поки рýчій пливе своїм чередом
я стиха зітхаю, щоб поділиться гріхом —
отож, праведна влада признала мене
таким собі зрадником, що розруху несе.
.
в той день же почали гатити дверьми,
викрадали людей — так просто, серед пітьми.
рукописи вже догорали в вогні,
а майор до світанку різав шрами на мені.
.
вдома на мене чекала родина:
бідні батько з сестрою, люба господиня.
через кілька ночей прибула звістка сумна —
моя смерть, швидка, трагічна і лиха.
мовляв, від важкої хвороби я зліг,
навіть ліпші медики сказали, що не продовжу свій рід.
лишень одну тезу забули корумповані падли  —
мене розстріляли, як і решту громади.
.
лишив я по собі кілька творів малих,
але й ті вже забулись поколінням новим.
тож загибель моя залишилась марнóю,
що ж поробиш у світі такому складному.
 

Коментарі

Поки що немає коментарів. Чому б вам не розпочати обговорення?

Залишити відповідь