Млинці з медом
від Sunny1793 р.
– От скажи мені, нащо ти припхався у Францію, одягнутий, наче вельможа та щей тоді, коли тут усім рубають бошки? – сказав Кроулі і подумав, що краще було цього не питати.
– Ну, мені захотілося млинців і ще булочок, а тут вони найкращі. – сказав ангел так солодко, ніби уже і забув, що знаходиться в Бастилії, закутий у ланцюги.
– І нащо я тільки питав. – видихнув Кроулі з тяжкістю. Він знав Азирафаїла уже три тисячі років, тому звик до його постійної вдачі потрапляти у халепи.
– А щодо одежі, знаєш, у мене теж є стандарти. – обурливо відповів Азирафаїл, потім пронизавши демона пильним поглядом, сказав. – Це ось на тебе тут … гріх глягути.
– Так і повинно бути, я ж демон, як ніяк. – Кроулі клацнув пальцями.
Ланцюги розімкнулися і впали з зап’ясть ангела. Він потер руки на яких залишилися сліди від тугого, холодного металу. Цей досвід йому запам’ятається надовго.
– Що ж, гадаю я мушу тобі подякувати за спасіння? – трохи посміхнувшись сказав Азирафаїл, але вмить, коли він побачив лице Кроулі, у чиїх очах загорівся вогник, посмішка перейшла у нервовий смішок.
Демон налетів на нього та з усієї сили вжав у кам’яну стіну.
– Не смій про це навіть думати! – із злістю просичав Кроулі, ще блище нахиляючись до обличчя свого “заклятого ворога”. – Якщо мої прознають, що я врятував ангела то…
Азирафаїл відчув, як лице починає червоніти від таких близьких подихів Кроулі. Думки перемішалися, по тілу пробігає незнайоме тепло, дихати стає важче. Так хочеться піддатися цим почуттям і…
– Ти узагалі мене слухаєш?!- з недовірою в голосі крикнув демон. – В очі мені дивись, арфонутий!*
– А? Що? – ніби оживши відповів ангел, ще більше вдавлюючись в стіну позаду себе, щоб створити хоч якусь відстань між ними.
– Ее-еей, куди це ти тікаєш? Я з тобою іще не закінчив~ – лукаво сказав Кроулі прижимаючись до нього так, щоб їхні носи торкалися,- Скажи мені от що…Чому ти сам не звільнив себе чудом божим? – останні два слова демон протягнув ніби роблячи акцент.
Азарафаїл винувато опустив погляд, – Я на днях отримав доволі грубу записку від Гавріїла про перевищення ліміту використання чудес.
– Ясно, значить тебе начальство забанило. – трохи відсунувшись сказав Кроулі, але все ще не хотів відпускати свого ангела, – Ти там ніби хотів млинців десь перекусити… – вдихнувши і набравшись більше сміливості протянув, – але так виглядаючи далеко ти не зайдеш.
Пальці Кроулі почали розстібувати гудзики на рубашці Азирафаїла.
– Зачекай, що ти.. – він не встих доказати, як його знову сильно зажали схопивши руки і притиснувши їх над його головою.
Кроулі рвано дихав. В його очах читалася палаюча пристрасть.
– Пробач мені, мій Янголе.. – прошипотівши він линув до губ повністю почервонівшого посланця небес.
Ніжність поцілунка з кожною секундою переростала в щось дике, настільки пекуче неначе вбивче полум’я пекла. Хоч вони і не люди, але при такому нещадному танцю сердець навіть їм не вистачило дихання.
– Хха…нхаа.. – задихавшийсь Азирафаїл підняв голову вверх, а потім приблизившись до вуха демона простонав,- Кроу-ліі, нхаа.. Кро- вліі…
– Кроулі!! – крикнув ангел зрозумівши, що його співрозмовник взагалі не звертає на нього уваги.
– Перед ким я тут розпинаюсь?!
Зіниці Кроулі розширилися, передним стояв Азирафаїл уже переодягнутий у червону накидку французького революціонера, багряну шапочку та на додачу, перев’язаною через плече стрічкою в кольорах французького прапору. Видно не встримавшись він іще додав блакитну квіточку на нагрудний карманчик накидки.
Кроулі не міг повірити, що його фантазія настільки перейшла межі.
– Ангел? – відступивши на крок він перевів погляд на ката, тепер одягнутого в одежу Азирафаїла, який зупинившись в одній позі з піднятими руками та посмішкою на лиці радів ще одному смертельному свисту гільйотини. Замріявшись він, уже і забув, як зупинив час, щоб врятувати свого янгола. Такий трюк забирає багато сили, навіть у лорда Бельзивула, що уже казати про Кроулі.
– Тебе ж забанили? – запитальним поглядом він вказав на його одяг.
– Наврядчи це рахується за диво.- відповів Азирафаїл махнувши рукою.
Кроулі зробив маленьку паузу намагаючись згадати на якому саме місці їхньої розмови розгулялася його фантазія – Так, про що ми?
– В знак моєї вдячності, хочу запросити тебе на обід, – сказав янгол із задоволеним лицем, потім трохи нахилившись та зробивши надуманий Я-Тебе-Запрошую рух рукою, додав,- що скажеш щодо млинців з медом?
– Гріх не відмовитись – демон лукаво посміхнувся, клацнув пальцями і час знову розморозився.
Зайшли двійко охоронців і забрали ката на ім’я Жан Клот. По дорозі він ще довго кричав щось французькою та його уже ніхто не слухав.
_______________________________________________
*Арфонутий- силка на дитячі історії про ангелів з пухнастими крилами, де їх постійно зображають з арфами в руках. Цим висловом демон Кроулі хотів підколоти Азирафаїла, так, як він не грає на арфі, а Кроулі, якщо уже на те пішло, не використовує вила.
ааа, яка хороша робота
дякую!
Дякую за гарну роботу! Приємно читаті хороші фф. Так тримати)
Дуже захотілося продовження фантазій демонс


Але це залишу вже своїй фантазії ~
Я дуже рада, що Вам сподобалося)
Ух ти, фантазії янгола пішли трохи далі за необхідне~
Маю кілька зауважень щодо помилок, вам цікаво, чи мені краще залишити їх при собі?
Дякую, буде цікаво почути, так як це мій перший фанфік.
( Тільки фантазії демона, Кроулі – це демон)
Так, вибачте, одруківочка вийшла)
Коли ви оформлюєте пряму мову, як діалог, тобто з рисками перед фразами, лапки вже не використовуються. Тобто:
– Пряма мова, – слова автора.
або
– Пряма мова! – слова автора.
І так далі. Пряма мова у вашому фанкфіку оформлена помилково за правилами пунктуації.
У вас кілька разів зустрічається словосполучення “що скажеш на рахунок чогось”. Це калька з російської мови, в українській пишемо “що скажеш щодо чогось”.
Я б ще дещо відмітила, але не хочу вас з ходу вантажити)
Сподіваюся у вас буде наснага писати ще українською, у вас гарно виходить.
Велике дякую)
Постараюся більше не робити таких помилок!