Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

Два незграби

– А що ти любиш? – раптом запитав Аїро. Йому було некомфортно від тієї тиші, що повисла над ними та він намагався врятувати це незручне мовчання як тільки міг. Вони давно знайомі, але ніколи не ставили один одному подібні питання і було цікаво дізнатися один одного ще краще, ніж вони знали на цю мить. На […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Розділ 2

Увійшовши на рецепцію, вони побачили пусту стійку і одинокий дзвіночок посеред столу. Хлопцям не залишалося нічого, крім того, щоб подзвонити. За хвилину двері збоку відкрилися й з них випурхнула молода адміністраторка східної зовнішності. Вона привітно посміхнулася та поглянула на гурт, її очі полізли на лоба, вона не одразу зрозуміла, кого вона бачить. Згодом кахелі в […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Розділ 1

Перші, теплі промічники сонця чимось нагадували ніжні поцілунки, проникали у вікно турбасу. Автобус був пустим, адже зараз хлопці знаходилися на концерті, радуючи публіку своєю чудовою та, на той момент, неформальною творчістю. По всьому його периметру був хаос: розкиданий одяг, розпаровані шкарпетки, обгортки від шоколаду, незавершені пісні і навіть улюблений лайнер для очей Джерарда був тут. […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Пролог

«Складно кохати супер-зірку…»- подумав Френк і ще раз поглянув на Джерарда. Той сидів у своїй звичній позі, закинувши одну ногу на іншу. Він був прекрасним у всіх сенсах цього слова. Можливо, Френку здалося, але їх з Джи погляди в одну мить перетинулися. Це була одна з найкращих секунд його життя, бо у ній був присутній […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

розділ 1

— У вас рак серця останньої стадії. Все затихло. Було чути лише звуки медичної апаратури і слабкого дихання, яке розчинялося в тихому співі радіо в кінці кабінета. Лікар продовжував говорити, але всі слова пролітали мимо вух. Він чув веселі крики дітей, що раділи на вулиці,високо розгойдуючись на гойдалках, а потім зістрибували, ніби намагалися дістати ногами […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

старі спогади

— Чому я вічно бачу, як тебе б’ють?  Чому ти не відповідаєш їм силою?  — злісно шипів Вей, намагаючись утримувати двері кабінету з історії (який був настільки історичним, що вже розвалювався) і не дати шкільним хуліганам проникнути всередину. — Та йдіть звідси! Ми не збираємось виходити!  — прикрикує він, тримаючи двері. Після цього чорнявий мовчки […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Пролог

Чи можемо ми вважати, що все, що нас оточує – справжнє? Всі люди, що так неочікувано з’явилися у нашому житті і так само швидко зникли, не лишив після себе й сліду. Та й слів від них ніяких і не було. Вони просто зникли, залишилися лише в нашій пам’яті фантомом. Чи були вони насправді? Чи мозок […]FavoriteLoadingДодати до улюблених