Перший розділ, знайомство з головним героєм – Юрою

Невеликий відступ

Це моя перша робота, і вона планується масштабною, зовсім недавно я зрозуміла що мені справді подобається писати. Добре сприймаю критику, тому профі, давайте поради як стати кращою в письмі! Мені здається тут погано структуроване абсолютно все, можливо є також орфографічні помилки. Цей перший розділ не закінчений, це лише 2/13 від всього тексту, потім викладу доповнення 1.1. Приємного читання!

і ще приміточка, я не знаю яку назву придумати щоб звучало круто і мені подобалось!!

Цієї осені Юра вступає до універу, не сказати що він дуже радий цьому, але вже в очікуванні повної свободи при переїзді в нове місто, подалі від батьків. Екзамени склав на 190 балів кожен, і хто ж міг сумніватись, він завжди добре знав математику та мову, проте для історії довелось наймати репетитора. Пощастило що його мама працювала у цій сфері, вона була вчителькою початкових класів паралельно викладаючи українську літературу після уроків, готуючи майбутніх вступників, в її колі спілкування якраз знайшлась хороша кандидатура на цю пропозицію, тому Юрка всю весну готувався до тесту, не знаючи що потім жалкуватиме витрачених нервів. Зате йому вдалось подати документи на бюджет, і його зарахували, можливо то й не дивно, з такими то результатами,  та й університет не популярний, конкуренція тут мала, саме це й спонукало вступити сюди, йому здавалось що це спростить навчання. Він знав що в житті не завжди виходить працювати тим на кого вивчився, тому це не грало великої ролі, але хвилювання пов’язане з новим середовищем було. Професія яку він обрав імпонувала йому як особистості, але він ніколи не брав в подібному участь, адже яка журналістика у невеликому містечку, там хіба що можна було читати інтерв’ю з газет та брати участь у шкільних виступах. Не дивлячись на це, його рішучості не було меж.

Літо підходить до кінця, дні стають коротшими.

Речі які Юра буде брати з собою до гуртожитку – лежать по сумкам та валізам. Він вирішив що заїде глянути свою кімнату раніше ніж розпочнеться навчання, хоче зайняти ліжко біля розетки, якщо так вийде звісно, а ще, його мучить цікавість щодо сусідів по кімнаті, він не знав з ким проживатиме, тому планував залишити свої контакти на клаптику паперу який лежатиме десь на спільному столі. Багацько студентів заїжджає в гуртожиток раніше ніж розпочинається навчання, тому була вірогідність що з ним зв’яжуться, щоб поспілкуватись та дізнатись більше один про одного.

21 серпня

Чистий ранок, сонце пробивається крізь невелику напів прозору штору. Юрі не хочеться прокидатись, він планував відіспатись за це літо як ніхто інший, але кожен день все не виходить та не виходить.. Здається він завжди буде ходити з цими синцями під очима. Його роздуми про те як би ще хоч краплю подрімати перервав стукіт в двері, увійшла мати.

Сину, ти досі спиш? Я тобі говорила учора не сидіти до пізньої ночі… Не забув що ти маєш сьогодні поїхати оглянути кімнату, чи так і далі будеш валятись, вставай давай! – вона підійшла до вікна та повністю відкинула штори по різні сторони, світло заповнило кімнату.

Мамо.. – сонно мовить Юра – але тільки 9 ранку- він дивився напів заплющеними очима на мигаючий будильник,- я ще сто разів встигну на ту електричку.. дай мені трохи, лише трохи.. – Юра знову поринув у світ сновидінь. Мати підійшла до його ліжка, стягла з нього теплу ковдру, та знову наказала прокидатись. У нього не залишилося вибору. Неохоче, спочатку згорнувшись в клубок від холоду що його огорнув він все ж вирішив що цей час настав.

Сівши спочатку на край ліжка, у спробах зрозуміти який зараз день та рік він повільно зітхнув та після довгого усвідомлення попрямував до ванної.

Йдучи коридором заповненим світла й тепла, він відчував що сьогоднішній день багатообіцяючий. Те очікування в якому він був останній місяць, чекаючи коли ж уже буде вільним від тяганини цих речей, та нарешті спокійним хоча б щодо гуртожитку.

Дійшовши до ванної, спочатку вмившись та прийнявши душ, він взявся чистити зуби, уже не сонний але дуже голодний.

Після процедур він попрямував на кухню де його чекала мати та батько, які сиділи за столом розмовляючи про щось.

-Юр, як можна так довго сидіти у тій ванній, твоя їжа уже застигла- зітхнула мати.

Батько лише хмикнкв в знак згоди.

– Це я ще був швидким-закотив очі Юра, та посміхнувся

Він всівся напроти батька, та швидко накинувся на сніданок.

Омлет який готувала мати завжди здавався смачнішим від того що він готує самотужки, хоча й не зрозуміло чому, якщо інгредієнти однакові, проте юркові спало на думку що все діло в любові з якою мати готує йому, сам до себе він точно такого не відчуває. Роздуми про це змусили його ненавмисне посміхнутись, проте ніхто з родини цього не помітив.

Доївши, він попрямував назад до кімнати, здається уже настав час одягатись, через 40 хвилин електричка, а він досі не зібраний!

Поспіхом він відкрив шафу та обрав перше що трапило в око, синю футболку та звичайні чорні шорти, які точно кращі від тих джинсів коли на вулиці все літо така жара. Насправді, йому вже набридло літо, він по справжньому ніколи й не люті його як інші, навіть коли багато гуляв та проводив час з друзями, ця пора зовсім не для нього, а от осінь, він був в очікувані цього нового початку, нового етапу в житі який давав йому стимул та розпалював цікавість до життя в серці.

На цьому поки все, сподіваюсь вам сподобається!

Доречі незнаю, варто мені робити список з усіма героями, як головними так і (головними) другорядними?  Якщо вам так буде зручно я зроблю.