Глава 1
Лицемірство – це данина поваги,
яку порок платить чесноти.
Ми так звикли прикидатися перед іншими,
що під кінець починаємо прикидатися перед собою.
Сонце світило, крізь вікна потрапляючи на стіл. За дубовим столом сиділа дівчина, хоча її було майже не видно за гори речей що стояли на столі. Сотні конвертів, паперів та документів дивились на мене, а я на них. Якщо чесно,це було і є жахливо. Льюіс увійшов до кабінету, тримаючи в руках срібну тацю. Для перед обіднього чаю зарано, а це означало, що роботи прибавиться.А тепер ви мабуть думаєте звичайний ранок, голови герцогства, але не тут то було. Так це я, а як я докотилась до такої ситуації. Ну відмотуємо на 7 годин назад.
7:00 a.m
Себастьян і Льюіс виконували свої обовʼязки найближчих слуг хазяйки. Вони розшторювали вікна, впускаючи ранішнє проміння в кімнату. Світло впало на обличчя, змусивши мене вилізати з чудового світу снів. Ледь розплющивши очі, я сонно дивилась на стелю спальні. Наче моя, та не моя в ту ж секунду. Щось тривожно билося в голові, стискаючи серце. Підвівшись з ліжка, я нарешті тверезо оглянула спальню. І це була не моя спальня. Все наче постарішало на декілька століть. Глянувши на дворецьких, я підняла брови вказуючи на повне не розуміння що за фігня зараз відбувається.
-Схоже ви помітили…цю маленьку відмінність Ваша Світлосте….- Льюіс поклав речі на пуф поруч з ширмою що відділяла частину кімнати.
-Ну думаю ця зовсім маленька відмінність в тому що це не моя спальня-дворецький завмер біля ширми. Себастьян все так само спокійно допомагав зняти смокінг та корсет.
-Моя леді, в нас відбувся невеликий казус. І думаю вам варто про це знати. Схоже, що весь маєток перейшов в іншу епоху, я б навіть сказав… альтернативний світ.-слова не надихали. По моїй шкірі пробіг табун мурах від доторку шовкових рукавиць.
-Тобто… ви хочете сказати, що за одну ніч ми потрапили в якусь…сра.кудись не відомо куди.-виправивши себе на ходу. Я втупилась в Льюіса що старанно підбирав краватку до смокінга.
-Хотілось би відзначити, що лише ми потрапили в цю епоху. Та найбільш ймовірно….що ви просто перемістились в інше тіло Ваша Світлосте .
-Тоді з такою самою ймовірністю можу твердити що в мому тілі та панна що була в цьому.- рушивши до ширми, я спокійно вела дискусію неначе нічого надзвичайного не відбулося.
-Я б скоріше сказав, що ви просто перенеслись Міледі. Бо ви один в один з хазяйкою цього маєтку.
Себастьян і Льюіс відійшли від ширми даючи мені час переодягнути білизну, сорочку й штани.
-Ваша Світлосте, ваше взуття.-залишивши його поруч з ширмою дворецький повернувся до Себастьяна.
Закінчивши з елементарним, я вийшла за ширми. Залишався лише корсет. Коли ж ми завершили з вбранням. Ми покинули чужу мою спальню. Ці двоє супроводжували мене увесь час. Прислуга шанобливо кланялась, пропускаючи мене коридором. Хтось бажав доброго дня, а хтось опускав очі в підлогу. Я робила все те саме, що робила кожного дня, незмінно роками. Таким чином моя ранішня рутина була виконана. Не рахуючи всіх обставин ситуації.
Уже сидячи в кабінеті, я задумувалась на особистістю дівчини за котру буду жити життя. І все вказувало на те, що вона мертва. Аналогічне вбивство всієї сімʼї ,сплановане нікими іншими як аристократами. Що споглядали велич і не доторкніться сімʼї. Себастьян збирав інформацію в бібліотеці, коротке досьє на всіх аристократів. Політичні настрої народу останнім часом. Всі дрібниці, що могли б пригодитись.Льюіс простягнув тацю, з листом. Він був запаяний сургучем та маркований гербом королівської родини. Ніхто як королева Вікторія, викликала свого близького друга та слугу в палац. Схоже ми не сильно різнилися від цієї дівчини.
Я віддала наказ на підготовку до поїздки в палац. Себастьян і Льюіс в прискореному темпі готували мій смокінг та циліндр до прийому в королеви залишалось півтори години. Тростина з срібною ручкою на котрій був вирізьблений герб сімʼї осторонь стояла, й чекала поки її візьмуть в руки. Дворецькі підготували екіпаж, поки ми приближались до палацу Себастьян читав швидку історичну лекцію про всіх аристократів та прибічників королеви котрих потрібно знати. В той же час я швидко гортала досьє кожного з них. На швидкоруч я запамʼятала всю цю сіру масу. Хоча відмітити можна що дехто був вельми цікавими.
Прислуга палацу, швидко з орієнтувались й повела мене в приймальню. Її Величність королева вже сиділа в очікуванні гості:
-Вітаю вас ваша величносте. Довгих років життя сонцю імперії.-ліву руку я поклала на серце, а праву відвела за спину в такому вигляді я зробила на пів поклон.
На що я отримала стриманий кивок і запрошення присісти. -послухавшись наказу жінки, я розмістилась на мʼякій софі. Закинувши ногу на ногу я розслабилась відкинувшись на спинку дивану.
-Рада бачити в доброму здоровʼї Великого Герцога. Я очікувала приватної бесіди.-погляд королеви зʼїхав на двох дворецьких, що прибули зі мною. Махнувши рукою я наказала їм покинути приміщення. Слуги королеви подали чай та солодощі й так само покинули нас залишаючи в приватній обстановці.
-Схоже у вашої величності великі плани на цю бесіду. Чи я не права ваша величносте.
-А ви змінились Герцогу. Неначе це й не ви зовсім…-королева надпила Дарджилінг*. Гарячий чай скотився горлом обпалюючи його, й роздався теплотою в животі. Повернувши чашку й блюдце на місце вона продовжила.-це ж не ви великий герцог.
-Хех…ви абсолютно праві. Про те я тут ні до чого. Якби не смерть всієї сімʼї я б сидів й попивав чай де інде…-я мило посміхнулась, й знову зробила ковток гарячого напою.
-На що ви натякаєте герцог.-Королева старалась тримати ситуацію під контролем, але поводок вискакував з рук.
-Ми не сильно відрізняємося, з справжнім герцогом. Тим більше ми займались одним і тим же. Ваша величносте, ваша вірна собака загинула. А замість неї прийшов вовк. Я думаю ви зараз здогадуєтесь про,що я. Як і Великий герцог я маю одні погляди з вами стосовно Британської імперії. Тим більше я пропоную продовжити свою роботу «сторожового пса».
-Тоді лорде Офелія мене більше цікавить хто ви і звідки?-наша розмова тягнулась. Історія переміщення вельми цікавила нас обох.
-Тобто найтактичніше буде сказати всім…
-так що герцогиня жива. Якщо люди дізнаються про загибель найсильнішої аристократичної сімʼї. То це може сказатися негативно як і на суспільстві так і на балансі між аристократами.
Підвівшись за столу я обійшла його й стала перед королевою на коліно.
-Я Офелія Ель Карно, сторожовий пес королеви й великий герцог. Готова виконувати секретні місії дорученні вашої величності. Я усуну всіх хто становитеме загрозу імперії. Тому запрошую дозвіл на вбивство.
-Ти…. Підведися з коліна. Я направлю тебе до Майкрофта Холмса. Він володіє достатньою інформацією від Британського Правительства. Хоча правильніше сказати що він там працює. І на рахунок вбивства…я даю свій дозвіл але не варто це використовувати в власних цілях.Буду рада вести з вами бесіду знову Герцог. А зараз мені пора, справи не чекають.-повернувши чашку на блюдце, Королево покинула кімнату.Я відкинулась на спинці софи, розмова з Королевою насправді видалась не найкращою.
Проте більше хвилювало те, що потреба вести світське життя зростала в геометричній прогресії. Поправивши краватку, я пішла в сторону дверей та вийшовши з кімнати я зіткнулась з ним. Високим темноволосим чоловіком. Акуратний костюм трійка, строгий вираз обличчя. Ось як виглядав Майкрофт Голмс.
-Ви уже завершили. Її величність надала наказ провести вас сер. -йому це явно не подобалось, та він ховав свої емоції під маскою строгості.
-Майкрофт Голмс….права. Я Офелія Ель Карно, великий герцог. Буду рада співпраці сер Голмс.-я протягнула руку в сторону Голмс старшого. Він стиснув її та робив це вельми обережно.
-Ви копали під мене? Я отримав інформацію про вашу розмову від її величності. І хочу вас попередити, що…-на перше він отримав негативний кивок.
-якщо я буду нести загрозу ти прибереш мене. Ми однієї думки про загрози для імперії тільки я це робитиму більш радикально. Але надіюсь на вашу силу розвідки, а далі усуненням непотребу займусь я. У людей з обмеженими можливостями скромність – це проста чесність, але у людей з великим талантом це лицемірство. Тому мені буде легко справитись з цим цирком аристократ. Можете прибрати зайві хвилювання сер.
-Я радий, що ми з вами однієї думки. Та ви може не знаєте що відбувається останнім часом в світі. Ви пропонуєте мені надавати вам докази зради, для знищення аристократії. Таким вже займається Лорд Преступності.
-Ну тоді я вас повідомлю, що я готова полювати на одну здобич з цим Лордом. Хто перший впіймає того й перемога. Ммммм? Сер Майкрофт рада знайомству, та мені варто повертатися. Дякую що провели.- я зняла циліндр показуючи повагу до цієї людини. Голмс повторив аналогічно. Сівши в карету, я наказала готувати все для щасливого полювання.
Додати до улюблених