Класний поганець

Асагірі Ген був класним, і він це добре знав. Тобто він знав що робити, щоб люди вважали його класним. Попри всі високопарні промови про те, що кожна людина неповторна, переважна більшість була до сумного читабельна, якщо змогти узагальнити основні тенденції, то можна буде вибудувати таку особистість, яка буде подобатися основній масі. Це Ген зробив давно, ще тоді, коли лише почав вивчати психологію, навіть не так, несвідомо він це робив все життя, але лише на навчанні зумів поглибити свої знання. Тому Ген був класним і знав про це.
Він створив гарну ілюзію, і підтримувати цю маску ставало, попри поширену думку – все легше. Але він справді намагався не загубити самого себе. На початку своєї кар’єри все, що його цікавило – як стати супер знаменитим, супер багатим і супер популярним. Він з дитинства зафарбовував білу частину волосся в чорний, щоб його не цькували. Насправді, це було навіть не його рішенням, швидше батьків, які надміру боялись, що їх син буде занадто виділятись через білу частину волосся. Це поліоз, так сказали лікарі, в частині волосся Гена просто немає меланіну, його тоді обстежили вздовж і впоперек, але не виявили жодних супутніх симптомів якоїсь хвороби – це просто такий колір, але звісно, потрібно зробити все, щоб ніхто не дізнався що щось не так. Тож Ген звик ховатися за масками і бути класним і це не привело ні до чого хорошого. В якийсь момент хлопця мало не зжер депресивний епізод, після тривалої рефлексії довелось впроваджувати нові моделі поведінки. Ген вирішив залишити трохи себе, не обов’язково всюди, але він хотів бути. Все почалось з малого – він почав дозволяти собі виглядати не ідеально вдома, потім зміг замовляти в кав’ярнях чай, ігноруючи нерозуміючі погляди супутників, згодом, він дійшов до того, що повернув собі білу частину волосся – всі подумали, що це заради сцени, бо ж він був знаменитістю, але насправді це було заради нього, і про сам поліоз дізналися зі всіх, хто був навколо, лише Юкіо і Цукаса. Яке ж було його здивування, коли він став тільки більш відомим і популярним, коли зімг дати собі трохи автентичності. Тривала фаза неприйняття себе минула, його ментальне здоров’я покращилось, стресостійкість стала залізобетонна, а звичка брехати собі канула в лету. Тож Ген залишився класним, але після цього він зміг і почуватися класно, навіть з тим, що він комусь не подобається, навіть з тим, що його цінності різко різняться з загальноприйнятими, навіть зі своєю сірою мораллю.
Ген мав ступінь кандидата в доктори наук з психології, себто доктора філософії з психології. Це насправді зайняло час, тому що об’єднувати його важку роботу з навчанням було нелегко, але Ген давав собі час, міг брати академ відпустки коли хотів, і дуже багато вчився заочно, але врешті психологія – це те, що йому життєво необхідне в робті, і страшенно цікаве в звичайному житті, тому він справді навіть не замислювався над вибором. До того ж доктор філософії з психології звучить гіпер круто.

Тож, Ген мав науковий ступінь з психології – він знав людей як облуплених, тому він щиро, кладучи руку на серце міг сказати: люди – це фу. Ген не міг сказати, що він їх прям ненавидить, але занадто часто він ловив себе на думці, що хоче комусь дати по пиці – його робота, щоденно нерозривно пов’язана з людьми не робила краще, а бити когось просто тому що він тобі не подобається – це погано, навіть в розумінні такої жорстокої людини як Ген. Всі завжди намагаються когось використати, щоб отримати вигоду – це було зрозуміло давно, люди дурні – так думав Ген, тому що часто не можуть навіть приховати свої мотиви. Вони поводяться нахабно, сваряться, виміщують свою злість на тих, хто має менше влади. Вони обмежують в правах тих, кого менше, або чий голос вони здатні перекричати. Вони намагаються вчити як жити, будучи абсолютно переконаним, що їхня сторона медалі – єдина правильна. Часом йому стає їх шкода, бо ніхто не намагається зробити життя іншого гіршим, якщо шасливий сам, але потім він знову спостерігає за катастрофічною несправедливістю і не може зупинити себе від думки, що так їм і треба. У людей, насправді набагато більше проблем, ніж принято вважати, бо навіть зараз переважна більшість бере до уваги те, що ззовні – робота, стосунки, навчання, і зовсім ігнорує те, що всередині. Тому люди це фу. І Генові не соромно за таку позицію, яку він звісно, тримає здебільшого при собі.

Тому Ген відчуває як кипить кров в його жилах від всеосяжної люті, коли гуляє додому парком, темного зимового вечора, і бачить коробку, в якій тремтить малесеньке, брудне кошеня. Ген був жорстоким, але якою ж мразотою потрібно бути, щоб виставити дрібне кошеня зимою на вулицю? Тому він хапає тремтячий клубок і чи не вперше в житті не замислюючись над тим, що його брендовий одяг забрудниться, пхає його собі в куртку, застібає блискавку, залишаючи лише малесеньку голову зверху, а її замотує в свій теплий шарф і йде до найближчого магазину, обережно притримуючи. Насправді наврядчи туди можна з тваринами, але продавець не набирається духу сказати щось проти, тому Ген купує корм, насправді декілька видів вологого і сухго, бо не знає, що буде їсти мале, і котячий шампунь, думає про те, що було б добре взяти ще лоток з наповнювачем, лежанку, чи якісь іграшки, але не хоче тягнути це все додому однією рукою, а до відкриття ветеренарки, як дивиться в його величності гуглі, ще ціла ніч. Думає, що переживе прибирання краще ніж важкі пакети без машини і поспішає додому. По приході, лише скидує верхній одяг і взуття – оглядає котика, не бачить ніяких ран, малий хіба замерз, але більш-менш відігрівся в пуховику Гена, тому хлопець годує його, даючи на вибір всю здобич, що купив в маркеті, потім бере кошеня до ванни і миє та сушить. Малий виявляється слухняний, а ще дуже-дуже білий. На наступний день, Ген відміняє декілька зустрічей, щоб відвезти котика до ветклініки і купити речі, які не зміг раніше. Так, до того, що Ген залишає собі приєднується найрозумніший в світі кіт, за якого Ген готовий і вмерти і вбити.

Котик був білосніжним і дуже пухнастим, коли Ген тільки забрав його до себе, той тулився до Гена коли тільки той був вдома, на щастя, тоді не випадало забагато подорожей, а значну частину роботи можна було виконувати вдома, проте Генові всеодно було лячно залишати малого самого, тому, коли все-таки доводилося працювати занадто багато, наймиліший в світі Юкіо або Цукаса люб’язно погоджувалися посидіти з кошеням. Обирали ім’я для пухнастого вони теж разом, взагалі-то Рюсуй теж хотів приєднатися, але його голос перестав враховуватися після запропонованих “Заєць”, “Йоршик”, “Шуганіні” і “Чіліпіздрік”. Ген не хотів обирати ім’я навмання, кошеня мало дуже довгу шерсть, і зпросоння виглядало справді як йоршик, але Ген би в житті не погодився так називати свого котика, він був серйозним і часто мав незадоволений вигляд, його червонясті очі лише посилювали химерне враження, Юкіо зробив припущення, що малий альбінос, від цього Ген відчув ще більшу спорідненість з маленьким. А маленький був ще й дуже допитливим – він оглянув всю картиру гена вздовж і впоперек і спробував на смак все навколо. Він завжди розумів, коли його кличуть, навіть якщо Ген досі не обрав йому кличку, він завжди знав, коли потрібно піти поїсти і здавалося з часом дружив краще, ніж його господар. Одного разу телефон Гена дав збій, в той день, йому потрібно було вставати дуже рано на фотосесію, але будильник не спрацював, котусик, який на той час жив з хлопцем всього тиждень, але до того ніколи не будив його, застрибнув на ліжко і почав голосно нявкати, але звісно цього було недостатньо, щоб розбудити Гена, що спав сном праведника, тому котик підібрався ближче і лизьнув хлопця в шоку і носа – в цьому Ген впевнений через те, що прокинувся з вологим носом, але це не допомогло, але котик, за своє коротке життя пізнав мудрість Наруто, що казав ніколи не здаватися, тому перебіг через хлопця і кусьнув його за відтопирену руку, а точніше за палець. Це вже було дієвим – Ген підскочив, покліпав, взяв телефон до рук і почав бігати, збираючись, дорогою, розповідаючи наскільки його котик розумний, який він молодець і яке він золотце. В той день Ген всюди встиг, а повернувшись заобнімав котика, пухнастий виглядав незавдоволеним, але меншою мірою, ніж зазвичай. Десь в той самий час, Ген зрозумів, що його котик справді розумашка, він вмів відчиняти двері, шухляди, полички та і загалом будь-що. А ще котик любив дивитися Animal Planet – Ген вмикав програму на фоні, коли сидів у вітальні, телевізор він майже ніколи не дивився, але така спокійна, і нудна програма допомагала відволіктись, вона була майже медитативною, але в якийсь момент помітив, що котик завжди сидить перед екраном і уважно спостерігає, згодом він почав вмикати для котика ігри на планшеті і той зацікавлено розбирався з ними. Десь посередині цього всього Ген все-таки обрав ім’я для маленького розумашки – воно, можливо було занадто показним, але Асагірі Ген завжди був особою дуже ексцентричною, тому повне ім’я котика, яке врешті і було вписане в його котячий паспорт – Альберт Ейнштейн. Це ім’я було логічним, бо котик був розумним, а його шерсть стирчала у всі сторони. Юкіо почувши це смішно округлив очі, Цукаса з серйозним лицем лиця кивнув, а Рюсуй засміявся так сильно, що впав з канапи і покотився.

Ейні любив дивитися на небо і не любив коли Ген називав його Ейні, хоча як би хлопець не видозмінював його ім’я досі розумів, що звертаються саме до його пухнастої дупи – можливо це тому, що більше вдома нікого не було, можливо через те, що для коханого котусика у Гена була своя інтонація, а можливо він просто виправдовував своє ім’я. За той рік, що Штейнятко жило разом з Геном воно значно виросло і значно попухнастішало, врешті по хаті ходила велика біла хмаринка, і Ген звик до щоденного ритуалу відчищення одягу від шерсті, хоча Ейні не дуже часто терся об нього. Якщо на початку, котик весь час тулився до Гена, то коли став трохи дорослішм – перестав робити це так часто. Тепер Генові не було страшно залишати кота навіть на тиждень – за рік він розжився автоматичною годівничкою, автоматом, що змінював воду і автоматичним лотком, напочатку навіть зі всім цим Ген всеодно змушував когось забирати кота до себе, або переїжджати до Гена на той час, але Ейнштейн погано переносив переїзди навіть до Юкіо, а коли хто-небудь залишався в Гена, Штейн був дуже незадоволений іншою людиною в ліжку Гена, навіть якщо це Юкіо, з яким той був знайомий з часів коли Ген тільки притягнув кота додому. Тому, коли Генові доводилось від’їжджати надовго, він залишав Ейні вдома, але Юкіо, Цукаса, або на худий кінець Рюсуй перевіряли його кожен день відсутності. Це було не дуже зручно, зважаючи на те, що всі були заклопотані власною роботою – Цукаса був знаменитим спортсменом, який, можливо занадто часто брав участь в благодійних програмах. З ним Ген був знайомий ще з часів навчання, вони дивним чином знайшли спільну мову, коли обидва переживали не найкращі часи, і навіть через роки могли похвалитися хорошими дружніми стосунками. Юкіо був наймилішою людиною зі всіх, кого Ген знав, вони втрьох (Ген, Цукаса і Юкіо) навчались в одному місці, але на різних спеціальностях, Юкіо був найближчим другом Гена – вони жили разом в період навчання – спочатку в гуртожитку, коли Ген намагався якумога швидше втекти з батьківського дому, а потім навіть почали разом знімати квартиру, на старших курсах, коли Генові доводилось багато зніматися. Юкіо був його підтримкою нарівні з Цукасою, але на відміну від тогочасного депресивного Гена і взагальному серйозного, проте тоді навіть похмурого Цукаси, Юкіо завжди славився оптимізмом, турботливістю і надзвичайною добротою. Це Юкі, найкращий хлопчик в цій галактиці, змушував двох дурнів вчасно їсти і ставав найбільшою опорою в тяжкі і буремні часи. Це він провів терапевтичну бесіду з Геном, коли все було зовсім погано і став першим поштовхом до покращення його стану. Він став першою людиною, з якою Генові перестало бути самотньо, точніше з якою Ген дозволив собі бути посправжньому близьким. Як до цієї компанії приклеївся Рюсуй було неясно. Він був схожим на банний лист, проте зміг знайти спільну мову з Цукасою і навіть сподобатися Юкіо. Тому час від часу і він знаходився на горизонті Генового життя, не дуже часто, тому що з його мільйонними бізнесами йому подекуди залишалося на себе часу можливо і менше, ніж Генові, але він часом міг зарядити своєю безкінечною енергією і яскравою особистістю. Тож навіть попри складнощі, друзі Гена ніколи не підводили ні його, ні Альбі. За весь час, жодних проблем, коли Гена не було вдома не виникло, але виникали, коли хлопець вдома був.

Одного разу, Ейні, який впринципі весь час десь лазив і щось нове знаходив. знайшов аптечку. І все було б добре, кіт не дурак, щоб лізти до ліків, ну яка тварина полізе до пластинок з анальгіном, нашатирного спирту, пластирів і перекису водню? Правильно, Ейнштейн. Аптечка у Гена була на верхній поличці на кухні – йому нечасто доводилось мати з нею справу, тому, коли Ген, як будь-який відповідальний 28-річний дорослий, сидів на підлозі гардеробної і обирав кайбільш підхожий костюм на завтрашню вечірку, почув брязкіт, він відразу прибіг на кухню і побачив пухнасту жопу, що валялася серед таблеток і бинтів, а найголовніше – розбиту об керамічну плитку пляшечку зеленки, в якій Альберт був вимащений як тільки міг. Ген переконаний, якби він не використовував так багато живильних масок для волосся, він би точно полисів від страху. Він кинувся обдивлюватись кота зі всіх боків, щоб переконатися, що уламки пляшки не поранили дурного найрозумнішого кота цього світу, сам вимазавшись в зеленці, Ейні був цілий, але досі в зеленці. Ген швидко замотав його в рушник, щоб кіт не почав вилизуватися, погрузив його в машину і повіз до найближчої ветклініки. Там його швидко помили, оглянули на наявність внутрішніх пошкоджень і відпустили додому. Вдома Ген під невдоволений погляд червоних оченят знову добре вимив кота, але звісно, колір навіть не подумав сходити. Коли хлопець закінчив сушити Ейні, він зробив те, що робив завжди, коли доводилося переживати стрес – записав п’ятихвилинне голосове повідомлення в спільну групу, де розповідав про пригоду. В ту ж секунду Цукаса спитав, чи може чимось допомогти, а Рюсуй попросив фото, але Ген пішов далі – він записав відео, де знайшов Ейні на лежанці і погладив котика по голові – показав яскраво зелені вуха, животику – показуючи зелені лапки і перевівши камеру на хвостик, на якому був ідеальний градієнт. В свою чергу, Рюсуй записав коротке голосове з тим, як він сміється так гучно, що мікрофон на його телефоні не справляється і попросив дозволу скинути кота другу. Ген на зло Нанамі видалив відео. Юкіо сказав, що так Ейні дуже навіть личить, але Ген був впевнений, що той написав це лише для того, щоб допомогти другу прийняти таке модне рішення Штейнятка.