Пройшло декілька днів з мого візиту. Майкрофт Голмс, відправляв мені досьє аристократів, що потребували детального розгляду. І декількох з них я обрала цілю. Себастьян і Льюіс розбирались з підготовкою до балу через чотири дні. А я в кабінеті виконувала свою роботу з совістю та сумлінням. Останній лист від Майкрофта мене збентежив, не схоже що цей спокійний чоловік довіряв мені на 100%. Він шукав всі способи підстраховки та для усунення мене від справ. Та допоки мої щурі(агенти), розміщенні у кожному особняку. Я збиратиму інформацію швидше будь якої розвідки. Маленькі діти вирощені вулицею.Сироти, що намагаються вижити в цьому прогнившому капіталістичному світі де все залежить від «кольору» твоєї крові. Лицемірні, потвори, що викривають саму істину життя. Ставлячи своє поверх інших. Закінчивши з цією десятою сотнею документів. Я відкинулась на кріслі. Мої ідеали були іншими, моя моральність та менталітет різнились від цієї епохи. Підвівшись за столу, я вирушила прогулянкою по особняку. Вікна пропускали багато світла, що на дивно умудрялось пригрівати. Це була не найкраща думка, та вилазки з цього місця ніхто не відміняв. Повернувшись в спальню, я прийнялися перебирати гардероб. Мені потрібна була саме така річ яка дозволить прикинутись жінкою робочого класу. Провівши в гардеробний хвилин 20. Я знайшла сукню кольору морської хвилі. Не велика кількість мережива, красиві небесні бантики на рукавах. Сірі чобітки, та рукавички. Запалавши волосся спочатку в косу, я зафіксувала її в пучок. Поглянувши в дзеркало, я все таки відмітила для себе що у всіх трьох життях я виглядала просто неймовірно. Покинувши маєток з надією ,що ці двоє демонів не скоро помітять мою відсутність. Я вирушила досліджувати світ. Зупинившись десь на вуличках робочого класу, я прогулювалась містом. Сотні людей в жилетах і костюмах проходили вулицями, не кажучи вже про прекрасних панночок. Запахи людей змішались в повітрі й били в ніс. Ненависть до скупчення людей нагадала про себе знову. Та краєм носового рецептора, моє все наркоманське єство вловило запах сигар. Вирушила на цей дим, сигари пахли інакше ніж ті що я курила раніше. Зупинилась я вже перед крамницею, черга з чоловік була у вигляді 5 людей. Вставши за крайнім, моя особистість привернула увагу останнього панна.
-Купуєте сигари чоловікові міс?-чоловік розвернувся в мою сторону, дозволяючи мені розглянути його.
*Чоловік приблизна 185 см ростом. На підборах я була трохи вища від нього. Добре складений, грає на скрипці та не є музикантом. Темно синє волосся та такого ж кольору очі. Він вельми схожим на Майкрофта Голмса та на ще одну людину…*
-Ммм~?Повинна вас виправити сер, та я не купую сигар чоловікові. Незаміжня.-темноволосий знову оглянув мене з ніг до голови.
-То кому ж така мила дама-аристократка може купувати сигари?
-Тим більше звідки ви зробили припущення, що я з аристократії.-я схилила голову набік показуючи всім своїм видом зацікавленість. Мої акторські здібності просто на висоті.
-Це ж елементарно міс. Ваша обручка на правій руці, зроблена в ювелірній на головній вулиці призначеній для аристократії. Нехай ваша сукня і проста, та матеріал явно є висококласним. Та враховуючи те, що ваше взуття чисте з сторони носика то можу стверджувати що ви прибули екіпажем. Тому це елементарно.-я стояла ошарашеною. Не вже я настільки виділялась. Мої думки зараз були лише чи не привернула я до себе не бажану увагу, та жоден мускул на моєму обличчі не дьоргнувся.
-Ось як. Вельми цікаві роздуми сер. Ваша черга.-повернувшись до каси молодик відкрив мені спину дозволяючи все обдумати. Він щось обговорював з касиром, вибирав цигарки. Я ж обдумувала всі свої можливі проколи.
-Які сигарети вам упакувати міс?-а це вже був консультант.
-Зберіть мені з кавою та вишнею. Можете зібрати їх в коробочку. Дякую-поки консультант збирав замовлення. Темноволосий продовжував розглядати мене. Він дістав сигару, й закурив її. Запах тут же торкнувся мого носа. Легко зморщившись я звикала до їдкого запаху диму.
-Вам не казали ,що пялитися на жінку не красиво.- так я зʼязвила та це можна пробачити.
-Ваше замовлення міс.-консультант протягнув мені коробку з самокрутками. На останок я лише кивнула й залишила гроші.
-Сер дозвольте мені провести той же трюк. Я також вгадаю хто ви.
-…~?-обличчя темноволосого виглядало доволі здивованим. Та в той же час розслаблена позиція тіла, наче насміхалась над мною. Він посміхнувся, й потягнувся до кишені за пачкою сірників.
-…ви вмієте грати на скрипці, хоча не являєтесь музикантом. Таксами припущу, що займаєтесь єдиноборствами й іншими видами спорту. Також ви явно цікавитесь науковими експериментами, а ще страждаєте на нікотинову залежність,хоча наркотичну я не упускаю… це все, виправте якщо десь помилилась.- це було того варте. Обличчя чоловіка тут же застав шок. Він напів дороги опустив руку з цигаркою, дивлячись прямо мені в душу.
-І як ви дійшли такого висновку міс….?
-Марузенскі. Міс Марузенскі звертайтесь так. Ну стосовно всього… це було очевидно як день. Весь ваш вигляд вказував на це. Хоча б я додала, що ваша сила дедукція вражає. Її не варто списувати.
-хах… ви теж вражаюча міс Марузенскі. Я Шерлок, Шерлок Холмс.Жаль, що лише в присутності дами цигарки курити забороняє етикет.-я скоса глянула на нього. Джентельмен тримав цигарку між губ, та не закурював. Він поправив шевелюру,розтріпуючи волосся.Я почала рицькати в кишенях верхнього вбрання в пошуках завітної коробочки. Не знайшовши її, язвернуоась до темноволосого:
-Ха… закурить будь ласка сер.- я піднесла цигарку до губ і затиснула її.
-А ви вмієте дивувати міс…- запаливши сірник він підніс його між нас, даючи нам можливість запалити сигари. Ми прикрили лодонями вогник, намагаючись змусити його не гаснути.
Вдихнувши дим, я легко подавилась. Це був згурсток якогось шмурдяку, від якого вставляло моментально. Будь я кимось іншим, мабудь лежала б вже на тротуарі в надії, що до ранку відійду. Ми прогулювались з джентльменом, обговорювали все на різні теми. Останні новини суспільства, експеременти, історичні ідеї, музику, все до чого ми доходили було обговореним. Так не замітно ми теревенили неначе були найкращими друзями.
-Хей Шерлок… Шерлок.-до нас підійшов світловолосий( я б навіть сказала блондинчик). Одягнений він був доволі елегантно, в костюмі з капелюхом та тростиною. Він був акуратним на відмінну від Шерлока.
-Джон? Ти що тут забув?
-Це для тебе. Від місіс Хадсон.- Джон простягнув листа для Шерлока. – а міс, дозвольте представитися я Джон Ватсон. Вибачте, що перервав вас.
Джон зняв капелюха, він ніяково посміхнувся. Оглядаючи мене в компанії Холмса.
-Нічого сер Ватсон. Я Анджеліна Марузенскі, можна просто міс Марузенскі.
Біля нас зупинилась карета. Вона була без жодного герба, й указу на приналежність до аристократичної сімʼї. З місця поруч з кучером зійшов високий чоловік. Одягнений в робочий смокінг. Він підійшов до нас, коротким привітанням він обжарив всіх присутніх.
—Міс нам пора. Вибачте, що відриваю вас від вашої вельми цікавої дискусії. Та якщо ми хочемо все встигнути вам пора повертатись.
-Рада була вас зустріти містер Шерлок,сер Ватсон. Надіюсь ми ще з вами зустрінемося.
Я сіла в карету, Себастьян зайняв своє місце поруч з Льюісом. Карета рушила з місця, проїжджаючи старі вулички Лондона. Я розглядала краєвиди з вікна, шукаючи ,що не будь цікаве.
*С -міс ви могли б попередити нас, що покидаєте маєток
О -А це було потрібно? Ви й так знаєте де я знаходжусь. Ви знайдете мене серед сотні інших людей. Чи я не права Себастьян.
Л -Міледі, але все таки варто було попередити нас про те що ви покидаєте помістя. Все таки званий вечір її величності скоро розпочнеться. Ваша сукня вже готова, бачили б ви обличчя прислуги коли вони не знайшли вас в кабінеті.
О -Так стоп. Льюіс ти сказав, що ви підготували сукню. Куди ви поділи мої костюми?
С -Костюми на місці міс. Просто сьогодні званий вечір. І ми підготували сукню проте вона особлива. Там будуть штани і шлейф, ваша не любов до громіздких суконь ми не забули.
О -Себастьян, не рекомендую жартувати про це. А і знайди інформацію на цих людей, я написала список. І ще там ж окреме завдання для тебе. Поки ми з Льюісом будемо на званих вечорах, ти займешся нашою тіньовою роботою в якості інформатора.
С -Все буде зроблено як найкраще міс.
Себастьян зіскочив з карети на ходу.Й рушив вуличками Лондона. Він зник за кілька хвилин. Ми ж з Льюісом вирушили до маєтку. Званий вечір в королівському палаці, що може бути цікавішим.
Якщо комусь цікаво читати цей маразм😂😅.Прошу вас напишіть про це в коментарях, щоб я знала чи продовжувати писати цей брєд сивої кобили на зеленій лужайці.
P.s.
Остання частина це як спілкування телепатичними здібностями. Тому вибачайте за таке оформлення)
Додати до улюблених