(6)

Сонце нещадно світило через штори, будячи усіх, хто так мирно спав в ліжку. І хочеться спитати: “Навіщо псувати таку прекрасну  ідилію?”,
але завжди треба прокидатись. Кому на роботу, кому в школу. Хоча є ті , хто може спати скільки хоче, поки сидить на чиїйсь шиї. Але сонце не щадить ні тих, ні інших, і це печалить. Ніл міг ледве розплющити очі. Незнайома квартира, його викрали?!
Він при піднявся на ліжку і зрозумів, що майже все його тіло оголене. Все боліло так, ніби він бігав не зупиняючись. два чи три кілометри. Становище було поганеньке. Крегчучи від болю, він потягнувся до свого одягу. Одягнувшись і оглянувши кімнату Ніл побачив Елеонору другу, яка запитально дивилась на нього. Вийшовши в коридор він попрямував на кухню, звідки лунали тихі звуки. На кухні стояв Микола і готував яєчню.
М.- Доброго ранку,- сказав хлопець посміхнувшись.- Добре спав?
Н.- Погано. Ще й сон такий дивний був.
М.-Справді? І що ж то був за сон?
Н.-Ем, неважливо,- Ніл не горів бажанням ділитись тим,що йому вчора наснилося.
Микола знову схилився над яєчнею посипаючи її сіллю.
М.- То тобі сподобалось?- спитав він не відводячи погляд від яєчні.
Н.- Що сподобалося?
М.- Вчорашній вечір. Сподобався?
Н.-Що, ти про що…?- до Ніла почало доходити про що саме він каже,
Н.-але…хіба це був не сон?
М.- Я довго відповіді буду чекати?
Н.- ні.ти її не отримаєш.
Хтось безпардоно відчинив вхідні двері. З коридору долинув вже знайомий голос:
В.- А тепер пожрати можна чи ні?!
До кухні увійшов Валєра і здивовано подивився на Ніла.- Що, знову йти?
М.- Та лишайся вже, не залишати ж тебе голодним,- сказав Микола показуючи лопаткою на стілець, щоб він сідав.
Коли Валера сів, Микола поставив собі і Нілу яєчню, а Валері пюрешку.
В.- Еее, це дискредитація!! Йому ти яєчню робиш, а своєму найкрааащому другу якесь тритижневе пюре!
М.- Та я ж не знав, блін, що ти прийдеш. Їж що дають.
В.- Отак і дружи з тобою…
М.- Їж давай
Валера вказав пальцем на Ніла, що мовчки їв яєчню. – Твій новий чоловік?
М.- Та.Звичайно.
В.- Коли весілля?
М.- Колись.
В.- Візьмете мене, ем.. дружкою чоловіка, чи як?
М.- Якою ще  дружкою,Валєр, я про тебе чогось не знаю??
В.- Ну там ж ніби є дружка, чи це в дівчини, а то в хлопця значить і якийсь дружок має бути. Я не пам’ятаю як зветься.
М.- Дружба може?
В.- А ну так, дружбою.
М.- Добре, добре. Тоді з тебе весільний торт. Трьохповерховий.
В.- Звідки гроші в бідного студента- медика на трьох поверховий торт? Я поїсти чисто прийду.
М.-  А тоді взагалі не позву.
В.- Чого так…Ревнуєш?
Ніл не міг знайти сенс в цій розмові, та і взагалі, слухати ставало важче, і важче. Він провалювався у вир своїх думок невзмозі концентруватись на розмові. На останніх словах він зміг трохи повернутись в реальність. Ревнує? Зараз флірт набував зовсім іншого значення…
Доки хлопці говорили Ніл підвівся із-за столу і попрямував у сторону туалету (принаймні, на його думку, там був туалет).
М.-Ти куди?- Микола здивовано подивився на Ніла.
Н.-Куди, куди, йду я від вас. Кидаю.
Ніл вже збирався вийти з кухні аж тут Микола озвався до нього:
М.-До речі, Ніле, в тебе спина біла))
Н.- Та пішов ти.
Валера поперхнувся їжею зі сміху.
В.- Вчасно ж згадав. Я вже й забув що сьогодні 1 квітня.
М.-Та я сам не знаю як згадав.
Ніл вийшов з кімнати розлючено грюкнувши дверима.
В.- Які агресивні підлітки пішли,- Микола озирнувся на Валеру.- Як його мама з ним справляється?
М.- Тож в нього наче батьки зцейвокались кудись за кордоном.
В.-Та я образно.
Десь через 10 хвилин телефон Ніла, який лежав на столі задзвонив. Микола підняв трубку.
М.-Алоо.
Ж.-Ало, а це хто?- з телефона почувся жіночий голос.
М.- Це, це Микола.
Ж.-А хто такий Микола і чому в тебе телефон мого брата?
М.-А ми друзі.
Ж.- То дай трубку Нілу.
М.-Він передзвонить вам через 5 хвилин,- Микола швидко поклав трубку.
Коли Ніл вийшов з туалету його окликнув Микола.
М.-Твоя сестра дзвонила!
Н.- Сестра?
М.- А що, в тебе немає сестри?
Н.- Є, але… В останній раз ми трохи посварились.
Ніл взяв телефон і пішов в іншу кімнату.
Н.- Ало
Ж.-Ало,- з телефону почувся голос Жені. Ти де шляєшся?
Н.- В друга. Ночував
Ж.- Чого?
Н.- Ключі вдома забув. А Микола погодився, щоб я в нього заночував, а не на вулиці.
Ж.- То цей хлопець, що взяв трубку твій новий друг?
Н.- Типу того.
Ж.- А ти додому збираєшся, чи будеш там жити? Я вже прийшла.
Н.- А, добре. І про минулий раз…
Ж.- Нічого, я пробачила.
Н.- Добре, тоді. Зараз прийду.
Ніл вимкнув дзвінок. Він почав складати свої речі в портфель.
М.- І ти вже йдеш?- в кімнату заглянув Микола.- Валера вже пішов то й ти за ним.
Н.- Я маю йти додому, сестра вже повернулась.
М.- Добре
Н.- До речі, – Ніл обернувся до Миколи і поглянув хлопцю в очі. – То що між нами?
М.-Еммм, потім вирішимо.
Н.- Зрозуміло.
М.- Ну ти не ображайся.
Н.- Бувай.
М.- Добре, в школі побачимось
Коли Ніл прийшов, Женя впустила його додому. Вона виглядала наче вже пробачила, але була обурена фактом, що Ніл без дозволу ночував в друга.
Н.- То краще, щоб я під під’їздом, як бомж спав?
Ж.- Ні, але хоча б сказав, що в тебе друг той є.
Н.- Ми тільки недавно потоваришували.
Ж.- І ти одразу до нього в гості, бач який дружелюбний. А якби в цього друга була сім’я неблагополучна і вони тобі б щось зробили?
Н.- В нього немає сім’ї. Він сирота.
Ж.- А…. То тим більше. Хтозна,що він міг з тобою зробити.
Н.- Ну не кіпішуй, добре ж усе.
Ж.- Будем вважати, що догану ти отримав. Будеш їсти?
Н.- Я там по’їв.
Ж.- То піди сходи в магазин. Хліб закінчився.
Н.- А де чарівне слово?
Ж.- Будь ласка. Шуруй вже.
Н.- Інше діло. Тільки ключі дай.
Ж.- Тож он, на шафі.
Н.- Окей.
Ніл взяв ключі і швидко вийшов з квартири. Бажання гуляти в нього не було, тож він вирішив з цим не тягнути.Він швидко сходив по хліб, та повернувся додому.Поклав буханку на стіл. Ніл хотів вже піти до себе в кімнату,але Женя мала намір  серйозно з ним поговорити
Ж.-Ніл…. а.. Ми не можемо так просто закрити очі на наркотики, які я знайшла у тебе в кишені.
Н.-Якщо ти хочеш зачитати нотації, що це не добре, то давай не будем гаяти наш час.
Ж.-ну як хочеш.якщо ти розумієш, що не дослухаєшся, то добре ,але пам’ятай ,я твоя сестра і весь час готова тобі допомогти.
Н.-знаю, знаю. я піду в кімнату.