Епілог

Вакатоші сидів в темному приміщенні. Його темно оливкові очі передавали радість й насолоду цим моментом як і привітна на перший погляд усмішка чоловіка. Він був вибраний в темно-смарагдового кольору костюм під ним можна було помітити білу майку. Штани відповідають фасону костюму зробивши один погляд на ний стає очевидно що вони з одного набору. Білий фартух заплямований дивною червоного кольору речовиною повішений на вішалці. Краплі з труб скапують на нього розриваючи плями змушуючи згущену рідину скапувати на підлогу. На сирій підлозі під фартухом вже утворилася внаслідок схоже що такої певний час довгої дії велика калюжа тієї рідини розмита водою. Тихе цокання наручного годинника роздається кімнатою. Врешті ми розуміємо що це темне приміщення справді підвал. Чутні кроки з зовні неподалік. Згодом вони стихають й за ними слідують інші так само скоро стихаючи. Та раптово вони знову чуються й явно неближуються до підвадьного приміщення де знаходить чоловік. Ушіджима посміхається. Це важко назвати доброзичливою усмішкою. Усмішка що розповзлась по його обличчю зловісна як і вираз обличчя. Чуже тіло якогось чоловіка в білій сорочці весь в сльозах та тихо зітхає й намагається щось сказати та замість слів з його блідих уст чутно лише нерозбірливі звуки. Навколо його рота й шиї кров. Скоріше за все його ж власна. Кроки стишуються Вакатоші заплющує очі а за мить двері відчиняються й туди заходить ніхто інший. Як привітно усміхнений Тендо Саторі з кремовими тістечками. Він спочатку повідомляє про свою перерву на обід Ушіваку кажучи це він кладе тістечка на стіл який стояв в кутку приміщення. Єдине світло що зараз було ввімкнене тут це лампочка що звисала з проводу даючи слабке проте жовте світло яке явно не могло осягнути все приміщення. Саме його увімкнув Саторі коли зайшов сюди. Настільна ж лампа розміщена столі яка була поруч з тістечками й єдина давала світло до його приходу ж була швидко вимкнута ним. Він бере один стілець й взявши одне тістечко для себе сідає поруч біля Вакатоші й їсть його посміхаючись та дивиться на жертву. В його погляді не було й краплі співчуття чи чогось що могло виникнути в інших людей. Будь які емоцій окрім задоволення яке виражав Саторі. Швиденько з’ївши тістечко він облизав залишки крему що по не певній акуратності залишилася біля рота. Вакатоші вдивляється в чоловіка що згодом перестає говорити будучи цілком прикутим до здавалося б… Білого стоматологічного крісла? Ось тільки Вакатоші уявляє замість брюнета іншого хлопця. Хлопця до якого вся його душа просякнута ненавистю й заздрістю. Атцуму Мія учасник MSBY на позиції сетера . Він фарбований брюнет з карими очима якого помічають майже завжди з бадьорою усмішкою. Брат близнюк Осаму Мії. Та людина до якого з вигляду ввічливий й стриманий Вакатоші люто ревнує Сакусу Кійомі. Здавалося б його багаторічного суперника з яким він разом в збірній Японії й інколи може лише перекинутися декількома словами й мати рідку можливість помітити його без маски під час гри, завершення або до її близького початку. Він досі жалкує що не зміг перемогти в його очах тільки початківців Карасуно аби з’явитися в тренувальному таборі Токіо для по волейболістів з потенціалом. Тоді б він точно зміг частіше бачити Кійомі. Можливо зізнатися йому. ЗАБРАТИ ЙОГО СОБІ РАНІШЕ НІЖ ЦЕ ЗРОБИВ ТОЙ КЛЯТИЙ МІЯ.

Вакатоші в злості зціплює зуби. Він уявляє понівечене та бездиханне тіло Атцуму. Сакусу поруч в сльозах та себе який обіймає його й ніжно, заспокоюючи гладить по спині шепочучи йому на вухо що все буде добре. Так все буде добре Кійомі… Коли цей клятий виродок який заважає бути нам разом помре гниючи поки його тіло знайдене вже два дні як в мертвому стані а то й чотири! Цей жалюгідний й завжди усміхнений блондин ніколи більше не посміхнеться його Кійомі. Тільки його. Хіба не очевидно що він повинен бути лише поруч з ним? Він той хто справді цінує й заслуговує на нього. Це він повинен зустрічатися з ним а не той дурний Мія!

Вакатоші виринає з своїх думок коли Саторі легенько хлопає його по плечу дивлячись на нього примруживши очі з чудернацького але звичайною для нього посмішкою каже.

— Знову думаєш про хлопця своєї мрії?

Раптово ви бачимо всю кімнату цілком. Повна сцена й насправді жахаюча. Біля чоловіка на кріслі до якого він прикутий є отвір з закривавленими зубами. На декількох довгих полицях вздовж приміщення баночки з таких зубів. Ось тільки вони ідеально білі запломбовані без дірок чи карієсу. Ідеальні зуби. Зуби на які були б приємно подивитися будь-якому стоматологу коли той оглядав клієнта. Ось тільки Вакатоші було приємно їх бачити в мертвих чи благаючих жертв які вже не можуть й слова нормального вимовити захлинаючись своїми власними слізьми спостерігаючи як на обличчі їхнього ката розпливається божевільна усмішка що показує його ідеально білі зуби. А зіниці ж розширюються до максимальних розмірів очі ж вічно прикуті до пацієнта. Вони ге маючи й змоги від нього відвести погляд і на мить без перервно дивлячись на випущеного до прийому/лікування “пацієнта”. Повіки ж також були напружені вічно тримаючись відкрити.

Гадаю Вас підводили до цього достатньо довго готували психіку все більш й більш напруженими моментами. Здавалося як б ці з вигляду добрі або ж стримані хлопці могли б насправді коїти таке? Ще й не будучи досі розкритими. Яка по переліку це їхня жертва? Що вони робили з цим нещасним чоловіком й як довго? І це прямо таки під пекарнею що належала Тендо. Невже ніхто й ніколи ні не чув ні зазирав сюди? Не цікавився що там?.. Чи можливо вони були вбиті або підкуплені? Враховуючи прибутки й здібності цих двох чоловіків. Вони могли зробити й перше й друге.