Микола,Ніл,Валєра (1)

19.36.Сутінки. Мряка. Це слова які найбільше підходять під опис 19-го грудня 2019 року, хоч дата досить гарна та дзеркальна, погода була геть не така. Під дощем, 17-ти річний чорнявий хлопець з світло-сірими очима та двома шрамами на пів лиця, на ім’я Микола повертався з підробітку, у піцерії, додому, де його чекала кішка, яку одинадцяти класник забував погудувати.
М.-та ну, блять, промок до нитки!
Почувши ці слова, на поріг, зі швидкісю світла, примчала темно-сіра кішка, яка молила Господа Бога, щоб її недолугий господар нарешті погудував її
М.-ой……
-Мяяяууууу
М.-ну, Елеоноро, не кричи. почекай, я перевдягнусь і накидаю тобі корму.
Та кішка, на превеликий його жаль, всеодно кидалась на нього та просила їсти.
Через пів години хлопець переодягнувся, поклав кішці корму, пішов сам їсти.
8.04.Прокинувся хлопець від того, що на ньому хтось вмостився. Відкривши очі, він побачив Елеонору.
“Ну що ж поробиш, прийдеться ще поспати” – подумав Микола, не звертаючи увагу на будильник, адже до школи йому йти усього 5 хвилин, тому поки що до уроків він встигав цілком та повністю.
У той час, десь на Дубово у хлопця 16 років з рудоватим волосям та янтарними очима вже десяту хвилину дзвонив будильник. Женя його сестра з зхожою завнішність, але вже темно карими очима зайшла до кімнати, коли цей звук почав її відверто бісити.
Ж.- Боже, Ніл, тобі випадково нічого не заважає? – сказала вона, перекрикуючи будильник.
Її молодший брат не зважаючи на будильник продовжував спокійно спати. Тоді Женя підняла з підлоги подушку і почала душити, кричучи на Ніла. Хлопець сіпнувся, відкинув сестру в бік.
Н.- Та ти з зглузду зїхала. Я ще пожити між іншим збирався!
Ж.- Не ори на мене! Ти так прекрасно спав, аж задушити захотілось. Вставай, там тебе, напевно, чекають вже твої друзі.
Н.- мого друга звати Ендрю! Коли ти вже це запам’ятаєш?
Ж.-Боже. Ну ім’я 1 раз забула, з ким не буває, тай узагалі, це не причина. Збирайся вже, тобі ще три кілометри пертись.
Ніл ображено узяв свої окуляри, які ледь не впали з полиці коли сестра кидалась подушкою, та почав збиратись до школи.
Близько дев’ятої обидва приперлись до школи
М.- бля, Ніл, а не хочеш і за мене вибачитись за запізненя?
Н.-ні
М.-та ну-у,там ж біологія,вона нас вб’є. Я не думав, що кішка так довго буде спати….
Н.-не моя провина. Сам викручуйся
Ніл постукав у двері, увійшов до класу.
Н.-вибачте за запізнення
-міг вже і б не приходити,сідай.
Ніл обернувся, відмазавшись лише переляком.
Н.-заходь,заміна
Микола сів на своє місце, 2 парту 1 ряду, а Ніл до друга.
Е.-Ніл, ти чого так запізнився ?знову проспав…?-, сказав блондин 16 років
Н.-та мене щей Женя ледь не задушила
Е.-не смій жалітись на неї! Я б хотів мати старшу сестру. Ти, до речі, знав, що у нас з наступного семестру буде нова дівчинка? донька нашої класної
Н.-мені до боку, дай урок послухати.
Е.-ой, які ми слухняні, ну слухай!
16.40.За вікном досі мряка. Дороги замерзлі, тротуари в багнюці, люди теж. Особливо ті, що ходять в білих кедах. Хоча вже не ранок, затори до сих пір. Настрій мінус ультра. Уроки закінчились, ніл уже прийшов додому, йому доводилося робити домашку,щоб не з’їхати за оцінками і нормально здати екзамени. Кожен його день був такий самий, як інші. Сестра була ще у ВУЗі, тому щоб поїсти, прийшлось заварювати мівіну.
Їхні батьки поїхали на заробітки і залишили Ніла зі своєю 20-ти річною сестрою, яка мала після усіх пар працювати касиром в АТБ. Коли вона приходила додому, вже була ніч.
“Для чого життя, яке день у день повторюється? Хіба не легше позбутися цих страждань? все одно про мене ніхто не згадає. Ніби таке життя чогось варте.” Ці думки поступово заполонили його голову. Думки, від яких він не взмозі позбутись. Думки, яким не допомагали спогади про сестру,друга,батьків,знайомих.
Зміна в Миколи починалась в 17:30, тому часу в нього було вкрай мало. Зразу після школи він мав іти працювати. Одягнувши форму офіціанта, він підійшов до найближчого столу, за яким сиділа пара. Дівчина двадцяти років ,та явно старший за неї чоловік.Він не був її батьком, Микола це знав напевне. Вони не один раз сюди приходили.
М.- Що ви бажаєте замовити? -з посмішкою в усі 32 сказав микола, адже бути вічливим й привітним – це один із найлегших способів заробити на чай. Попередні рази дівчина замовляла першою, тож він знав що робити. Найцікавіше,  що чоловіки, які приходили з нею, майже щоразу змінювались.
Ж.- Ну, напевно, “Цезар” та салат  “Цезар” – сказала вона.
М.- Чудовий вибір. Може щось з напоїв?
– Давайте мохіто. Воно дуже підходить до твоїх очей, Женечко. – це були перші слова чоловіка. Його голос був низьким, що свідчило про його немолодий вік.
Ж.- Ооо, це так мило, любий. Ти такий романтик.
М.- Добре, очікуйте ваше замовлення.
Він забрав замовлення на касу і почав обслуговувати інші столи.
Та пара сиділа в піцерії не менше 2 годин, а потім пішла. Микола прийшов додому, нагодував Елеонору і пішов спати. Часу робити уроки в нього майже завжди не було.
Такі дні у обох були досить однотипні та нудні.