьогодні Рош йшов швидко, бо хотів скоріше розпочати та закінчити цю огидну справу. Його запросив сам Йорвет до якогось стриптиз клубу. Він гадки не мав, звідки в цього гидотного ельфа гроші з’явилися на такий не дуже культурний, проте дорогий заклад.
Вернон зайшов у той клуб і його відразу ж зустріла гарна пані з хитрим поглядом.
– Це ви Вернон Рош? – запитала вона, придивляючись до медальйона темерії на шиї очікуваного відвідувача.
– Так, я.
– Підемо за мною, вас уже чекають.
Руса красуня у легкій сукні провела його до окремої кімнати, де його вже чекав огидний ельф без огидної пов’язки на ще більш огидному шкіряному дивані.
Коли пані пішла, Рош зачинив тії штори бордові і почав оглядати кімнату. На столі, укритому червоною оксамитовою скатертиною, лежала темна куртка білки на якій блищали не тіки різні герби, а й пелюстки троянд кольору крові. Символічно. З того одягу ще й стирчала хустка і теж була вона у цих квітах.
Біля брудного одягу стояло відкрите шампанське і пустий келих, який так і чекав того гостя,а з другого ельф уже пив.
– Вітаю тебе, Верноне Роше. – Йорвет хитро посміхнувся, випиваючи свою рідину в посудині, – Сідай ото біля мене чи проти, різниці нема, просто сідай-но! А то стоїш і зириш, що аж ніяково.
Вернон слухняно сів напроти Йорвета, який уже спохватився за, так звану, флейту і наливав уже алкоголь.
– Кажи нащо ти мене позвав сюди?
– Ото ти злий сьогодні! Не спіши-но, є ще час усе обсудити, краще вип’ємо!
– Відразу? – Рош насупився.
– Не бійся, сьогодні я вбивати тебе не планую, таке місце для такого не підходить. Ото бери давай свій кухлик!
Ельф прямо запхав Рошу у руки напій, майже не розливаючи його на чорну рубашку людини та довільно посміхнувся, цокнувся і почав пити, а темерець щось ще більше насупився.
– Ну-бо! Чого ж то ми не п’ємо? – Отруйно сказанула білка і глянула на ньо навіть трохи образливо, бо грошей то всьо не мало коштувало, а dh’oine ще й вередував.
Вернон глянув недовірливо, але потім тяжко видихнув і усе разом випив відчуваючи хитрий погляд на собі.
– Ну як тобі, dh’oine?
– Непогане.
Йорвет наче сам насупився. Стіки грошей і заморочок треба було, лиш би це неподобство сказало: “непогано”.
– Непогано-то? Добре, я буду знати; в наступний раз замовлю інше. – Скойа’таель облизнув губи від солодкого шампанського, поправляючи свою велику чорну футболку з дивним написом, яку людина ніколи не може зрозуміти. Сьогодні, на диво, був без своїх цепок на шиї та штанцях.
– Як це в наступний раз? Ти хочеш мене ще раз сюди затащити? Тобі-то грошей ще раз на таке баловство вистачить? – темерець посміхнувся.
– Не тобі мої гроші рахувати, телепню!
З інших кімнат було чутно дивні, відверті звуки, які змушували Вернона почувати себе некомфортно.
– Ну-то, навіщо ти мене сюди позвав? З дівками погуляти? Чи знову будеш мені балакати про честь і те, що таких як я вбивати жалко?
– Тобі насправді це так цікаво? То й слухай, скурвий сину, – Рош напружився і трохи стиснув посудину, яку так і не поклав кудись, а той продовжив із задоволенням, – з дівками погуляти ми могли б і в іншому місці і, думаю, що точно без тебе, дивлячись, який ти в нас обережний та про тую честь я готовий балакати коли ти будеш лише при смерті в якийсь канаві. А так хочу з тобою потеревеніти та й діло є одне… Так я відповів на твоє питання, скурвий сину?
– Не називай мене так.
– За мамою-лярвою сумуєш? Такі як вона є в таких клубах, якщо хочеш, то можу попрóсити.
Темерець поклав бокал на приємний червоний оксамит на підлозі, який додавав кімнаті дивне багатство, а потім різко ухопився за шию Йорвета.
– Ти що робиш! Ах ти, скурвий сину!
Білка виронила пустий бокал на темний шкіряний диван і кинулася знімати руки зі своєї шиї і зашипіла.
– Сука, скурвий сину я тобі? Та щоб ти скис, смердючий ельфе! От скурвий син я тобі, то зара’ отримаєш! Дитя собаки! – Вернон Рош майже поклав супротивника на диван, та не очікував, що тяжким черевиком чорним, на якому було багато ремінців, получить в живота.
Він трохи відступив, а в цей час білка вже готова була дати йому по пиці, якби та огидна людина не схвалила його б за руки і знов повалила на диван, майже не давлючи келих. Обоє кричали щось дивне: перший на старшій мові, другий всякі образи та висловлювання, які він раніше терпів.
– Тихо! – пробуркотів скойа’таель над вухом темерця, який на секунду затих. Він ухватив його за медальйон, – хтось йде! Раз побачить нас при бійці – вижене! Сідай-но, хутко!
Йорвету здалося трохи відволікти Роша на прислуховування до тяжких кроків і він швидко всадив бунтівника. Та коли адміністрація зазирнула скрізь тії бордові штори, готуючись уйняти конфлікт, вони побачили як ельф лише цілував у губи того dh’oine. Дивитися було нема на що особливого, але коли вони швидко пройшлися по кімнаті поглядом, залишили їх, сподіваючись, що більше дивних конфліктів уже не буде.
В кімнаті настала тиша і було чутно нерівне дихання обох.
– Вони вже пішли… – видавив з себе Вернон, коли люди пішли вже як хвилин п’ять тому. Проте мокрі поцілунки, які лишав ельф, не зупинялися, поки темерець не поклав руку на його темне волосся, – Йорвете, ти мене чуєш? Чи ти вирішив мене сьогодні виїбати?
Білка трохи вкусила його і почула нерівний видих людини, яким заважали насолоджуватися чужі стони з інших кімнат. Всі вже веселилися, а вони тільки почали.
– Ти думав я просто так тебе змушу сраку мити у своєму листі? – відволікшись від своєї справи, скойа’таель нащупав біля сідниці Роша свій келих і наче обнімаючи його, він налив шампанського до країв.
– Я думав, ти хочеш мене убити і вирвати кишки та не возитися з моїм гімном.
– Може колись це й буде, але точно не сьогодні, – Йорвет випив десь половину, і повернувся до Вернона, тягнучи йому напій. – ото випий давай і не кажи дурниць.
Темерець знов слухняно випив, відчуваючи, що руки ельфа неймовірно тремтіли і лазили по сорочці, наче не знаючи куди їх діти. Коли він поклав келих на стіл, відчув знову м’які губи на своїй шиї, а руки намагалися справитися з ґудзиками.
– Дідько! Як ти цю огидну рубашку вдіваєш!
Перший ґудзик розстібнувся, відкриваючи чудові ключиці, які білка відразу ж вкусила. Він, відчуваючи, що людина намагалася провести пальцями по його шраму, зі злобою глянув на нього своїм одним оком.
– Ти руки мив, що до моєї пики ото лізеш?
– Не мив…
– Не мив і от до пики моєї лізеш! Пішли, ондо, руки мити, а потім хоть за сраку мене мацай…
Вернон піднявся і глянув на Йорвета, протягуючи йому руку. Проте, він уже розлігся на дивані.
– Ти руки до мене не тягни свої брудні!.. – скойа’таель потягнувся за пляшкою і поклав її Рошу в руки, – На, допий і пішли. Там набагато лишилося, так що не бійся.
Темерець почав пити з тої бутельки та упустив момент, що той хитрий ельф обняв його зі спини.
– Трясця! – крикнув Рош, а потім відчув, як його поцілувати у вухо.
– Тихіше, dh’oine, тихіше…Пішли давай-но…
Виглядали вони дивно: скойа’таель вів Вернона і змусив розслабитися його у своїх обіймах. Їх зустріла знову руса красуня з трохи здивованим поглядом. Не очікувала.
– Ох, пані, можете ще нам пляшечку шампанського принести? Я заплачу-то, заплачу! Тіки от несіть, несіть, краще відразу відкрите, ми от будемо скоро! – загомонів ельф до пані, яка з цікавим поглядом дивилася на них, та й кивнула, наче приймаючи замовлення.
Вони спокійно дійшли до вбиральні і почали умивати руки. Коли Рош задумався про щось своє, його тут же обняли зі спини і почали тертися своїм членом об його сідниці.
– От чортяка…скіки ти випив, що тут залицяєшся?
– Небагато, чесне слово! Бутелькі дві наче… Не пам’ятаю, проте тепер можеш мене чмокнути у шрам, який ти мацав своїми брудними руками.
Після цих слів губи Вернона відразу пройшлися по шраму, а через хвилину уже добралися й до дивного вуха, яке вічно цікавило його. Друге він теж не обділив увагою – почав крутити різні аксесуари на ньому.
– Гей, я тобі тіки дозволив себе у шрама поцілувати, а ти вже… – ельф трохи занервував, коли відчув тії губи на своєму вусі біля шраму,– Пішли…
Рош узяв за талію здивованого Йорвета, проводячи його по дивним коридорам до їх кімнатки. З інших таких же приміщень чулися відверті звуки. На столі їх приміщення стояла уже відкрита пляшка шампанського і розлита по бокалах. Прикривши шторками їх містечко, білка відразу повалила темерця на диванчик, який знаходився справа від входу. Людина хотіла б насваритися чи запитати що за чорти в нього вселилися, проте не зміг, бо його уста відразу зайняли поцілунком, а чужі руки потягнулися зняти дурне взуття, щоб той міг себе не обмежувати в діях. Після поцілунку тії в’юнкі пальці ельфа спочатку зняли медальйон з ліліями і бережно поклали його на стіл біля бокалів і, відчуваючи гнівний погляд Вернона, вони швидко прийнялися справлялися з ґудзиками на тій огидній сорочці, а кожну відкриту частинку тіла скойа’таель сипав поцілунками. Коли сорочка Роша була повністю розстібнута, Йорвет усівся на стегнах людини і почав нагло гладити долонями татуїровки на грудях, а потім почав лізти до випуклих сосків.
– Ці твої взори таки дивні… – зашепотів скойа’таель і трохи надавив пальцями на лівий сосок.
Вернон приглушено застогнав, соромлячись того, що партнер його почує і вмить почервонів. Білка здивувалася, проте ще й посміхнулася і почала масажувати ту грудь як тільки вміла, а другою рукою гладила через тканину його збуджений член.
– Зачекай, я дещо забув.
Ельф встав, зупиняючі усі ласки, тим самим дивуючи Вернона ще більше. Він пішов до стола шукати щось у своїй куртці, розкидаючи пелюстки квітів на підлогу і трохи на диван. Знайшовши маленький лубрикант та презерватив, які він відразу заховав у кармани штанців, ухватився за келих з вивітреним шампанським і випив його за мить. Йорвет майже не ліг на замученого Роша і наче вибачаючись почав цілувати солодкими губами тії соски. Своїми спритними руками він помаленьку знімав штани темерця разом нижньою білизною, продовжуючи маніпуляції з грудями.
Усе вбрання Вернона полетіло на тую оксамитову підлогу, окрім сорочки, яка бовталася на його плечах. Білка прийнялася повільно дрочити йому, наче дражнячи. Вона вже сиділа біля розсунутих ніг і лукаво посміхалася.
– Не так швидко, dh’oine! – засварився ельф, коли Рош почав торкатися його долоні, благаючи рухатися швидше.
– Гм…Не тягни сильно…
Скойа’таель кивнув уже відкриваючи лубрикант, намащуючи свої пальці, а потім кинув баночку десь біля ніг лежачого.
– Нумо, розслабся… – прошепотів Йорвет, відчуваючи як його партнер напружився, коли він підставив палець до його анального отвору, другою рукою ельф почав обережно гладив по плечу.
Рош ухватив ту руку з плеча і обережно чмокнув її киваючи. Білка повільно увійшла та відчула, як руку, на якій залишили невпевнений поцілунок, почали міцно стискати.
– Ну-ну, Верноне, чого ти так хвилюєшся? Тихіше, тихіше, любчику… Обіцяю, все буде добре, тіки-но розслабся…
Через хвилину Рош все ж таки розслабився і відчув, як в ньому почали потроху рухатися і соромлячись всієї ситуації, він продовжив тримати партнера за руку. Йорвет вирішив відволікти його поцілунками і прихилившись, він почав ніжно вести своїми устами по ключицям. Він визволив свою руку на мить, задираючи свою футболку до грудей, щоб та не замурзалася, а далі дозволив тримати руку як той хоче. Ельф почав рухатися впевненіше. Темерець трохи терся членом об живіт партнера, що його ще більше дражнило і бажало більшого.
Через пару вже більш впевнених рухів у людині, білка заділа
Коли вони цілувалися у вуста, білка навмисно різко двинулася у людині, яка занадто солодко простогнала для гострих вух у губи. Схоже, все правильно робила білка. Вирішившись повторити свої дії, додаючи уже другий палець, різко сковзнула по простаті, на що лежачий ще більше заскиглив у вуста.
Через пару рухів, Йорвет вирішив додати третій палець, який легко увійшов у Вернона. Сам Рош дуже розм’як під поцілунками ельфа і поглядом своїм наче благав перейти до чогось більшого. Сам ельф же знов прийнявся тендітно облизувати сосок партнера, зберігаючи середній темп.
– Йорвете, ох, покінчуй з цим, – темерець, збираючи сили, поклав долоню на темні патла скойа’таеля і вимовив далі, – я тебе прошу…гм, не муч мене…
Названий лиш чмокнув кудись у груди та витягнув пальці з Роша, на що лежачий дивно шмигнув носом.
– Либонь, пусто себе почуваєш? – засміявся ельф і знову підійшов до столу.
– Що вже шукаєш на цей раз? – посміхнувся Вернон, а пізніше побачив обгортку рожевих дитячих вологих серветок. Зі сторони це виглядало смішно трохи та й дивно, чого це він узяв такі, проте порушувати тишу не дуже хотілося та й відволікати партнера теж, цікавіше було спостерігати за тими плавними рухами.
Коли Йорвет витер руки від змазки, він кинув брудні серветки на стіл разом з обгорткою та зняв з себе кофту і недбало кинув її на другий диванчик зліва.
Уже усівшись біля Роша, який продовжував споглядати за ним зі своєю метою та цікавістю, скойа’таель швидко розшнуровувати своє тяжке взуття. Позбувшись його, він дістав презерватив з карману штанців, а потім зняв їх разом з нижньою білизною і неохайно кинув одяг на підлогу. Білка швидко вмостилася біля ніг темерця, змащуючи свій член уже в презервативі змазкою, а пустий лубрикант кинув в купу одягу.
– Коліна нити не будуть нити після цього шкіряного диванчику? – засміявся Вернон, коли почув як заскрипіли меблі під Йорветом.
– Чорт зна, але ради такої насолоди готовий потерпіти… – ельф поцілував лежачого у носа і вхопився своїми руками у його сідниці, – Готовий?
– Та… – не устиг договорити Рош, як в нього плавно увійшли, визиваючи досить гучний стогін, який він захотів би сховати за іншими криками з чужих кімнаток.
– Не кажи мені, що ти ще соромишся!
– Тебе не лякає, що нас можуть побачити?
– Не хвилюйся щодо цього, нас ніхто чіпати не має, я попросив без попереджень не заходити. Тоді бійка була от і прийшли, бо дикого шуму наробили. – Йорвет відчув, як людина напружилася і схватила його за плечі, схоже, вона не бажала згадувати про їх конфлікт. – ну-бо, не стримуй себе і не нервуй, я тебе прошу! Так, я тебе спровокував, та, схоже без цього ти би не дав себе виїбати.
– Не дражнися так більше, бо колись точно уб’ю, особливо за такі порівняння, а перед тим навіть за дупцю мене не полапаєш. Попереджай все ж таки…
– Гаразд, вибачай мене, а тепер ти не будеш обурюватися на мене та ховати свої емоції та почуття?
Темерець обняв шию білки і зашепотів на гостре вушко:
– Добре, не буду, а тепер продовжуй…
Від дивної злоби Роша нічого не залишилося, а останні слова були занадто гаряче сказані та й ще так лукаво, що не могло розпалити бажання нарешті задовільнити їх обох. Скойа’таель швидко ухватився за талію партнера і почав потроху рухатися. Змазки було багато, тому все йшлося легко, плавно.
Набираючи темп з кожним новим рухом, Йорвет цілував відкриті напухлі губи, випадково покусуючи їх, на що лежачий трохи хмурився. Сам темерець уже не стримував себе і стогнав занадто гучно. Його точно почують інші, проте білка лиш довільно усміхалася, розуміючи це.
– О-ох, Йорвете… – занила людина, лізучи себе задовільнити.
– Я, агх, сам усе зроблю. – тяжко видав скойа’таель і прийнявся дрочити партнерові.
Пару різких рухів у ньому і чужа рука на його члені змусили Вернона ухватитися за темне волосся і нарешті кінчити, забруднюючи животи обох і долоню самого ельфа, якому потрібно було ще пару різких товчків щоб кінчити у презерватив.
Йорвет тримався з останніх сил щоб просто не лягти на партнера і не забруднити один одного ще більше. Він вийшов з темерця і відчайдушно потягнувся за серветками, проклинаючи себе, що так необережно їх кинув.
– Оце в тебе милі рожеві серветочки з котиками… – посміхнувся втомлено Рош.
– Інших не було, а я спішив щоб усе підготувати і прийшлося узяти такі.
Ельф зняв презерватив та вкутав його в серветку і дістав ще одну та почав старанно витирати себе. Він кидав брудні серветки на одну чисту, щоб потім лишній раз руки не бруднити. Коли Йорвет омив себе, він прийнявся за свого партнера, який дриґнув, коли відчув прохолодну серветку на своїй шкірі…
– Dhoine, про що ти думаєш раз мене навіть не чуєш?
– Га?
– Досить ґав ловити, – Буркнула білка, яка вже сиділа у своїх штанцях та взута, а одяг людини вона поклала їй на живота,– на, вдівайся, а я поки з деякими речами розберуся.
Вона підійшла до столу, забираючи з лівого дивану кофту та швидко вдягнула її, хапаючи свою курточку зі стола, намагаючись не перевернути всілякий посуд. Обтрусивши її від дивних пелюстків, ельф накинув куртку і підняв з підлоги свою пов’язку, яка опала з квітами та швидко поклав її у карман. Ще раз оглянувши безлад на столі, скойа’таель запримітив медальйон темерця та узяв його до рук.
– Ось ще дещо, – він повернувся до товариша, який очікував на якусь образу, та ухватив його долоню і поклав у неї холодний шмат заліза, – своє брязкальце не забудь, добре?
Вернон Рош трохи загублено кивнув, а ельф лиш узяв брудні серветки та швидко вийшов з кімнати, залишаючи того наодинці.
Темерцю потрібно більше часу усе обдумати. Після такого сексу з ніжними ласками зі своїм неприятелем стає якось зніяковіло. Навіщо цьому огидному смердюку гостровухому потрібен був такий контакт з людиною, яку він так зневажав? Все здавалося в цій ситуації диким, від чого було зніяковіло та й ще карати себе, що повівся на ті залицяння і схвалював їх. Від цього всього хотілося утекти і ще й забути тії ніжні поцілунки та рухи.
Рош нервово вдягався з цими думками, а позбутися їх ніяк не міг. Він застібнув останній ґудзик, узяв в руки медальйон, щоб точно його не забути і потягнувся за бокалом з вивітреним шампанським, сподіваючись що це якось утішить ті почуття.
– Ну-ну, хтось уже без мене п’є! – неочікувано для людини зариготів скойа’таель.
– Я думав що ти не вернешся.
– Ну їй-бо, вернуся, милий мій! – ельф підійшов ближче до Вернона і потріпав його по волоссю. – Як мені тебе забути? Ти, до речі, сьогодні без свого шаперона.
– Вирішив, що у такі місця краще його не вдягати, бо ти його б теж по підлозі повозюкав, – темерець зжав медальйон сильніше. Він не знав, як реагувати на свого ворога.
– Лишенько, чого ти знов насупився? Я нічого не робив з твоїм брязкальцем, чесно! – білка поклала долоню на зжатий кулак темерця, – хочеш я вдіну його тобі і ми підемо звідси…тіки розслаб руку…
Вернон відчайдушно позволив Йорвету узяти його медальйон. Скойа’таель обережно повісив його на шию людину і поцілував у шию.
– Пішли-но, любчику. Уже всі розходяться та й нам вже час. Шампанське можемо забрати з собою.
– Пішли.
Рош узяв ту бутельку з алкоголем, намагаючись не перевернути пусті келихи, а ельф швидко підхопив його під руку. Вони вийшли разом. Руса красуня їх вже не зустрічала, схоже, вже теж пішла.
– Вже пізно, на метро не поїдемо – пробубонів скойа’таель, дивлячись на напруженого товариша,– може прогуляємося?
– Куди ти хочеш мене знов повести? – Вернон витягнув свою руку з міцної хватки, майже не проливаючи шампанське, і трохи відійшов і недовірливо зиркнув на білку.
– До мене додому.
– Ти жартуєш? Я не буду спати у ельфській халупі! Я там помру спочатку від смороду швидше, ніж від твоїх рук!
– А куди ми тоді дітися маєм? Не будемо ми на вулиці спати! Особливо з такими чистюлями!
– А я думав, що спати на вулиці для тебе вже діло звичне! – Темерець глузливо посміхнувся, – Пішли-но до мене!
– Пся крев! От хитрий який, ще й либишся! Ну добре, пішли до тебе раз так хочеш.
– Яка білка сьогодні добра, аж дивно! Згодна на всі мої забаганки! Не підмінили її часом?
Вернон взяв того під руку, не даючи йому відповісти і вони повільно попленталися.
– Ми через парк пройдемо, добре?
– Як хочеш, веди мене вже хоть кудись, – Йорвет ухватився за шапманьске та відпив його, – я втомився жахливо, якщо чесно.
– Їй-бо, чим ти таким займався весь день?
– Усе готував до твого приходу і молився, щоб ти прийшов! А пригнав ти до мене навіть заранє, хоча, я навіть не був впевнений що ти пригониш до мене взагалі.
– Невже хотів урятувати своє горе алкоголем? – Рош вихватив бутельку з рук білки і сам почав пити.
– Схоже на те, але я ж нервував страшенно!
– Ага, – людина витерла уста рукавом своєї чорної сорочки, – по тобі і не скажеш, що сидів обісцяний при виді dh’oine! Та й ти, курва, обісрав мене, а потім як почав лізти! Дідько, як тобі ця «справа» в голову прилізла?
– Не кричи-но, тут тобі вже не бордель, де ти можеш стогнати як хо’! – ельф вільною рукою ухватив того за підборіддя і поцілував у губи, сподіваючись, що той заткнеться. Не хотілося, що про такі їх справи хтось дізнався. – Довільний, чортяко?
– М-м-м… я не просив аж такого від білки, проте сьогодні вже сильно сперечатися не буду.
Гостровухий узяв те нещасне шампанське і знов відпив.
– Ще питання в мене є до такого шибеника: це була твоя справа до мене? Чи ти вмієш не тільки залицятися? Бо я думав, що ти захтів реально толкове мені запропонувати…
– Та, уся справа, а що? Якщо тобі таке діло сподобалося, можу ще щось видумати.
– Ух, страшно уявити, що такий йолуп, як ти, ще вигадає!
Йорвет лише втомлено усміхнувся і ще випив алкоголю. Вони знов йшли мовчки, зморені цим днем і поїли один одного. Коли вже пити було нічого, гостровухий занив:
– Ох-х, матінко моя…давай-но присядемо! Щось твій парк йдеться довго, занадто довго…
Він присів на якусь першу лавку, яка йому трапилася і всівся в ній, чим трохи перелякав Вернона такими різкими рухами. Ельф відкинув голову назад, а темерець лиш насуплено дивився на цюю картину.
– Пішли, ледарю, на вулиці ніхто з нас спати не має! Вставай давай! – людина підійшла до ближче товариша, який майже розлігся і зиркнув на нього, а потім потягнув до себе на лавку, – ти-но руки не розпускай!
– так ти би не всівся точно! – Йорвет поцілував Роша у щоку і притулився своїм шрамом об його плече, –дай передохнути, я сил не маю зовсім.
– ну гаразд…
Через пару хвилин такого відпочинку, Вернон почув як хтось тихо сопів біля його вуха. Той самий огидний ельф вже тихо дрімав, уж настільки його заморили сьогодні!
– Гей, прокидайся! – Темерець почав трясти Йорвета, – Ти що, плануєш тут спати? Нам ще трохи залишилося!
– Та, та, не кричи, бовдуре, – Білка обняла людину і змусила прилягти на неї. – Завтра усе вирішимо…
Рош зрозумів, що з втомленим скойа’таелем йому не справитися. Йти було не далеко, але вже й справді лінь, коли лежиш на чужих грудях і сам впадаєш у сон. Так вони й заснули в тому парку.
Двоє не мали ніякого уявлення, як треба вести себе завтра та що казати. Все виглядало й справді дивним, чужим, що змушувало себе почувати якимось дурнем. Може уранці вони чи придушать один одного, чи втечуть, не бажаючи щось знати чи будуть тримати усі ніжні слова до нової такої зустрічі, на якій покажуть себе знов коханцями. Вони не знають, як діяти з тими почуттями, а те, що буде уранці, потрібно лиш додумувати…
Додати до улюблених