Six in the Morning

У кімнаті пролунав глухий удар. Розплющивши очі, перші кілька секунд Скай зовсім не розумів, де перебуває, відчуваючи лише те, як шалено калатає серце. Зробивши кілька рваних вдихів і видихів, він відчув, як чиясь важка рука лягла на поперек. Тіло здригнулося, надто добре пам’ятаючи, чим закінчувалися такі підйоми. Пересиливши себе і зробивши ще один глибокий вдих, Скай усе-таки повернувся. Поруч на ліжку, із заплющеними очима, лежав альфа, чия рука на той момент почала погладжувати його по спині.
Генрі. Точно, це його квартира. Вони домовилися, що сьогодні Скай влаштовує вихідний від конспектів і підручників на користь проведення часу зі своїми хлопцями. А зараз він лежить у ліжку, оточений Генрі та Феліксом. Точніше, в теорії так мало бути, але чомусь останнього поруч не спостерігалося. Як потім виявилося, той самий стук був звуком впавшого телефону омеги, який в свою чергу зараз із важливим виразом обличчя прямував у бік ванної кімнати.
Ситуація здавалася дивною, оскільки на роботу з них усіх потрібно було тільки альфі, та й то, далі власного кабінету він виходити сьогодні не збирався. Фелікс же і в будні дні раніше сьомої не прокидався, що вже казати про шосту ранку у вихідний.
Впавши назад на м’яку подушку, він важко зітхнув і про себе вилаявся. І чому він взагалі погодився? У Ская за тиждень перший вступний іспит, провал якого означає нульовий шанс відновитися в університеті. Він не може витрачати ані хвилини часу на те, щоб розлежуватися тут.
Фелікс цього року закінчив третій курс, успішно захистивши кваліфікаційну роботу. Попри свій хаотичний характер, до навчання молодший підходив відповідально, хоч і не дуже його любив. Якщо все піде добре і Скаю вдасться поступити, то наступного року вони навчатимуться разом на одній спеціальності. Скай часто уявляв, як вони сидять разом на парах, обговорюють матеріал чи роблять групову роботу, але щоразу це здавалося черговою нездійсненою мрією в його голові.
Скай повернувся на спину, а тим часом із-за зачинених дверей почувся звук води. З вихору думок його вирвала все та ж важка рука, яка нахабно залізла під футболку, викликаючи інстинктивне бажання втягнути живіт. Скай повернув голову й затримав погляд на альфі, який лежав із заплющеними очима, можливо, трохи довше, ніж це було потрібно.
— Ти вже не заснеш, правда? — спитав Скай, кладучи свою руку поверх чужої.
— Я навряд чи, а ти можеш ще спробувати, — відповів чоловік, не розплющуючи очей.
Сну вже не було ні в одному оці, а от ідея поспостерігати за розслабленим і трохи сонним альфою була дуже заманливою.
— Джер, — тихо покликав Скай і, дочекавшись тихого, запитального мугикання, продовжив: — А що, коли я не поступлю?
Генрі розплющив одне око й похмуро подивився на Ская.
— Ти справді хочеш говорити про це зараз?
Трохи подумавши, Скай єхидно посміхнувся, проганяючи залишки сну.
— А що такого? Ми ж не сексом, зрештою, займаємося, — відповів він, але швидко стушувався і, не підводячи очей, продовжив. — Просто щоразу, коли думаю про іспити, мені стає страшно. Що коли я завалю і не поступлю? Що буде з роботою? Що коли…
Він хотів продовжити, але зупинився, коли Генрі несподівано піднявся на лікті й потер обличчя долонею. Певно, ранковий секс був набагато доречнішим зараз заняттям, аніж обговорення планів на життя.
— Скаю, — почав був альфа, але зупинився, підбираючи правильні слова. — Я не знаю, що має статися, щоб ти завалив ці іспити. Опускаючи той факт, що ти буквально взяв перерву від роботи, аби присвятити весь вільний час навчанню, ти — один із найкращих аналітиків у компанії. — Він замовк, даючи Скаю час переварити почуте. — А навіть якщо ми візьмемо найгірший сценарій, де ти не вступаєш і втрачаєш роботу з якоїсь містичної причини, то відкрию тобі секрет: тобі взагалі не обов’язково працювати.
На кілька секунд у спальні повисла тиша, перервана тільки плеском води за зачиненими дверима. Обличчя Ская передавало спектр емоцій, починаючи від збентеження за похвалу на свою адресу, закінчуючи щирим подивом. Генрі важко зітхнув і, здається, вже змирився з тим, що спокійно провести ранок у ліжку йому не дадуть.
— Цуценя, якщо я входжу в стосунки з двома омегами, це з самого початку передбачає, що я можу їх повністю забезпечити… — він замовк, зупиняючи омегу від колупання нігтів, після чого продовжив: — Ви можете хоч завтра сказати, що не хочете працювати, а просто жити своє найкраще життя: малювати, танцювати, грати в теніс чи займатися взагалі чим завгодно, і я буду тільки радий, бо і так на це розраховував. У моєму розумінні я працюю з ранку до ночі для того, щоб мої кохані люди почувалися в безпеці й ніколи ні в чому не потребували.
Не дочекавшись відповіді, Генрі вирішив, що Скай прийняв його аргументи і більше не сперечатиметься, тому ліг назад у надії полежати із заплющеними очима ще хоча б десять хвилин. Але, судячи з усього, Скай був іншої думки. Не встиг той розслабитися, як омега тихо пробурчав:
— Це безглуздо.
Зминаючи в руках ковдру, він повернув голову до вікна, не бажаючи дивитися, як Генрі після цих слів знову повільно підводиться, буквально нависаючи над ним. З легким, ледь вловимим роздратуванням він притягнув Ская ближче за талію, змушуючи звернути на себе увагу.
— Чому безглуздо?
Омега здригнувся від несподіванки й міцно вчепився в чужу руку, підіймаючи переляканий погляд. Генрі ж мовчки чекав відповіді, трохи зсупивши очі, але відпускати явно не збирався.
Скай розумів, чому альфа не бачить у цьому проблеми. Що Генрі, що Фелікс виховувалися в умовах, де альфа працює і забезпечує сім’ю, а омега займається дітьми та домом. Якщо вже зовсім відверто, він і сам виріс у такій сім’ї. Тільки з тією різницею, що любов і безпека в його дитинстві були ще однією несправжньою мрією. І якщо без любові жити він звик, то без їжі та даху над головою було б важкувато.
— Ти буквально кажеш, що ми можемо кинути кар’єру і жити за твій рахунок, — він затнувся, після чого невпевнено продовжив: — Але якщо щось станеться або ми… розійдемось, то що мені тоді робити?
Генрі здивовано підняв брови, після чого, опускаючись Скаю на плече, важко зітхнув:
— А ми можемо обговорювати такі речі не о шостій ранку?
Не очікуючи такої різкої зміни настрою, омега розгубився, не розуміючи, як реагувати і куди подіти руки. З одного боку, хотілося доторкнутися до темного волосся, яке з найпершої зустрічі викликало бажання зробити це, але з іншого — ситуація нібито не розташовувала до таких проявів ніжності. Вирішивши, він укотре скомкав ковдру й підтягнув її вище.
Генрі певний час удавав, що знову заснув, перш ніж таки піднятися на лікті й подивитися на нього. Він не став нічого говорити одразу, але чомусь саме в цей момент Скай яскраво усвідомив, що лежить в одному ліжку з дуже гарним альфою. Альфою в одній спідній білизні, а з-під збитої ковдри виднілося майже все його тіло. З огляду на те, що був ранок, заради блага їх обох, Скай наважився на ще одне вольове рішення і не опускати погляд нижче підборіддя. Що виходило, м’яко кажучи, не дуже. На щастя, Генри вирішив змилосердитися над ним.
— Гаразд, давай поговоримо, — тихо пирхнувши, почав чоловік. — Ти повністю маєш рацію, Скаю, підписуюся під кожним словом, але давай я поясню, що маю на увазі. Вся твоя тривога пов’язана з тим, що у якийсь момент свого життя ти боїшся залишитися на вулиці ні з чим, а я тобі кажу, що в тебе немає потреби через це нервувати. Я тобі можу гарантувати, що, хоч би що трапилося, у тебе завжди буде дах над головою, їжа та гроші на закриття базових потреб. Я просто хочу, щоб ти працював у своє задоволення на улюбленій роботі, а потім, можливо, займався нашими дітьми, — після цих слів він знову впав Скаю на груди. — Або не займався. Ліксі, наприклад, взагалі не горить бажанням заводити дітей, і це теж нормально.
Скай слухав його так, ніби альфа говорив іншою, незнайомою йому мовою. Він завжди дивувався, як в інших людей може бути все так просто. Хочеш — навчайся, не хочеш — не навчайся. Можеш працювати або не працювати, без різниці. Хочеш сьогодні відпочити — будь ласка. Ніхто тобі й слова не скаже, ба більше — обнімуть і коциком укриють. Але хоч як би Скай хотів повірити, вбиті в його голову з самого народження життєві переконання не зміниш однією розмовою по душах.
Вони лежали так іще якийсь час, поки Скай сам акуратно не закинув ногу на альфу й таки не вплів пальці в його волосся. Він часто бачив, як Фелікс та Генрі проводили так час. Наскільки альфа здавався розслабленим, коли Фелікс розповідав йому все підряд, перебираючи його волосся. А зараз він готовий був поклястися, що почув, як альфа тихо промурчав. Це був низький, глибокий звук, що чимось віддалено нагадував ричання, від якого не виходило приховати захопленої усмішки.
Не минуло й пари хвилин, як на тумбочці поруч із ліжком завібрирував телефон. Альфа роздратовано цокнув: «Ну що вже?». Було видно, що він не дуже квапиться підіймати слухавку. Спершу він подивився на Ская, потім перевів погляд на двері ванної, де Фелікс уже вимкнув воду, і все-таки відповів на дзвінок.
— Що такого термінового могло статися о шостій ранку?
Це була його асистентка — Кетрін. Зазвичай вона приймала дзвінки, після чого перенаправляла їх, читала пошту, займалася його розкладом. Загалом золотий працівник, але є одне «але»: чомусь із першої ж зустрічі Феликс невзлюбив її.
— Доброго ранку, пане Найт. Телефоную нагадати, що о восьмій у вас призначена розмова з інвесторами, — сказала Кетрін діловим тоном.
Не те щоб Скай хотів підслуховувати, але Генри буквально лежав на ньому, тож він чув кожне її слово. Вона продовжила проговорювати сьогоднішній графік, і альфа слухав її з дуже уважним виразом обличчя, який ніяк не збігався з його зовнішнім виглядом. Було кумедно бачити суворого Генрі Найта, лежачого у ліжку з розпатланим у різні боки волоссям.
— Перевір той дзвінок о третій. Ми його переносили з минулого тижня… — він замовк, коли Скай несподівано простягнув руку й заправив пасмо йому за вухо.
— Пане Найт?
Скай, здається, сам злякався того, що зробив, але руку не прибрав, завмерши із широко розплющеними очима й намагаючись зрозуміти, чи зробив він щось не так.
— Так, — розгублено вимовив Генри, дивлячись прямо Скаю в очі, але за мить прокашлявся і продовжив: — Так. Ми переносили кандидатів на цей тиждень, перевір, щоб не було накладок.
Після ще кількох запитань Кетрін двері з ванної нарешті відчинилися. Альфа навіть не повертаючись одразу ж попрощався й поклав телефон екраном донизу.
— Скаю, мені здається, чи це щойно був дзвінок по роботі? — спитав Фелікс, схрестивши руки.
Скай подивився на благальне обличчя альфи, і йому чомусь стало дуже смішно. Широко всміхаючись, він відповів:
— Гірше.
Фелікс, який стояв у самому лише слабо зав’язаному халаті й з мокрим волоссям, нахмурився. Мало того що в цьому будинку було правило, яке забороняло працювати до сьомої ранку та після восьмої вечора, так ще й о такій порі йому могли телефонувати лише кілька людей, і дзвінок тільки однієї Генрі скинув би так швидко, побачивши Фелікса.
— Ми пізніше про це поговоримо, пане Найт, — останні два слова він вимовив неприродньо солодким голосом, передражнюючи.
Генрі знову ліг на омегу, тільки цього разу без тіні сором’язливості ковзнув рукою під коліно, яке все ще лежало на ньому, і розсунув ноги рівно настільки, щоб лягти між ними, притискаючись грудьми до його живота. Заради справедливості варто зауважити, що Скай теж не був особливо вдягнений: на ньому були лише вільна домашня футболка та білизна. Тож він мав повне право зніяковіти, коли на ньому лежав майже голий альфа.
Фелікс у цей час уже підійшов до них, а його халат розпахнувся рівно настільки, щоб дозволити йому залізти на ліжко. Скай лише на мить побачив оголену оксамитову шкіру стегон омеги, після чого той поправив тканину. Йому довелося силою відвести погляд, але й це йому не допомагало, бо він одразу ж наштовхувався на альфу, який лежав на ньому.
Попри своє невдоволення, Фелікс підсунувся ближче й поклав руку на спину Генрі, починаючи повільно погладжувати.
— Чому ви взагалі не спите? Ще занадто рано, — запитав він, помічаючи рум’янець на щоках Ская.
— Ми розмовляли.
— Ти нас розбудив.
Одночасно відповіли вони.
Рука Фелікса завмерла, а сам він повільно повернув голову до альфи.
— Ти спиш як заєць, тебе може розбудити найменший шурхіт, але навіщо будити Ская? Ми ж домовилися, що сьогодні в нього вихідний і він може спати стільки, скільки схоче, — обурився Фелікс.
Точно, вихідний.
Окрім домовленості про заборону наближатися до навчальних матеріалів, Скай також, починаючи з минулого тижня, узяв неоплачувану відпустку. Це було однією з умов: щойно він зрозуміє, що не тягне роботу й навчання одночасно, його одразу ж звільнять від робочих обов’язків на обумовлений термін. Але якщо Скай буде чесним із самим собою, він і так перегнув із навантаженням. У якийсь момент він сам зрозумів, що час припиняти й іти зі сповіддю до Генрі. І якщо Скай буде геть чесним, то далося йому це рішення непросто, а виконання він відкладав ще тиждень.
Спусковим гачком став дзвінок сестри посеред ночі з проханням забрати її з клубу десь за містом. Того дня він не на жарт розлютився, і мало того, що Генрі вперше побачив його в люті, так ще й закінчилася та історія ультиматумом, що Скай закриває цей семестр сестри, але далі платити за її навчання не збирається.
У цей момент Генрі, мабуть, відчувши зміну в його запаху, різко підвівся, та поза, у якій вони перебували, не ставала кращою ні на секунду. Зараз він просто сидів між його розведених ніг, притримуючи їх рукою, чи то не даючи звести, чи то бажаючи залишити якнайбільше тілесного контакту.
— Ти маєш рацію, коханий, — сказав альфа Феліксу, одним рухом руки зачісуючи волосся назад. — Але на своє виправдання скажу, що він, — однією рукою вказуючи на Ская, а іншою навіщось піднімаючи його футболку до грудей, — через твоє метушіння прокинувся першим.
Тією рукою, що секунду тому зібгала футболку, Генрі повільно провів по його боку, ніби намагаючись увібрати тепло кінчиками пальців, чим викликав табун сиротів по тілу Ская. О дідько, цей альфа чудово знав, що робить. Фелікс же, здавалося, зовсім не звертав на них уваги. Або може, просто вдавав.
— Звідки ти знаєш, що я метушився, якщо він прокинувся першим? — продовжив цю дивну розмову Фелікс, спостерігаючи за ними з уже більшим зацікавленням.
Генрі ж, не втрачаючи часу й користуючись розгубленістю Ская, нахилився й поцілував його в живіт.
— Джер… — рвано видихнув Скай.
Він спробував щось сказати, але сам не розумів, що саме. Перше, що спадало йому на думку, це попросити зупинитися, але… він не хотів. Поцілунки були настільки приємними, що єдиним правильним рішенням здавалося притиснути ноги до його боків і покласти руку на потилицю, безмовно благаючи не припиняти.
Генрі, зі свого боку, і не думав зупинятися. Він стежкою повільних поцілунків спускався все нижче й нижче. Спочатку з одного боку, потім перейшов на інший, а затримавшись у небезпечній близькості від гумки білизни, повільним рухом підгорнув її рівно настільки, щоб дістати до стегнової кістки. Цей поцілунок був найдовшим і найніжнішим. Попри це, Скай одразу ж застогнав, автоматично прикриваючи рот долонею.
Змінена атмосфера в кімнаті не завадила альфі різко зупинитися й підвестися. Одним упевненим рухом він поправив спідню білизну Ская й опустив футболку, після чого, притримуючи за стегна, нахилився й коротко поцілував його в губи. І одразу ж повернувся до Фелікса, залишивши такий ж самий невинний цьом.
— Тому що я живу з тобою вже майже чотири роки. Ти не вмієш вставати безшумно, ти завжди порпаєшся, — після цих слів він зліз із ліжка й попрямував у бік ванної під погляд молодшого омеги, яким той його проводжав. — Вирішіть, що хочете з’їсти на сніданок, — і зачинив двері.
Скай усе так само лежав на ліжку, намагаючись вирівняти дихання, і, закривши обличчя долонями, знесилено запитав:
— Що це було?
Ліксі щиро всміхнувся й ліг поруч, так само, як альфа нещодавно, обнімаючи його впоперек талії.
— Він так іноді робить. Щось у стилі «збудимо й не дамо» у виконанні Генрі Найта, — упевнено сказав Фелікс. — Сподобалося?
Скай ще якийсь час лежав нерухомо, із заплющеними очима, а коли нарешті опустив руки, щоки його палали. Відповідати сил не було. Натомість він лише прикусив губу, приховуючи бентежну усмішку, яка зрадницьки розпливалася по обличчю.