Slipping Through My Fingers

Похмурий жовтневий дощ стукотить по стінах Кенсінгтону, ховаючи за прозорою завісою двох хлопчиків. Їм не грозить намокнути – товсті мури надійно захищають. Молодший з хлопчиків – непосидючий рудик – підбігає до радіо, вмикає його і вмощується на розкішну софу. Хапає першу-ліпшу книгу. Нею виявляється товстий альбом в шкіряній палітурці.

Старший хлопець – білявий та більш спокійний – кидає несмішливий погляд на брата, але враз ніяковіє, зрозумівши, що саме той тримає в руках.

-Гаррі, сьогодні ж рівно місяць після…, – старший хлопчик стримується, щоб не сказати вголос ці страшні слова і зайвий раз не хвилювати молодшого, котрий тільки ступає на стежину підліткового віку.

-Як не стало мами, Віллі, я пам’ятаю, – прямо  і трохи наївно продовжив рудий брат.

Кілька хвилин в кімнаті панувала тиша, котру порушували легкі інструменталки по радіо. Хлопці нахилилися над альбомом, пролистуючи сторінки, з котрих широкою і злегка смішною та дитячою великозубою посмішкою посміхалася їхня вічно молода матір.

-Вона любить їх. ABBA, – Гаррі кивнув в сторону радіо. Хлопчик і досі говорив про Діану в теперішньому числі, ніби вірячи в те, що мама поїхала кудись далеко-далеко і їм просто треба пережити розлуку, щоб за якийсь час зустрітися знову.

-Ага. Slipping through my fingers, – кивнув Віллі. Хлопці говорили притишено, начебто боячись сполохати матір, котра – вони знали це – завжди була біля них.

The feeling that I’m losing her forever 

(відчуття, що втрачаю її назавжди)

Останнє фото разом – Віллі йде обабіч матері. Гаррі шморгає носом – у нього нема такої світлини. Старший брат ковтає клубок в горлі, вдаючи, що не помітив як очі малого заволокла хвилька вологи.

I’m glad whenever I can share her laughter

That funny little girl

(радію, коли б не вдалося розділити її сміх – моєї смішної маленької дівчинки)

Віллі дістав інший альбом – у ньому Діана залишилася ще зовсім-зовсім юною – позує в балетній пачці, сором’язливо усміхається, стискаючи якийсь романчик в м’якій обкладинці та махає тенісною ракеткою.

What happened to the wonderful adventures

The places I had planned for us to go?

(що сталося з чудесними пригодами і місцями, в яких ми мали б побувати?)

Гаррі штурхає брата в бік і показує на фотку, котру він витяг зі свого альбому – вони з матір’ю на пляжі будують замки. Ох і дістав ж тоді рудий бешкетник за те, що насипав піску за пазуху Віллі!

Slipping through my fingers all the time

I try to capture every minute

(висковзує з моїх пальців увесь час – а я намагаюся спіймати кожну хвилину)

О, це ж перше спыльне фото двох маленьких братиків! Віллі з погордою позирає на Гаррі – аякже, він вже старший. Діана чарівним поглядом дивиться в об’єктив – яка ж вона була прекрасна в цей короткий період! Наче сама богиня полювання поцілувала в лоб свою тезку.

Sometimes I wish that I could freeze the picture

And save it from the funny tricks of time!

(іноді я мрію – якби можна було б зупинити картинку та зберегти від дивних поворотів часу)

Улюблене фото Гаррі – з підйомника в Альпах. А Віллі дістає інше – весільне. На ньому Діана схожа на зефіринку – такою її хлопці не пам’ятають.

She leaves home in the early morning
Waving goodbye with an absent-minded smile

(рано-вранці вона йде з дому, махаючи рукою та посміхаючись розсіяною усмішкою)

Це незабутнє фото з Іспанії – вона в жовтому костюмі сидить на порозі, підпираючи обличчя руками і сором’язливо посміхаючись. Пісня закінчилася цоканням секундної стрілки, відмірявши музиці так мало як відміряла і Діані. Хлопчики поклали альбоми на місце і ввімкнули приставку. Життя продовжується, але легкий тужливий серпанок спогадів залишається. І стукатиме час від часу, нагадуючи про себе.

https://t.me/fanficsdeclaudette