Глава 1: Бути винахідливим

Зараз мені нудно і самотньо, тож я вирішила написати це. Твори про підлітків можна писати тільки підліткам, адже жоден бородатий дядько попри усі методи не зможе склєпати щось нормальне і життєве про пубертата, так ніколи й не дізнавшись, що у нього на душі. У роботі є елементи польської, що виділені, адже моя робота пишеться у Поландії і її герої теж тут знаходяться. Тож твір цілком може підкачати Ваш польський для трускавок 🙂 Кому цікаво, але може якась осяйна одиничка прочитає мене. Було б дуже приємно, якби Ви поставили лайкс.

Присвячую пані Ельжбеті Рутковській за те, що привила мені любов до польського, найгіршій школі світу за те, що надихає на тяжке і темним самотнім вечорам за можливість писання.  

Здається, усі директори шкіл виглядають однаково. У будь якому віці. Як і їх кабінети – краще, ніж уся школа разом узята, та все ж без жодного натяку на стиль. Ось і зараз, підстаркувата пані з сивими кудряшками, величезними окулярами й класичній сукні зустрічала нового учня. Проте зовсім не привітно.

Для Ерика у випрасованій дідовій рубашці зміна школи теж не була ані фантастичними можливостями, ані одвічною трагедією. Принаймні, тут повинно бути краще, ніж у попередній.

– Dzień dobry, Eryku! – привіталася відпрацьованою фальшивою люб’язністю пані Чиж.

Ерик боковим зором глянув на обличчя мами – теж повне фальшивого щастя, направлене поглядом власне на нього.

“Nawet nie powiesz, że dziesięć minut temu rzucała w własnego syna wszystkim, czym mogła” – влучно зауважив хлопець.

– Dzień dobry, proszę pani.
– Згадав, що треба натягнути посмішку тільки через декілька секунд, тож награність була доволі помітною.

–No cóż, ocenki masz dość wysokie – посміхнулася директорка

– Bo on bardzo się stara, kiedy chce, naprawdę! – здається, мама була в стані виправдати й Гітлера, аби тільки її Ерика взяли до школи.

– No widać.. widać..

Ерик рефлекторно закатив очі, коли директорка перегорнула на сторінку з написом “zachowanie”

– O Jezusie.. No powiec, dlaczego coś takiego wyprawiasz, pszecież jesteś taki zdolny! 

Хлопець повільно почав плечами.

Якщо стверджувати, що він був таким з натури, можна бути правим тільки частково. Ця його “бісова частина” була присутня в ньому завжди, але найбільш яскраво проявлялася саме у прекрасному пубертатному віці. Чи буде новиною те, що його не хочуть брати до школи, коли увесь світ є проти тебе? Чи є це логічним, коли ти присутній у світі, де абсолютно усі думають невірно? Та чи має це значення, коли жоден з людей не може впоратися з твоїм звичним характером?

Вмовляння, аргументи з повітря й обіцянки тривали приблизно вічність.

– Rozumiem Pani stanowisko, ale wtedy Eryk będzie u nas dwudziesty ósmy. Jak dla ostatniej klasy to zadużo, no nie?

Він, весь цей час байдужо оглядаючи стелі, відреагував на ім’я.

–Eryku, powiec mi, dlaczego opuścileś poprzednią szkołę?

– On proszę pani miał tam problemy porozumenia się z niektórymi kolegami. – Матері теж почала обридати ця гра, може, краще ще якусь школу спробувати?

–Naprawdę? – Директорка зиркнула очима по статурі парубка знизу догори – очевидно, очікувала відповіді саме від нього.

В середині душі Ерика запрацювала концепція:

іскра ідеї – мотиви – блискучий план

З малим мінусом : відсутність аналізу наслідків. Палко й трагічно випалив:

– Ciągle mi bili i dokuczali, czuł się tak okropnie.. Ta szkoła wygłada dużo sympatyczniej.

Намагаючись не звертати уваги на вираз лиця матусі, Ерик оглядів обличчя літньої жінки. Вийшло! Риси пані Чиж були повні замислення і співчуття, і рішення можна було дочекатися вже через кілька хвилин.

Не без образу найнещасливішого     хлопця-ізгоя Ерик спостерігав за тим, як директорка волочиться з деякими паперами, а далі з грайливістю говорить:

–Dajmy ci szansę, Eryk. Witam serdecznie w Szkołe Podstawowej nr 11 miasta N!