Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

поезія

хто ти? холодний як лід? гарячий як вулкан? чи той, хто буде йти за мною вслід? чи той, хто буде вести, як стрілу, обман? хто ти? допоможеш у бою? нанесеш удар? чи буде твоя натура холодною та злою? чи будеш, як і всі? сидіти між невдах?  хто ти? яке твоє серце?  що воно говорить? можливо, […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

поезія

ми різні, але ми про одне й те ж саме. але, що ти намагаєшся відшукати в мені? і те слово, що було раніше мною сказане, назавжди залишиться нічим. але тепер я одна в цьому світі. мої спогади та кошмари стануть лише зірками. ти можеш ранити мене, поки я сиджу сама в затемненій кімнаті, наповненою своїми […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

поезія

заховаю думки я в записник.  а потім сяду в найперший же потяг. десь там швидко догорає сірник,  а дим від сигарет перейшов на одяг.   пусті слова, забуті речі.  порваний світер, келих вина.  усе це було недоречним як і ті страшні слова.    біль, тривожність та знову я сама.  і тихий вітер, що заспокоює моє […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

поезія

ти смієшся так дзвінко, над тим, що знову один.  і часом виє десь вітер,  та заспокоює твої думки.  а море буде шумно нити,  і невгамовно вириватись. проте не зможе воно нікуди втекти,  але буде намагатись. у вирію часу безмежно холодно, чи допоможеш ти мені?  чи будеш ти тримати своє слово, поки там чекають мої думи:  […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

поезія

Навколо стільки перехожих,  невідомих та чужих.  Між ними помітила твій погляд.  В твоїх очах – відображення моїх.  Відчуваю, як час іде невпинно. Всі кудись йдуть, кваплячись сідаючи в авто.  Проте твоє серце все ще щось говорить,  а моє – перестало вже давно. Не відчуваючи нічого, я приймаю цю поразку.  Ти знову виграв, я вітаю.  Не […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

поезія

я зникаю.  поступово. не поспішаючи.  я розчиняюсь.  в попіл. в пил. без різниці.  мене немає.  мене немає ні для кого й ні для чого.  я розпадаюсь.  і напевно вже назавжди.FavoriteLoadingДодати до улюблених

поезія

пригорнись до мене. хоч на мить. а потім я піду, якщо тобі огидна.  розбий моє серце. до останнього знищ.  знищ його до останнього тремтіння.  удар ножем. не жалкуй.  я буду в порядку, обіцяю.  проте не смій чіпати мою душу.  адже я сама її й втрачаю. FavoriteLoadingДодати до улюблених

Останній захід сонця?

Хлопець сидить на даху будинку. Досить старий, тут майже ніхто не живе вже, лише певна кількість пенсіонерів. Але тут було тихо. Шумів вітер, цвірінькали пташки, десь у кутку лежав та грівся на вечірньому сонечку трошки покоцаний кіт. А Лео все сидів дивлячись на небо. І зараз він сидів у окулярах, з досить товстими лінзами, все […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Робочі не-будні

Коли він вперше дізнався, ким Джонатан працює, то спочатку навіть і не повірив. Якось не збирався докупи образ із всіх деталей, які Саймон про того знав. Майже завершена медична освіта, спортзал тричі на тиждень – уже вистачало на те, аби бути постійно зайнятим, як додати ще час на друзів. А потім якось таки випала нагода […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Саймону не сняться сни

Саймону не сняться сни. Давно вже. З дитинства, мабуть, а чи і тоді марення не приходили, залишаючи віч-на-віч лиш з короткими митями-годинами забуття. Його сни не мають жодного шансу бути хорошими, а поганого і так у житті вистачає завжди із надлишком, аби додаткової порції зовсім не бажати. Кошмари, кажуть, незле струшують організм, але потрясінь і […]FavoriteLoadingДодати до улюблених