Розділ ||

Після будівлі школи.Ви вийшли на подвір’я де знаходилась більша частина учнів.Тебе познайомили з усіма групами: екстрасенси, вампіри, сирени, горгони, перевертні та вервольфи.
На собі відчула програючи нав’язливий погляд дівчини. Котра переводила погляд то на хлопця який щось малював на стіні, потім на тебе.
-Що за відчинив так пильно споглядає, на того хлопця біля малюнку?
-Це Б’янка вона колишня дівчина Ксав’є
-Ти що знаєш тут про всіх усе Енід?
-Я веду блог, тому знаю про всіх (з посмішкою промовила вона)
Білявка охопила своєю теплою рукою, твоє пульсуюче від нервування зап’ястя. Не дочекавшись згоди, швидким кроком поволокла тебе за собою до хлопця. Позаду неквапливо йшла Аддамс.
-Привіт я Ксав’є Торп.Ти напевно Софі Вімс, племінниця нашої директорки( з посмішкою промовив хлопець)
-Навіть не питатиму звідки ти про це знаєш (твій зоровий контакт, потрапив на Енід)
Сінклер майже одразу легеньким обертом, який спромігся стрепенути її до того моменту, перебуваючи у спокої спідницю.Вона зробила напів оберт у праву сторону, де знаходився помічник Венздей – Річ. Маленька посмішка з’явилася на її румяних щічках.
-Завтра з Аяксом ми плануємо відвідати
кофе.Не проти піти разом? (Торп відклав свої пензлі)
Під час цього запитання він помітно хвилювався, та уважно дивився на спокійну, незворушливу Аддамс. Було зрозуміло що вона не є косоокою. Але чому вона постійно споглядає на тебе, коли з твоїх вуст лунає звук який дуже схожий на слова?
-Я не проти ( з якимось хвилюванням промовила Енід,)
У неї одразу з’явилась зацікавленість після ім’я Аякс. Було помітно що він їй подобається.
-О котрій?
Аддамс вирішила додати трохи себе до розмови.Або їй стало некомфортно від концентрації всіх чотирьох поглядів на собі.Найпристальнішим був у Б’янки, від нього по білій шкірі яка не любить сонце, побігли мурашки.Це відчуття було настільки дивним що вона ледь розчула відповідь, коли намагалася швидше звідти піти.
-О 18:00 буде зручно (відкинувши тривогу, нормалізував свій голос на доброзичливий Торп)
Енід з Софі(тобою) намагаються наздогнати Венздей яка швидким кроком рушила з місця та попрямувала до кімнати.
-Чому ти так швидко йдеш звідси. Невже ти справді хочеш піти?
Ти намагалася привернути увагу Аддамс вона не була схожою на ту людина котра полюбляє проводити час з людьми.
-Не хочу, мені стало душно від такої кількості уваги прикутої до мене
Ви підходили до дверей.Енід вже доторкнулася до ручки:
– Але ж ти погодилася, навіть запитала час.Таким чином погодилася за нас усіх, тому … (ти не договорила, так як відчинилися двері і перебили твої подальші слова)
Двері відчинилися, та ви увійшли до середини:
– тому ми завтра йдемо! (Нарешті змогла закінчити своє висловлювання)
Ти попрямувала до свого ліжка, щоб розбирати речі. Венздей попрямувала до свого столу щоб далі перебирати якусь велику кількість сторінок.Енід підстрибуючи йшла до рожевої шухлядки, де вона зазвичай зберігає домашнє завдання.
-Яка у тебе здібність що ти потрапила до школи вигнанців?Ти не схожа на перевертня, вампіра, сирени, горгону, екстрасенса, вервольфа (запитала Венздей)
– Через давні германські літери “руни”.(відповіла ти кладучи валізу на ліжко заправлене, зеленим покривалом)
-Як вони у тебе працюють? (Венздей)
-Вони змінюються на моєму лівому зап’ясті, в більшості це відбувається коли я знайомлюсь з новими людьми або коли вони переживають.Тому дивлячись на людину воно може змінитися, та більше про неї розповісти.
-Це зручно, коли ти розмовляєш з людиною з поганими думками.Воно тобі одразу все покаже( додалася до розмови Енід, все ще перебираючи домашнє завдання)
-Так.Це також може залежати від емоцій і відчуттів
-Ну що я вовкулака, у Венздей екстрасенсорні здібності
-Твоя мітка схожа на чотири але направлена у інший бік( все ще спокійним голосом промовила Аддамс)
-Вуньо (ᚹ) цей означає вдосконалення, процвітання.
-Вони мають значення сильних радісних емоцій.Ти знаєш чому так?(кладучи знайдене завдання на ліжко промовляє Енід)
-Вони почалися після смерті батьків, через це у мене більше не залишилось радісних емоцій.Тільки печаль , плач, біль.Переживання з’явилося після 6 місяців як вони загинули
-Як вони …. сама розумієш (вирівнюючи папірці, з сумом запитала Енід)
Венздей стояла спершись на стіл. Та уважно слухала поток твоєї інформації.
-Ми потрапили у жахливу аварію.На нас перекинулась велика вантажівка, їх
завалило стовбурами дерева які вона перевозила, одразу на смерть. Вони були настільки великими що крові видно не було, через їхню товщину, тоді вони зупинилися звіритися з мапою, чи вірно ми їдемо .Мене відкинуло від автівки через заднє скло у авто, але ліва нога застрягла між сидіння і стовбуром… Тоді у мене зламалась нога коли я її сильно смикнула, потім авто почало зникати його завалило деревами, повністю коли я впала на дорогу.Після цього почало сильно палати полум’я розросталось все більше і більше.(Коли ти це розповідала ти відчувала смуток, але сліз на це вже просто не було.Вони зникли разом із авто,батьками,деревами та ногою яка зрослася тільки через 5 місяців.Твої сльози залишилася там разом із цими подіями)
У Венздей трохи змінився вираз обличчя, було важко зрозуміти що вона зараз відчуває.У неї був надійний Poker face, але ж ти(Софі) відчула що щось точно змінилося.Вона наче співчувала, але по своєму з розумінням.Коли ти розповідала вона дивилася прямо тобі у очі, це надавало трохи спокою і розуміння від неї. Її погляд був сконцентрований тільки на тебе. Так наче вона бачила перед, собою тільки одну людину Софі.Ти відчула що ця розмова явно вас усіх зблизила.
Енід склала завдання, і вже закривала шухляду. Але схоже що вона переоцінила свої сили, та зачинила її занадто сильно.Що від цього шухляда впала, але зачепивши за собою купу речей і вони призвели до падіння важкої скриньки.Сусідки миттєво відреагували, Венздей і ти кинулася до скринь щоб вона ще щось не зачепила і не впало щось більш важкіше.
-Енід в подальшому будь трошки обрежнішою, добре?(спокійно, навіть було щось схоже на посмішку.Після такої довгої перерви)
-Ми ще збиралися влаштовувати поминки, тому буть обачнішою (спокійним голосом як і до цього промовила Аддамс)
-Добре, мені вже час занести домашнє завдання Аяксу (з не зручною посмішкою промовила Енід).
Ви поставили усе на місце.Енід після цього пішла.Венздей сіла за стіл і почала писати.
-Чи є тут бар?
-Так але тобі туди не можна.
-Чому?(з трохи єхидною посмішкою промовила ти.Дивлячись прямо їй у очі)
-До тебе там можуть чіплятися( вона відповіла на твій погляд)
Ти зрозуміла що краще цю розмову не продовжувати.Тому що може стати гірше
-Що ти так довго пишеш?
-Роман
-Можна поглянути?
-Непотрібно ти ще не всі речі розклала
-Всі …
У двері постукали.У кімнату зайшов Ксав’є Торп, почав розглядати кімнату.
-Що тобі потрібно Торп?( не обертаючись сказала Аддамс)
-Не переживай я не до тебе Аддамс. Можна тебе Софі
Вона перевела на нього, трохи невдоволений погляд.І нічого не сказавши, почала писати далі.Раз через раз поглядаючи на тебе.
-Так, звісно (поклавши валізу біля ліжка сказала ти)
-Давай вийдемо(виходячи з кімнати, промовив він)
Ви вийшли, та зачинили за собою двері, залишивши Венздей на самоті.
-Що потрібно?
-Твоя допомога.Розумію що ми не так давно знайомі, але мені це дуже потрібно.
-Добре, з чим?
-Ти можеш стати моєю дівчиною.
-Що ми ж навіть з тобою нормально не знайомі(з подиву ти навіть трохи крикнула)
-Це буде не по-справжньому.Просто гра щоб Б’янка відчипилася від мене, а Венздей приревнувала
-Навіщо тобі я. І що ти хочеш від Аддамс
-Мені вона подобається. Якщо вона побачить що ми разом, зверне на мене увагу
-Дитячий садок. Добре я тобі допоможу. Але ти мені будеш дещо винен
-Гаразд, що ти хочеш?(на його обличчі з’явилася зацікавленість)
-Ти прикриватемеш мене перед Венздей, коли я ходитиму до бару(дивлячись у його очі промовила)
-Згоден. Тоді ти виконаєш мої умови:
Не розповідає що це є фіктивно
-Добре
-Дякую що погодилась
Коли він вже йшов, на радощах він тебе поцілував у лоб тримаючи за плечі. Коли ти направилась до дверей, побачила Енід яка йде у твою сторону.
-Привіт, ти вже повернулася
-Так, віднесла Аяксу завдання.Чому не заходиш?
-Тебе чекаю
-Ну то ходімо.
Ви зайшли до кімнати.Енід завалилася на ліжко і почала до фарбувати нігті.
-Що він хотів від тебе? (поцікавилася Аддамс)
-Він запитав …(ти трохи зам’ялась) чи точно ми йдемо до кафе
Схоже ця відповідь не дуже її влаштувала, але вона нічого не сказала.Ви лягли спати.