🎄✨🎄✨🎄✨🎄✨🎄✨🎄✨🎄✨🎄✨🎄✨🎄✨🎄✨🎄✨🎄✨🎄✨🎄✨🎄✨🎄✨🎄✨
Після здачі сесії в коледжі, група вирішила відсвяткувати початок зимових канікул.
Заступник старости запропонував скинутися та зняти за містом будинок для вечірки.. всі погодилися. Тільки декількох студентів не було.
Пройшов тиждень.
За цей час знайшли й будинок і накупляли всякої всячини. Хтось погодився приїхати в будинок раніше щоб все підготувати.
От настав вечір, інші під’їхали та довезли те що не вистачало.
-Так, народ! Господар будинку сказав, що ми можемо тусити на першому поверсі. А от другий поверх це для відпочинку. – сказала Таня.
Заграла музика та почалася вечірка. Різні канапки, фрукти та солодощі разом з напоями розбиралися швидко. Хтось танцював, хтось їв, а хтось пив. Тут з кухні Настя виносить тарілку з пуншем. Поставивши у вітальні тарілку почала активно розливати одногрупникам.
Активна частина вечірки пройшла через 4 годин. Вже була ніч, музика з кожним треком ставала повільнішою та спокійнішою. Хтось від жари почав виходити на подвір’я та курити, хтось танцював вальс, а хтось заснув на дивані.
Влад пройшов вітальню та піднявся на другий поверх. В одній з кімнат був балкон. Туди Влад і попрямував. Холодне повітря було приємним. Хлопець сперся на поруччя ти прикрив очі. З двору були чутні дівчаті співи. Але хлопцеві хотілося побути в тиші.
Так ще й Настя всіх дуже дивним пуншем напоїла.
-І що в тому пунші було? – запитав в голос Влад.
-Горілка. – Влад повернувся до джерела голосу та побачив свого друга. Даня теж вийшов на балкон та в перся на поруччя.
-Звідки знаєш? – запитав Влад глянувши на Даню.
-Ти бачив які дівчата вгашені ходять? – сказав блондин. – Ну та от.
Після цієї фрази обоє ніяково мовчали. Наче нічого і не сталося між ними, але.
Влад думав про своє, а Даня про своє. З двору доносилися крики та писки п’яних одногрупників.
-О тепер омела! – хтось крикнув.
-А що воно таке? – прошепотів Даня.
-Коротше. По кімнаті є гілочки омели. Але не у всіх. Але у тих кімнатах де є ця гілочка, мають поцілуватися. – жіночий голос перервався сміхом п’яного натовпу.
Влад повернув голову до виходу з балкона. Його очі ширше розплющилися. На дверях висіла гілочка омели з червоною стрічкою.
-Хех. Що тім спала на думку. Так… – сказав Даня. Він теж подивився туди куди дивився його друг.
Обоє мовчали. Ніяковість ще сильніше посилилась.
-Ну… Ммхх… Почав бурмотіти Влад. Його долоні вмить спітніли, а щоки почервоніли.
Даня подивився на обличчя Влада, а потів швидко відвів погляд.
-Ти весь почервонів. Може в тебе температура? – сказав блондин. Він не помітив як почав стискати поруччя він хвилювання.
-Коротше. Народ! Цілуєтесь, а потім приносите стрічку. Яка на омелі. – сказала Даша.
-Може просто стрічку принесемо. Все одно ніхто не буде перевіряти чи цілувалися, чи ні. – сказав Даня.
На це Влад лише мовчки погодився. Він підняв голову до гори та подивився на сузір’я.
Яскраві зорі були хаотично розкидані на темно синьому небі. І в мить одна зірка впала.
-Комета. – прошепотів хлопець.
-Ти щось сказав? – запитав Даня дивлячись на товариша.
-Кажу що зірка впала. – тяжко видихаючи сказав Влад.
-Де?
-Вже проґавив свою можливість загадати бажання. – сміючись сказав Влад. Даня теж усміхнувся.
Десь далеко почали запускати феєрверк. Яскраві вогні розсіялися по всьому нічному небі. Створюючи ілюзію зимової казки.
Додати до улюблених