– Слухай, розслабся, тобі не завадить, – усміхнулась Кейтлін, змащуючи руки масажною олією, та не відводячи погляду від енфорсерки, яка щойно вийшла з душу. – Врешті, сьогодні в нас вихідний, ти заслуговуєш на відпочинок. Просто один спокійний день.
– Ой не певна, пундику, – тяжко зітхнула Вай, відкинувши рушника на крісло, та лягла животом на ліжко. – Не хочу завтра вийти на роботу після вихідного та дізнатись, що в морзі лежить тіло Павдер, яку Гангпланк вбив, бо вона закінчила йому його зброю, тож він просто позбувся її, забравши в неї її гекстек-кристал.
– Не переймайся, я ж тобі вже казала: як раптом щось станеться, сюди одразу надішлють пневмолиста і ми побіжімо з усім розбиратися. А поки листа немає, видихни і не думай про погане, – шепнула Кейт їй на вухо, і сівши поряд, почала спритно масажувати міцну татуйовану спину. І майже відразу відзначила, як кожен м’яз Вай розслабився.
– Знаєш, ти щойно своїми руками знецінила все, чим Джейс займається в своїй лабораторії. Бо ОСЬ ЦЕ – справжня магія, – замуркотіла вона, задоволено потягнувшись.
– Я ж казала, – тихенько засміялась дівчина, схилившись над самим її вухом. І не втримавшись, подула на нього, трохи прикусивши хрящик з пірсингом.
– А оце вже ти нариваєшся, – гмикнула Вай. І блискавично перевернувшись, за єдину секунду повалила Кейтлін на спину, притиснувши до ліжка своїм тілом!
– Навіть не буду заперечувати, – посміхнулась вона, торкаючись долонею загрубілої щоки. Та тихо застогнала, коли Вай, нахилившись, накрила її губи гарячим поцілунком.
Відчуваючи, як голова йде обертом, Кейт обвила її руками, ковзнувши долонями по спині, змащеній масажною олією.
– І що мені з тобою робити, мій маленький солоденький пундичок? – захихотіла енфорсерка, торкаючись губами ніжної шиї, яку за мить легенько прикусила.
– Залишаю це повністю на твій розсуд, – примружилась Кейтлін, затремтівши від насолоди.
– Зауваж, ти сама це сказала, – усміхнулась Вай, проникаючи рукою під її футболку. І нахилившись, опустила язика в оголений пупок.
Відкинувши голову, дівчина запустила пальці в рожеве волосся, закидаючи струнку ногу на сильне плече…
Аж тут обоє здригнулися, коли почули гучний стукіт у двері!
– Кого це принесла лиха година? – роздратовано пробурчала Вай, поспіхом надягаючи футболку та штани, що валялися неподалік. – Втім, начхати! Кого б лиха година не принесла – зараз я його вперед ногами винесу.
– Спокійніше, раптом там щось справді важливе? – зітхнула Кейтлін, натягуючи штани та готуючись рятувати некликаного гостя від гніву праведного своєї дівчини.
– Ага, ото б краще листа надіслав, – пирхнула Вай, та рушила до дверей з виразом обличчя: «зараз хтось зубів не дорахується». Та різко відчинила їх, грубо гаркнувши: – Чого вам?..
Аж тут гикнула та вирячила очі. Бо певно в списку людей, яких вона найменше очікувала побачити на порозі своєї квартири, в першій трійці був пан Кірамман!
– Доброго дня… Вай, – привітно проговорив він з трохи збереженим видом. – Сподіваюсь, я… не заважаю?
– А ви самі як думаєте? – недвозначно пирхнула дівчина, глянувши на нього спід лоба так, що визирнувши з-за її спини на батька, Кейт, зашарівшись, позбавилась найменших сумнівів: натяк він зрозумів більш ніж правильно.
– Зрозуміло… даруйте, не хотів, – ніяково пробурмотів чоловік, опустивши погляд. – Доброго дня, Кейтлін, – додав він, швидко зиркнувши на доньку, а потім знову скосив погляд убік.
Додати до улюблених