Млинці з медом

FavoriteLoadingДодати до улюблених

1793 р.
– От скажи мені, нащо ти припхався у Францію, одягнутий, наче вельможа та щей тоді, коли тут усім рубають бошки? – сказав Кроулі і подумав, що краще було цього не питати.
– Ну, мені захотілося млинців і ще булочок, а тут вони найкращі. – сказав ангел так солодко, ніби уже і забув, що знаходиться в Бастилії, закутий у ланцюги.
– І нащо я тільки питав. – видихнув Кроулі з тяжкістю. Він знав Азирафаїла уже три тисячі років, тому звик до його постійної вдачі потрапляти у халепи.
– А щодо одежі, знаєш, у мене теж є стандарти. – обурливо відповів Азирафаїл, потім пронизавши демона пильним поглядом, сказав. – Це ось на тебе тут … гріх глягути.
– Так і повинно бути, я ж демон, як ніяк. – Кроулі клацнув пальцями.
Ланцюги розімкнулися і впали з зап’ясть ангела. Він потер руки на яких залишилися сліди від тугого, холодного металу. Цей досвід йому запам’ятається надовго.
– Що ж, гадаю я мушу тобі подякувати за спасіння? – трохи посміхнувшись сказав Азирафаїл, але вмить, коли він побачив лице Кроулі, у чиїх очах загорівся вогник, посмішка перейшла у нервовий смішок.
Демон налетів на нього та з усієї сили вжав у кам’яну стіну.
– Не смій про це навіть думати! – із злістю просичав Кроулі, ще блище нахиляючись до обличчя свого “заклятого ворога”. – Якщо мої прознають, що я врятував ангела то…
Азирафаїл відчув, як лице починає червоніти від таких близьких подихів Кроулі. Думки перемішалися, по тілу пробігає незнайоме тепло, дихати стає важче. Так хочеться піддатися цим почуттям і…
– Ти узагалі мене слухаєш?!- з недовірою в голосі крикнув демон. – В очі мені дивись, арфонутий!*
– А? Що? – ніби оживши відповів ангел, ще більше вдавлюючись в стіну позаду себе, щоб створити хоч якусь відстань між ними.
– Ее-еей, куди це ти тікаєш? Я з тобою іще не закінчив~ – лукаво сказав Кроулі прижимаючись до нього так, щоб їхні носи торкалися,- Скажи мені от що…Чому ти сам не звільнив себе чудом божим? – останні два слова демон протягнув ніби роблячи акцент.
Азарафаїл винувато опустив погляд, – Я на днях отримав доволі грубу записку від Гавріїла про перевищення ліміту використання чудес.
– Ясно, значить тебе начальство забанило. – трохи відсунувшись сказав Кроулі, але все ще не хотів відпускати свого ангела, – Ти там ніби хотів млинців десь перекусити… – вдихнувши і набравшись більше сміливості протянув, – але так виглядаючи далеко ти не зайдеш.
Пальці Кроулі почали розстібувати гудзики на рубашці Азирафаїла.
– Зачекай, що ти.. – він не встих доказати, як його знову сильно зажали схопивши руки і притиснувши їх над його головою.
Кроулі рвано дихав. В його очах читалася палаюча пристрасть.
– Пробач мені, мій Янголе.. – прошипотівши він линув до губ повністю почервонівшого посланця небес.
Ніжність поцілунка з кожною секундою переростала в щось дике, настільки пекуче неначе вбивче полум’я пекла. Хоч вони і не люди, але при такому нещадному танцю сердець навіть їм не вистачило дихання.
– Хха…нхаа.. – задихавшийсь Азирафаїл підняв голову вверх, а потім приблизившись до вуха демона простонав,- Кроу-ліі, нхаа.. Кро- вліі…
– Кроулі!! – крикнув ангел зрозумівши, що його співрозмовник взагалі не звертає на нього уваги.
– Перед ким я тут розпинаюсь?!
Зіниці Кроулі розширилися, передним стояв Азирафаїл уже переодягнутий у червону накидку французького революціонера, багряну шапочку та на додачу, перев’язаною через плече стрічкою в кольорах французького прапору. Видно не встримавшись він іще додав блакитну квіточку на нагрудний карманчик накидки.

Кроулі не міг повірити, що його фантазія настільки перейшла межі.
– Ангел? – відступивши на крок він перевів погляд на ката, тепер одягнутого в одежу Азирафаїла, який зупинившись в одній позі з піднятими руками та посмішкою на лиці радів ще одному смертельному свисту гільйотини. Замріявшись він, уже і забув, як зупинив час, щоб врятувати свого янгола. Такий трюк забирає багато сили, навіть у лорда Бельзивула, що уже казати про Кроулі.
– Тебе ж забанили? – запитальним поглядом він вказав на його одяг.
– Наврядчи це рахується за диво.- відповів Азирафаїл махнувши рукою.
Кроулі зробив маленьку паузу намагаючись згадати на якому саме місці їхньої розмови розгулялася його фантазія – Так, про що ми?
– В знак моєї вдячності, хочу запросити тебе на обід, – сказав янгол із задоволеним лицем, потім трохи нахилившись та зробивши надуманий Я-Тебе-Запрошую рух рукою, додав,- що скажеш щодо млинців з медом?
– Гріх не відмовитись – демон лукаво посміхнувся, клацнув пальцями і час знову розморозився.
Зайшли двійко охоронців і забрали ката на ім’я Жан Клот. По дорозі він ще довго кричав щось французькою та його уже ніхто не слухав.

 

 

_______________________________________________

*Арфонутий- силка на дитячі історії про ангелів з пухнастими крилами, де їх постійно зображають з арфами в руках. Цим висловом демон Кроулі хотів підколоти Азирафаїла, так, як він не грає на арфі, а Кроулі, якщо уже на те пішло, не використовує вила.

 

 

 
FavoriteLoadingДодати до улюблених

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

4 Коментарі на “Млинці з медом

      1. Так, вибачте, одруківочка вийшла)
        Коли ви оформлюєте пряму мову, як діалог, тобто з рисками перед фразами, лапки вже не використовуються. Тобто:
        – Пряма мова, – слова автора.
        або
        – Пряма мова! – слова автора.
        І так далі. Пряма мова у вашому фанкфіку оформлена помилково за правилами пунктуації.
        У вас кілька разів зустрічається словосполучення “що скажеш на рахунок чогось”. Це калька з російської мови, в українській пишемо “що скажеш щодо чогось”.
        Я б ще дещо відмітила, але не хочу вас з ходу вантажити)
        Сподіваюся у вас буде наснага писати ще українською, у вас гарно виходить.