Ти ж знаєш що подобаєшся йому?

Ти ж знаєш що подобаєшся йому?

Чімін прокинувшись відразу побіг до сусідньої кімнати перевірити чи залишився на цей раз його гість. Він тихенько постукав та привідкривши двері побачив загорнутий в одіяло клубочок. Мін почувши рух біля дверей прокинувся та потягнувся всіма неушкодженими кінцівками, його волосся було в повному безладі, а заспані очі повільно фокусувались на рудоволосому хлопчині, що так і стояв у дверях.

-Доброго ранку, – порушив мовчанку Чімін, – як спалося? Щось болить?

-Доброго, ні все в порядку, -сонним, злегка хриплим голосом відповів Мін.

-Голодний? Я зараз швиденько щось приготую, – Чімін вже хотів розвертався йти, але Юнгі зупинив його запропонувавши допомогу.

Мін не без допомоги Чіміна спустився на кухню, разом вони знайшли в холодильнику привабливий шматок яловичини, Чімін сказав що то приніс його багатенький друг і він не знає як правильно це готувати. Юнгі швидко оглянув кухню, побачивши все необхідне запропонував себе в ролі кухаря, Чімін звісно побурчав що тому б відпочити не завадило а не на кухні стояти, на що Мін сказав що не буде лежати цілий день в ліжку і хоче принаймні допомогти готувати.

-тобі стейк якої прожарки?

-та не знаю я, -буркнув Чімін, що вперше буде куштувати подібне.

-ну по шкалі “я принесу тобі шматок вугілля” до  “я приведу живу корову і ти куснеш її за дупу” куди ближче? – насміхається Мін, а Пак тільки нахмурився у відповідь.

-ну досить вже, роби як хочеш, – хлопець надув щічки і відвернувся до вікна.

“невже це сонце вміє злитись” – подумав Мін, посміхнувся і почав готувати обіцяну страву. Цей хлопець дуже рідко посміхається, життя в нього видалось не легке, але Чімін невідомо яким таким чудом завжди змушував його посміхнутися.

Після смачного сніданку Чімін змінив пов’язки для Юнгі паралельно милуючись підкачаним тілом, що звісно не лишається непоміченим.

-так і скажи що просто хочеш подивитися, я можу і більше одягу зняти, – знову дражнить

-пф.. який самовпевнений, – не припиняючи обробляти рани промовив Пак, на секунду він задумався, лукаво посміхнувся і підвів погляд, – а якщо я хочу не тільки дивитися, – він ніжно майже не торкаючись шкіри провів по всій довжині його руки своїми маленькими пальцями. Юнгі затамував подих, це був такий невинний дотик, але серце бідного хлопця ледве не зупинилось, ще ніколи він не відчував нічого подібного від звичайного руху по його руці.

Чімін тільки посміхнувся такій реакції на його дії. Він обійшов Міна щоб обробити рани на спині, вони були не глибокі але все ж потребували уваги. Завершивши Пак знову випробовує терпіння гостя, його руки плавно ніжно рухаються по спині, малюючи візерунки що турботливо оминають всі ушкоджені ділянки прекрасного тіла. Юнгі вже ледве стримувався, в його голові уява малювала не дуже пристойні картинки, проте зненацька на вулиці почувся шум, Юнгі напружився і вже хотів діставати зброю, яку люб’язно залишив його друг, проте Чімін його зупинив.

-це мабуть Гукі, – прощебетав хлопчина і побіг до вхідних дверей. – не хвилюйся він мій друг, – почулося вже з іншої кімнати

-що за Гукі, – буркнув про себе Мін і став чекати

Двері відчинилися і через хвилину у вітальні з’явився молодий симпатичний хлопець, стиль одягу чимось нагадував самого Юнгі, а татуювання на правій руці гармонічно доповнювало образ ”поганого хлопчика”. В нього було таке ж чорне волосся шкіряна куртка, масивні черевики та.. шкіряні штани? А це вже цікаво, подумав Мін.

-знайомтесь, Гукі це Мін Юнгі, Юнгі а це мій найкращий друг Чон Чонгук, – хлопці обмінялись оцінюючими поглядами.

Юнгі вже краще роздивився Чонгука, на обличчі якого було чимало залізяк. В нижній губі красувалося металеве кільце, брова теж виділялась невеличкою прикрасою, а у вухо ніби дробовик попав, там не було жодного живого місця.

-Юнгі? – здивувався Чон, його очі бігали по обличчі хлопця, – Той самий Мін Юнгі? Ти син того придурка Джихьона?

-Чонгук! – гаркнув на друга Пак, – не можна так назив..

Договорити йому не дав Мін, який на диво не тільки не розлютився, а ще й посміхнувся

-Так, на нещастя..

Чонгук теж був власником однієї з найбільших компаній в Сеулі, Джихьон був його конкурентом з тих пір як об’єднався з Юрі. Чон терпіти не міг їх обох, і знав що та стерва допомагає тільки через стосунки із його сином, що як не дивно стоїть зараз перед ним і навіть не злиться на пряму образу свого ж батька.

Чімін посадив обох на диван, і змусив розповісти що тут відбувається. Чонгук розповів що знає сім’ю Мін через бізнес, а Юнгі нічого не лишалося крім як розповісти свою невеселу історію. Чімін з Гуком слухали не перебиваючи, видно було що для Юнгі і так не просто розкривати таку таємницю. Хлопці були дуже здивовані почутим, хоча Чон здогадувався що син не має хороших стосунків з родиною бо ніде не з’являвся в їхньому оточенні. Чімін сидів мовчки та переварював отриману інформацію, звісно було зрозуміло що в Юнгі великі неприємності, але щоб на стільки.. Йому навіть уявити важко скільки витерпів хлопець за ці 5 років. Очі Чіміна наповнились сльозами, він до болю стиснув кулаки бо не знав що може запропонувати..

-Юнгі, – серйозно почав Чон, – я можу допомогти, але мені потрібно дещо в замін..

Двоє перевели зацікавлений погляд на Гука, Юнгі підняв брову в німому запитанні.

-Господи Гукі, ну не тягни ти кота за одне місце, – протягнув нетерпляче Чімін

-Твоя сестра..

-Забуть про неї! Я не хочу такої допомоги! – відрізав Мін, не давши й шансу

-Та дай закінчити, я просто хотів щоб вона зі мною співпрацювала, нам обом було б це вигідно.

-Продовжуй, – помітно розслабився Юнгі, що сидів до того як струна

-Дивись, левова частина статків Юрі знаходиться у вашій компанії через той ваш договір. Я чомусь впевнений що Джи А не захоче продовжувати з нею співпрацю і розірве контракт, який підписав ваш батько. Я можу вивернути це так щоб ваша компанія не тільки не втратила найбільшого спонсора, а й піднялась ще вище, в мене достатньо коштів щоб замінити Юрі, і плюс до того більше можливостей на ринку. А та стерва нічого не тямить в бізнесі, так що швидко піде на дно без вашої підтримки, в чому я дууже хочу їй допомогти.

-Я пораджуся з сестрою, дякую Чон.

-Поки нема за що, але я буду дуже радий якщо ви з сестрою дасте згоду.

Хлопці ще деякий час сиділи разом, розмовляли. Чон доволі швидко знайшов спільну мову з Юнгі, він розповідав смішні історії з життя Чіміна на що той закочував очі і дивився вбивчим поглядом на друга-зрадника.

-Ну все на тверезу я це слухати відмовляюсь! – хлопці синхронно залились сміхом від надутих щічок Пака, він вже був схожий на спілий помідор.

-ти ж знаєш що подобаєшся йому? – несподіване запитання від люблячого друга летить в сторону Юнгі, поки з кухні не повернувся Чімін. Юнгі кивнув. – тобі він теж подобається? – у відповідь знову згода, – тоді слухай мене уважно Мін Юнгі, цей хлопець теж багато чого пережив. Чімін дуже наївний в плані стосунків і йому не раз розбивали серце, я не хочу знову бачити друга в такому стані тому відразу тебе попереджаю, не смій завдавати йому болю, бо я тебе знищу, дістану з під землі і закопаю знову, тому або пообіцяй що ти серйозно налаштований, або вали звідси і не показуйся йому на очі.

-я не зможу його скривдити, – Юнгі дивився просто в очі, цей погляд випромінював впевненість та рішучість, -він моє сонце, без нього мій світ не може існувати. – Чон видихнув з полегшенням, бо друг вже всі вуха йому протріщав про цього хлопця, а пройшло всього декілька днів після їхнього знайомства.

-Милуєтесь тут без мене? – з кухні якраз повертався Пак з трьома бокалами і пляшкою хорошого вина.

-Ага вже призначили побачення, спланували весілля, 5 дітей і тебе в коханці, – широко розтягнув губи в задоволеній посмішці Гук.

-Ого, а кому за коханця буду, – підтримав жарт Чімін

-Обом, як тобі такий варіант?

-А Moon тоді прийомною дитиною буде, – всі засміялись, а кіт заскочив на коліна до Юнгі

-Ах ти ж невдячне створіння, – почав бурчати Чон, – я значить йому постійно приношу щось смачненьке іграшки купляю, а він.. – Чімін з Юнгі перглянулись та знову вибухнули сміхом.

Хлопці сиділи до пізньої ночі, в ході розмови виявилось що це будинок Чона, а Чімін посварився з батьками через камінг-аут і живе тут вже декілька років. Вони жартували сміялися, пили вино і ніхто не помітив як на дворі стемніло. Чонгук попрощався та поспішив додому, а ті двоє побажавши один одному солодких снів, зморені порозходились спати.