Можна я тебе вкушу?

Гг – В’ячеслав Кедр та Євген Янович

Ці стосунки майже від початку були цікавими. Хоча, чого дивуватись — головними героями цих стосунків були дві неординарні особистості: амбасадор театру абсурду і сонечко.

Коли вони познайомились, повітря відчувалось наелектризованим якихось п’ять секунд, та все ж. Короткі погляди, щоб ніхто нічого не зрозумів. Гарячі фантазії довгими самотніми ночами. Вологі сни. А потім Женя не витримав.

Підготовка до концерту йшла голосно, весело і з лайкою, що лунала тут і там від незадоволених реквізиторів, бо хтось знову змінив сценарій. “Воробушек” всім складом стояв за кулісами чекаючи свого виходу. Янович підійшов, щоб уточнити деталі виступу. Він стояв прямо за Славком і з посмішкою щебетав щось, чого Кедр не чув. Бо в цей момент Женіні пальці торкались його руки, погладжуючи долоню. Так, щоб ніхто не помітив. І було в цьому стільки інтимності, що Славі волосся на ногах стало дибки.

– Слав, роздуплись! – Свищ легенько штурхнув друга під ребра. – Ти не виспався чи шо?

– То я пішов, коротше. – Кинув Янович і змився, як ні в чому не бувало. Руці вмить стало якось холодно. Він і не зрозумів одразу наскільки гарячим був той доторк. Шкірою пройшли мурашки й хлопець повів плечима, ніби намагаючись скинути це відчуття. Він зробив перший крок, йому не має бути соромно за свої почуття. Наступний хід за Кедром. Якщо, звісно, Женя не помилився й іскра між ними все-таки проскочила.

Далі репетиція йшла повільно — Слава весь час забував слова, знаходячись в якомусь трансі. Насправді він збивався тільки тоді, коли ловив очима погляд Яновича. І було в тому погляді щось рішуче, що змушувало відчувати лоскіт в шлунку.

Декілька ночей Кедр дуже погано спав. Чи правильно він зрозумів Женю? Може це був якийсь пранк? Як йому тепер бути? Та на всі ці питання була лиш одна відповідь. “Торкнись його”. Коли це бажання стало очевидним, він відчув, як горять вени й серце пришвидшує темп. Він хотів торкнутись Яновича, просто для того, щоб перевірити чи не зіб’ється дихання та, чи не вкриється він гусячою шкірою, от як зараз, просто уявляючи собі цю картину. Просто перевірити. Саме так.

Двогодинний концерт йшов до завершення, останні слова ведучого і можна їхати на вечірку. Женя стояв з планшеткою в руках, трохи пританцьовуючи, настрій був чудовий. Коли відчув, як його спини хтось торкнувся. Від несподіванки хлопець різко обернувся і зустрівся поглядом з кобальтовими очима. Янович різко вдихнув, ніби злякавшись, а тоді відвернувся обличчям до сцени, завівши руку собі за спину. І Слава сплів їхні пальці, відчуваючи легке тремтіння. Виступ закінчився й гурт, що розважав залу піснями, рушив за куліси. Євген сильно стиснув чужу руку і відпустив, виходячи у світло софітів — фінальні слова були за ним.

Йшли тижні. Ні дзвінків, ні смс, ні приводів для зустрічі. Кедр розумів, що сумує за людиною, з якою його нічого не об’єднує та не пов’язує. Як, наприклад, з власною дружиною, що готувала зараз обід на кухні. Хлопець дзвінко дав собі ляпаса. Треба з цим щось робити.

– Пацани! Нас запросили на перше українське лейт найт шоу! – Байдак увірвався в гримерну з вітром. Він був у доброму гуморі. – Ми, карочє, до Яновича на “20:23” йдемо, я вже погодився. Ми ж йдемо? – Вася різко усвідомив, що спочатку треба було всіх запитати, а тоді давати Жені ствердну відповідь.

– Ти ж вже був там? – Слава прочистив горло і намагався виглядати максимально незацікавлено.

– Так я сам був, а тепер підемо, як “Воробушек”. – Хлопець склав руки і зробив такий благальний погляд, що кіт зі Шрека позаздрив би.

– Так, а чого ні? Підемо, звісно. – Юра говорив не відриваючись від телефону.

– Всі згодні? – Про всяк випадок перепитав Вася обводячи всіх поглядом. Кедр з Олегом майже одночасно кивнули.

Слава двічі переодягався, та все одно був незадоволений своїм виглядом.

– Боже, ти, мабуть, перед весіллям так не хвилювався, як зараз. – Оксана засміялась та сіла на ліжко, спостерігаючи за своїм чоловіком.

– Я хвилююсь? – Хлопець був такий здивований, що аж дихання затримав.

– То ж так. Чого б ти ще так довго перед дзеркалом крутився? – Вона так гарно всміхалась, що Славі защемило серце. Він хвилюється, бо побачить Женю. Потисне йому руку. Відчує тепло його тіла. Він хоче відчути тепло ЧУЖОГО тіла. Тіла чоловіка.

Насправді їхнє подружнє життя давно не ладилось. Вони охололи одне до одного. Та ріднішої людини за Оксану він не знав.

Короткі вітальні обійми, нічого дивного, та Янович стис Славу трошки сильніше, коли відчув, як чужі пальці на мить впиваються в спину. Вони б простояли так годину, може й дві, просто міцно обійнявшись, мовчки. Бо слова тут були недоречні. Але ж роботу ніхто не скасовував, тому швиденько пробігши по сценарію почалися зйомки.

Влучні жарти, вільне спілкування, ніяких двозначних поглядів, так, ніби Женя не відчував зараз, що штані йому трошки затісні. Як добре, що він сидить за столом. А Кедр радів тому, що Оксана вмовила його одягти широкі джинси. Він хоч і не був такий безсоромник, як Янович, але про всяк випадок радів.

Зйомки завершились. Хлопці все ніяк не могли знайти правильні пози для фото, тому ходили туди-сюди, штовхаючись. В один з таких моментів Кедр не втримав рівновагу і завалився в басейн, забивши лікоть. Фото вийшло епічне.

– Це все прикольно, але я не хочу їхати додому мокрий. – Слава сів в басейні та дивився вгору звертаючись до хлопців.

– У мене спортивний костюм є в гримерці, в ньому поїдеш. – Янович подав хлопцеві руку та допоміг підвестись.

– Якби ще згадати де я його залишив. – Женя метушився перевертаючи речі на дивані. Кедр вирішив не чекати й почав роздягатись, не дуже усвідомлюючи ситуацію — в гримерці їх було двоє, а він вже в одних боксерах і шкарпетках.

Євген схопив пакет і різко розвернувся, радісно гойдаючи ним в повітрі:

– Знайшов! – Та весь його запал зник, змінившись на легкий захват — Слава був гарний і дуже мило прикривався руками, відводячи очі. Ніби школярка вперше перед кимось роздягається, чесне слово. Від цього видовища дихання вмить стало глибшим.

– Тримай. – Янович протягнув хлопцеві пакет і почав нервово оглядатись по сторонах, ніби щось шукаючи. Він так витріщався на майже голого Славка, що це вже можна було характеризувати як харасмент.

Кедр відвернувся, дістав з пакета штани і тримаючи їх в руці почав стягувати з себе мокру білизну, що вже неприємно липла до тіла. Женя отетерів. Він хотів провести пальцями по кожному вигину спини і погладити сідниці, що зараз були міцно стиснуті — чи то від холоду, чи від сорому.

– Слав… – Янович не впізнав власний голос, таким хриплим він зараз був. Кедр випрямився і мовчав. Боксери він вже зняв та штани так і не вдягнув. – Можна я тебе вкушу? – Женя почув, як хлопець судомно вдихнув. Слава опустив голову, але так і не обернувся до співрозмовника:

– Можна. – Він зрозумів, що тремтить. Тільки холодно йому вже не було.

Женя в два повільних кроки наблизився до чужої спини і, завмерши на секунду, схилив голову, щоб залишити легкий укус на манливій шиї.

– Твою мать… – Кедр важко дихав і випустив з рук штани. Він закрив очі та відчув пальці, що лоскотно йшли вгору по його ребрах. А тоді ще один укус, в плече. І ще один. І ще. Він застогнав, не стримавшись та різко обернувся. Янович зараз мав такий сексуальний вигляд і затуманений погляд, що Славкові на секунду здалось ніби хлопець під чимось. А тоді він його поцілував. Взявши його обличчя в руки, Кедр цілував з такою силою наче ніяк не міг напитись. Вони так міцно обійнялись, що давило ребра. Але й цього було замало. Хотілось більше, глибше, сильніше.

Янович почав відступати в бік захламленого дивану та потягнув за собою Славу.

– Стій, чекай. – Кедр намагався віддихатись та виставив вперед руки, впершись Жені в груди.

– Ні, будь ласка, тільки не зараз. – Євген майже благав. Він знав, що хлопець скаже далі.

– Нас чекають і в будь-яку хвилину сюди можуть заглянути. Нам треба йти. – Славкові важко давались ці нотки холодного розуму, бо найбільше в світі він зараз хотів закритись в цій кімнатці та залишитись в ній назавжди.

Янович закрив обличчя руками, видавши якийсь незрозумілий незадоволений звук, а тоді глянув на хлопця навпроти. Той так і стояв абсолютно голий, розпатланий, губи червоні, очі посоловілі. А стояк який! Ну валити і трахати! Але ж ні, треба бути дорослими відповідальними людьми.

Слава швидко вдягнувся, закинув власні речі в пакет і вийшов з гримерки першим. Женя ще раз поправив штани і теж пішов до виходу. В дверях на нього налетів Кедр, швидко чмокнув і так само швидко змився. Янович притулився до одвірка та розсміявся. Він почувався зараз підлітком, що приховує свої стосунки від соціуму. Нікому не треба знати, чому він так мрійливо посміхається.