Письмовий стіл. Зошити з конспектами. Навколо безлад: підручники на підлозі, зім’яті аркуші паперу, обгортки від карамельних м’ятних цукерок. Юнгі старанно готується до випускного іспиту із загальної медицини не для того, щоб отримати диплом «з відзнакою», а для того, щоб здивувати Хосока.
Юнгі народився в простій сім’ї, батько помер рано, мама вийшла заміж вдруге за японського бізнесмена-початківця і так сім’я потроху ставала однією із найбагатших в Сеулі. Юнгі пішов в приватну школу для хлопців «Leaders‘ Team», але практично ні з ким не товаришував. Йому було комфортніше одному. Він любив баскетбол й уроки музики, але ненавидів математику й спільні проєкти. Якось так пролетіли 10 шкільних років. У п’ятому класі до них перевівся Кім Техьон. Всі шептались, що хтось просто спонсорнув простого хлопчака в цю елітну школу. Юнгі тоді не звертав уваги на ці балачки, бо сам не народився в багатстві одразу.
Стіна, яку він будував роками навколо себе, щоб люди не завдали йому болю, одного дня дала тріщину. Інтроверт всередині нього розчинився заради однієї людини.
Юнгі подобався однокласник Чон Чонгук. Не як друг. Ще в 9 класі хлопець зрозумів, що він гей і дівчата не викликають у нього ніякого інтересу. Тільки от Чонгук, здається, не помічав чи вдавав, що не помічає прихильності зі сторони Юнгі.
– Чонгук, давай підемо разом в кіно? Там вийшла нова частина «Форсажу»,- сідає поруч із Чоном за столик в столовій
–Оу, там справді вийшла нова частина? Я так люблю «Форсаж», ти шо… дякую. Обов’язково скажу Техьонові, щоб ми пішли разом.
Перші рани були найглибшими. Юнгі тихенько їх перебинтовував й продовжував дозволяти ранити себе. З часом вже й не було так боляче. З часом він вже привик. Рани не загоювались, залишались глибокі рубці, душа кровоточила кожного дня, але як вимкнути свої почуття? Мін вже звик до байдужості зі сторони Чонгука й навіть намагався здружитись із Техьоном, щоб виглядати хорошим в очах Чона, але все марно.
Одного вечора хлопець зрозумів: він так більше не може. Юнгі втік з дому й хотів уже стрибнути з моста. Так, покінчити з життям легше, ніж покінчити з власними почуттями. Але дурний задум перервав дзвінок. Дзвінок від Чонгука. «Юнгі, можна до тебе приїхати?».
З того дні вони стали найкращими друзями, бо в них з’явився спільний ворог – Техьон. Вони часто переймали того в туалеті, добряче лупцювали й знущались над ним. Юнгі постійно був поруч з Чоном: вони зависали на тусах в Субіна, курили ментолові сигарети на даху багатоповерхівки, катались на скейтах й частенько спали разом на одному ліжку. Вони ніколи не цілувались і між ними не було нічого особливого, проте присутність Чонгука вже була тією особливістю, що перетворилась в сенс життя, за яку так міцно тримався Юнгі.
Юнгі був сильним. Він не зізнався у своїх почуттях Чонгукові. До сьогодні той нічого не підозрює напевне. Після випуску зі школи вони перестали спілкуватись: Юнгі поступив в медичний університет, а Чонгук – на іноземну філологію в Пусан.
Попри жахливу навантаженість в університеті йому вдавалось іноді вириватись в клуб із одногрупником Чіміном. Одного разу Юнгі випадково зустрівся із нереально красивим чоловіком, при вигляді якого тільки й хочеться одягнути костюмчик аніме-тянки й викрикнути «Таточку».
–Мене звати Чон Хосок, я можу чимось Вам допомогти?- бархатний голос прошептав біля вуха Міна й тепле дихання лоскотало шию
-Так… ми можемо переспати?- сам не розуміючи до кінця сказане, серйозно відповів
Тієї ночі вони не переспали. Хосок привіз Юнгі в свій пентхаус й цілу ніч той розповідав йому про своє невзаємне кохання й не зовсім веселе життя. Хосок закохався в ту ж ніч. Він полюбив щирість й прямолінійність Міна і це вже невиліковно.
–Там на столі твої улюблені шоколадні мафіни і зелений чай,- шепоче на вушко й цілує в дорогоцінний та найпрекрасніший носик на світі,- Юнгішик, прокидайся, котик, тобі сьогодні на першу пару в університет потрібно
–Ммм….- неохоче муркає й морщить лоба від яскравого сонячного проміння, що б‘є в лице(він не розуміє, чи це Хосок так випромінює світло, чи це всього лиш сонце надворі)
– Прокидайся,- падає на хлопця зверху й міцно-міцно обіймає,- Юнгі…
– Ще п’ять хвилин,- намагається скинути із себе Хосока й ще на мить задрімати
–Гаразд,- він злазить із Юнгі й робить вигляд, що йде з кімнати, і в цей же час швидко підхоплює хлопця на руки й несе в ванну кімнату,- п’ять хвилин без тебе для мене надто багато. Це більше, ніж ціла вічність.
Через місяць після їхнього знайомства Мін переїхав до Хосока і тепер вони вже три роки як живуть разом. Їхнє життя аж ніяк не схоже на те, яке часто показують у фільмах. Юнгі жахливо впертий, а Хосок не звик комусь підкорятись, тому між ними добрячий інтелектуальний БДСМ. Єдине, що змушує їх бути досі разом – це взаємозалежність один від одного: Юнгі – малесенький паросток колючої рослинки, Хосок – сонячне проміння, хоча іноді сонця надто багато і Мін боїться, що просто згорить від його любові.
Хобі до смерті боявся собак, але змушений був купити того пуделя, бо Юнгі наче дитина клянчив в нього волохатого друга. Тепер кожного ранку й вечора він вигулює цю собаку, купає її та грається з нею, бо в молодшого нема на це часу через навчання. Проте в нього є завжди час для того, щоб подарувати трішки своєї любові для Хосока.
–Юнгі, я вдома,- чутно із коридору,- о, Холлі, тихо, дівчинко, так, татко вдома. Юнгі?- вперше так тихо і від цього стає моторошно,- Юн…- Хосок заходить на кухню і його зустрічає Юнгі біля плити із лопаткою для помішування
–Я тут приготував рис з курочкою і овочами… сподіваюсь ти не отримаєш харчове отруєння,- сміється,- але я справді старався
–Котик… що ти за чудо,- цілує в носик свого найдорогоціннішого котика в світі,- люблю тебе безмежно
–І я,- тягнеться, щоб поцілувати в губи Хобі, але той нападає першим. Дивно, але попри те, що Хосок власник гей-клубу, президент величезної компанії й власник кількох готелів, він ніколи не цілується з Юнгі, як в порно фільмах. Їхні поцілунки ніколи не є «грязними» й вульгарними, вони завжди неймовірно ніжні й теплі. Хосок дуже обережний зі своїм котиком, боїться, що може завдати болю елементарним рухом. Ну а Юнгі не заперечує такої ніжності в ставленні до себе, навпаки – йому це дуже подобається.
Однак є дещо, що зовсім не подобається Міну – дружба Хобі з Техьоном. Коли він вперше побачив, як ті щебечуться в барі, ледь не лопнув від ревнощів, але потім зрозумів, що ці двоє не більше ніж друзі. Але він досі не в захваті від оцього всього і хоче, щоб Хосок рідко пересікався з Те. Проте це дурниці на фоні усього, що є між ними. Хосоку вдалось загоїти усі рани душі Юнгі, від тих рубців не залишилось й сліду, тому він до кінця життя буде з тим, хто завжди сприймає без осуду й любить його таким, яким він є. Тому Мін старається з усіх сил здати всі іспити на «відмінно» й потішити не лише батьків, але й Хосока.
-Тук-тук, я вже є. Шоколадний кекс чекає на одного нечемного злючку,- шарудить пакетом на кухні Хосок
-Дві хвилинки і я вже буду там,- Юнгі дочитує конспект про легеневу систему й мчить на кухню,- ти був в Техьона?
-А що?- здивовано питає той
-Від тебе пахне його парфумами…- апетит зникає. Чому знову той Техьон?
-Ах… ти не повіриш, що сталось. Я вийшов зі свого офісу й зайшов в магазин, щоб купити своєму котикові поїсти, а тут приходить ось таке від Те «Зайди до мене негайно. І купи морозиво. Переодягнись у щось, щоб не було замітно, що ти велика шишка. Будь ласка. Питання життя і смерті». Короче до нього зайшов якийсь там Чонгук в гості, і він хотів, щоб той звалив швидко.
-Чонгук? Ти нічого не плутаєш?- дивується Мін й розрізає кекс на шматки
-Ні, а що? Ти його знаєш?- зараз до смерті цікаво, чи збреше той
-Знаю…. Це той самий… через якого я ледь не… Хосок, давай про хороше,- швидко змінює тему й починає усміхатись,- після здачі іспиту я хочу поїхати з тобою в Японію до бабусі, ти не проти?
-Як я можу бути проти,- посміхається й цілує в голову свого найсолодшого хлопчика,- тільки є одна умова
-А?
-Ти не будеш більше ревнивим хлопчиком, гаразд? Техьон просто друг і крапка. Я колись кидав роботу, бо в Техьона жар? Чекав із парасолею його під університетом, бо дурна голова не глянула прогноз погоди? Вигулював його кота? Шукав по всьому Сеулу, бо той загуляв із Чіміном? Ти знаєш відповідь на ці запитання, тому не нервуй і навіть не зароджуй в голові думки, що я тебе люблю менше ніж його. Гадаю, це питання вичерпано.
-Хобі…
-Що?
-Я тебе люблю,- цілує в щоку,- прости, що іноді я…
-Так, іноді ти надто той «мій найпрекрасніший Юнгі у світі, якого я полюбив раз і на все життя».
Додати до улюблених