3

— І як ти примудрився? — Сашко підійшов упритул, щоб прикласти до носа пакет із льодом. Жуков скривився, і через брак альтернатив дивився, як мружилися карі очі з безглуздо опущеними зовнішніми куточками. Паралелі з псом, котрого йому подарував батько у дитинстві, малювались у голові самі собою. — Ти впевнений, що не потрібно до травмпункту? Давай, я наберу батька, тебе без черги приймуть.

— Це може почекати, — впевнено прогундів хлопець, забираючи з рук Сані лід. — Він опух, звичайно, але зміщення немає, та й дихаю начебто. У травматології мені такий же пакет вручать і відправлять гуляти на всі чотири сторони.

— Не треба настільки знецінювати нашу охорону здоров’я, — Мітяєв усміхнувся, але очі все одно залишилися серйозними, під ними ставало навіть ніяково. — Правда. Це ж струс може бути.

— Закінчу тут і поїду до лікарні, — Влад приклався долонею до чужого обличчя і відсунув його вбік. Сашко неохоче, але все-таки відступив, і Жуков нарешті зміг зітхнути спокійно. — Подзвони батьку.

Напевно, Сашко хотів посперечатися, але після хвилини мовчанки таки здався і знизав плечима: «продовжуй пускати все по пизді». Мітяєв так говорив, коли програвав твердолобому «що хочу, так і треба» у виконанні Жукова. Він, загалом, рідко розігрував цю карту, але завжди винятково вдало.

— Лікар точно не потрібен? У нас є непоганий, зможе прийняти через годину-дві, — Артур з’явився в поле зору раптово, вириваючи з Сашка залякане зітхання.

— Каже, що не потрібен, — Мітяєв знизав плечима. — Ще кілька хвилин, і ми зможемо почати.

Зараз клуб виглядав, як би це дивно не звучало, дуже по-домашньому. Увімкнена мала частина освітлення, на задньому фоні грала якась тиха і дуже затишна інструменталка. Влад сидів за барною стійкою обличчям до танцполу й сцени, біля якої поступово збирався персонал. Два непорозуміння, винних у зламаному носі Жукова, перемовлялися, вмостившись прямо на підлогу, і явно ні про що не переживали.

«Нам разом працювати, і їм доведеться мене слухати. Буде набагато простіше, якщо вони бачитимуть у мені хоча б натяк на авторитет, інакше кожне сказане мною слово по десять разів оскаржуватиметься. А це пиздець не раціональна трата часу, яку я не збираюся їм дозволяти», — мружитися було боляче, але Влад все одно спробував, паралельно вмовляючи себе не робити необачних вчинків. Не те, щоб він був мстивим… Хоча ні, дуже навіть був.

— Ми можемо відкласти знайомство. Зрештою, це сталося через моїх людей, — Наземников склав брови будиночком. Влад навіть на мить подумав, що йому справді може бути не все одно.

— Насправді, це я завтикав, тож не так вони й винні, — Жуков знизав плечима. — Гаразд. Я в нормі, ідемо вже.

Він ненавидів відчувати себе ідіотом, ненавидів хабальство і несправедливість. Кілька років тому він би і не думав, миттєво відповів ударом на удар, але він наполегливо працював над контролем агресії якийсь час і не був готовий спускати весь прогрес в унітаз через перелом. Він навіть не зі зміщенням, взагалі дрібниця.

— Я серйозно, блять, Саню, — Влад сповз із стільця повільно, але впевнено. Пакет із льодом хлопець притиснув до перенісся, йому доводилося тримати обличчя трохи піднятим і йти по залі з невеликим побоюванням: можливо, два падіння за день його голова просто не вивезе.

Одна з базових і елементарних речей, які варто знати про просування: ти не впораєшся, якщо не знаєш свій продукт і кому його продати. Одяг, автосервіс, нічний клуб та ряжанка у найближчому супермаркеті — це продукти, хоч і дуже різні. Тому кожен новий проект у «Belong» починався з найпростішого: вивчення попиту та безпосередньої пропозиції.

«Це звучить легко, але у нас із Мітяєвим піде кілька днів на дослідження вже наявної та потенційної клієнтської бази. Ми ж не можемо просто запитати, чому цю срану ряжанку купують… Ні, можемо, звичайно, але користі від цього буде приблизно стільки ж, скільки і від мого походу в травматологію, — підійшовши до сцени ближче, Влад усвідомив, що працівників було не так вже й багато. Вісім людей одягнені у форму, це однозначно були офіціанти та бармени, серед них сховалися також адміністратор та хостес. У статному чоловікові похилого віку Жуков побачив шеф-кухаря, а в кремезному брюнеті з вражаючим розмахом плечей — начальника охорони. — Потрібно проаналізувати якнайбільше клієнтів, щоб відсортувати їх за певним принципом і розділити на групи, враховуючи все: від віку до улюбленої туалетної води. На основі цих груп ми також зможемо припустити і кілька нових, потенційних, щоб розширити базу споживачів», — інші семеро людей не трималися кучно і зібрано, як решта, і всім своїм виглядом намагалися показати, наскільки пригнічує навіть перспектива постояти спокійно п’ять хвилин. Розхлябані розпиздяї — так їх про себе назвав Жуков, заздалегідь дратуючись через те, що саме з ними він проводитиме майже весь час.

«Ох, ці солодкі педики нагадали про другий важливий пункт із базової херні. Продукт, — він зупинився праворуч від Артура метрів за п’ять від різношерстого збіговиська. — Ти не зможеш пропхати рандомну, хуй з ним, ряженку, якщо не знатимеш, яка вона. Формат упаковки, колір етикетки, назва, гасло, смак. Все, навіть найдрібніші деталі, ти повинен знати їх, щоб потім перетворити на фішки. Щоб зробити її — ряжанку — бажаною, щоб вся зібрана база клієнтів працювала на автопілоті навіть без стимуляції з твого боку. Мені простіше, у мене не ряженка. У мене ґей-клуб, у мене алкоголь, музика та секс, а це завжди матиме попит».

У голові тлом пливла думка, що він, напевно, виглядає досить безглуздо з розквітаючими синцями під очима і розпухлим носом, прикритим пакетом з льодом. Не те, щоб його сильно це турбувало. Але турбувало.

— Хлопці, дякую, що прийшли раніше сьогодні, — почав Наземников доброзичливо, але все ж якось поблажливо. Влад не сумнівався, що саме такі інтонації змушують людей навколо відчувати ірраціональну подяку: адже Артур міг і інакше думки викладати, він не повинен бути ввічливим або приємним, начальник все-таки. Вміння так нести себе по тлінній землі викликало повагу, навіть якщо зрозумів фішку і її вплив на свою поведінку. — Хотів розповісти вам заздалегідь про деякі нововведення. Це Саша та Влад з агенції «Belong», хлопці займаються покращенням та просуванням бізнесу. Деталі ви можете дізнатися у них безпосередньо, а також пропонувати ідеї та посильну допомогу. У будь-якому випадку, я сподіваюся на прояв лояльності до всіх змін у звичних вам алгоритмах. Беззастережний прояв, хлопці, — додав Наземников, і це речення хотілося обвести кольоровим маркером для кращого засвоєння. Потім Артур повернувся до Влада та Сані: — Ви хочете щось сказати перед тим, як ми продовжимо?

Мітяєв кивнув, натягуючи на пику найнейтральніший вираз обличчя, явно намагаючись асимілювати під нормальну людину. Сам собою Сашко був натяжно-соціальним хлопцем з дивностями. Раніше це сильно впадало в очі, тепер багато примх пояснювалися творчою професією. Адже креатив не терпить людей без дурості, як відомо.

— Ми ще познайомимося з кожним ближче, але хочу сказати відразу, що ви всі — круті хлопці, які добре виконують свою роботу. Ми не прийшли вам заважати, ми прийшли зробити ваше місце роботи кращим і престижнішим, і ви від цього будете тільки у виграші: заробітна плата також пропорційно зросте, — Сашко повернувся праворуч, дивлячись на друга в німому запрошенні продовжити його палку промову.

Влад поборов бажання закотити очі і відвів лід від обличчя в спробах трохи зменшити градус ідіотичності свого зовнішнього вигляду.

— Легко не буде. Ніхто не любить зміни, це нормально, — початок звучав, ніби вирок, гундосість чомусь тільки згущувала фарби. Боковий зір пасував від кількості пошкоджень на обличчі, і Влад так і не побачив напівусмішки Мітяєва крізь прикушену губу. — Але робота є робота, так? Ви гарні у своїй ніші, але ми знаємо, як зробити ще краще. І буде краще. Ваше завдання: поставитися з максимальним професіоналізмом до всіх нововведень, — так вийшло, що ублюдський дует, винний у його пораненій фізіономії, виявився прямо навпроти нього, і тепер Жуков удостоївся честі дивитись на чуже невдоволення чи не з кращих місць першого ряду. Мабуть, Влад справді вмів дратувати лише своїм існуванням, якщо судити по скривившійся вмить пиці того-котрий-не-блондин. Загалом, Жуков і не проти побісити когось настільки самовдоволеного, щоб сміти полірувати задом танцпол, поки всі стоять.

— Звучить багатообіцяюче. Тепер давайте перейдемо до короткого знайомства, тому що часу в мене залишилося не так багато. Той, який у окулярах… боже, ні, просто вийди вперед, Вітю, — Артур пирхнув і махнув рукою в запрошуючому жесті. З купки одягнених у форму людей вийшов прилизаний хлопець із надзвичайно посередніми зовнішніми даними. Сіра сірість, але фізіономія досить миловидна, щоб він загалом не викликав відторгнення. — Це — Вітя, наш адміністратор. Він узгоджує списки алкоголю та продуктів, робить закупівлі, а також відповідає за працівників залу: барменів та офіціантів.

— Клінінг теж на мені, кажіть відразу, якщо щось не так, — Вітя смикнув куточком рота, Влад із запізненням зрозумів, що то усмішка. — Це стосується всіх, так? Не треба мовчати до останнього, якщо поставили пляму на оббивку дивана чи побачили, що забився унітаз. За ускладнення чужої роботи вам не випишуть премії.

Ті, кого Наземников охрестив працівниками передової, вдали, що останньої репліки не почули і продовжили вивчати нові обличчя в колективі.

— Вітя має рацію, — подав голос Артур, примушуючи стерти зарозумілість з пик. — А для тих, хто не згоден, хочу нагадати: я їду, і за виплату авансу у понеділок відповідає саме наш адміністратор. Нікому не рекомендую виводити його з себе, враховуючи, що в контракті у кожного прописана ймовірність затримки заробітної плати до п’яти днів. Та-а-ак… продовжимо. Наш шеф-кухар — Михайло Сергійович та начальник охорони — Артем, — з натовпу вийшли якраз ті, на кого Влад і робив ставки. — Пізніше ви зможете з шефом обговорити меню та інше, а Артем розкаже вам правила безпеки, видасть необхідні інструкції та познайомить із нашими сек’юріті.

— Краще з цим не затягувати, але якщо ви погано почуваєтеся, можна й відкласти, — подав голос Артем, дивлячись на Влада.

— Я в порядку, розберемося з цим сьогодні, якщо вам буде зручно, — Жуков не дав можливості Сані відповісти першим. Звісно, ​​той вголос нічого не сказав, але Влад майже чув «довбойоб», надіслане Мітєвим ментально.

— Залишилися мої хлопчики, так? — Наземников посміхнувся ще ширше — як таке взагалі можливо — і Влада перекосило від того, як швидко атмосфера токсичності серед частини колективу змінилася благоговінням. Як би Артур не дресирував їх, це явно працювало. — Їх не так багато поки що, бо ними повністю займався я, і часу на більшу кількість не вистачало. Тепер, коли частина справ перекладеться на вас, я зможу розширити штат. Давайте справа наліво, так? Олег, Алекс, Матвій, Макар, Рома, — вони працюють тільки в залі, — Жуков мазнув поглядом по хлопцям, помічаючи різноманітність, якої Наземников дотримувався при прийомі на роботу. Брюнет, русявий, шатен, рудий та натуральний а-ля скандинавський блондин. Різноманітність відслідковувалася не тільки у волоссі: хлопці відрізнялися типажами, ростом і комплекцією, проте кожен з них був об’єктивно красивий. — А з цими двома ви вже встигли познайомитися: Микита та Марго, останній працює здебільшого на сцені.

— Гоша, — поправив хлопець, прикушуючи задирок на великому пальці. На відміну від інших «хлопчиків», він та його дружок виявилися єдиними, хто не заглядав Артуру до рота.

Гоша сидів по-турецьки, притулившись спиною до сцени, а плечем — до блондина, у якого, як і минулого вечора, волосся стояло кумедними дрібними колючками. Влад відразу помітив, яка колосальна різниця була між Микитою і, здається, Ромою, схожим візуально на типового корінного норвежця. Той точно розумів, наскільки гарний саме від природи, і ніс себе з усією величністю та гідністю. Микита ж підкуповував клієнтів скоріше образом, зітканим із пергідрольного блонду, пірсингу та обйобаної посмішки.

— Гоша, — погодився Наземников невимушено і продовжив: — наступного тижня проведемо ґрунтовні збори, але багато моментів ми вже обговорили сьогодні, тож… — Артур постукав вказівним пальцем по щоці, обводячи поглядом то Сашу, то Влада. Влад дивився в основному на Гошу, намагаючись зрозуміти, де в цьому гопнику ховається та сама Марго, яка захопила його ввечері на сцені. Вчора хлопець виглядав феноменально добре: починаючи одягом та макіяжем, закінчуючи вивіреними рухами та граціозністю. Зараз довге каштанове волосся було зібране в кудлату, неакуратну дульку, підборіддя і лінія щелепи сіріли від щетини, а штани, що надулися на колінах від старості і розтягнення, стирали спогади про вчорашню шовкову спідницю. Фізіономія на овації теж не тягла: синці під очима, зеленуватий колір обличчя, потріскані губи та червоні плями в куточках рота. Влад припустив заїди чи алергію, забувши про можливість старанного смоктання клієнтських хуїв. — Гаразд, зробимо ось як: почніть поки що з ознайомлення, обговоріть меню, поговоріть із персоналом, зберіть потрібну інформацію. Можете почати вносити правки в роботу кухні та бару, а ваші ідеї щодо зали та соцмереж обговоримо після мого приїзду. Домовились?

Жуков кивнув, геть-чисто ігноруючи і пульсуючий у голові біль, і наростаюче роздратування, від якого палало десь у трахеї.

Він чекав на подібне. Цей Гоша не був схожий на своє вчорашнє амплуа ні зовнішнім виглядом, ні звичками, але Влад підсвідомо склав «два плюс два» ще до того, як Наземников озвучив очевидне. Його блядська вдача завжди дарувала йому найнебажаніші подарунки. І якщо у стінах закладу існувала людина, з якою Владу хотілося контактувати мінімально, ця людина буде всюди, головне — поряд із ним.

— Загалом ми закінчили. Потрібно лише провести екскурсію, — продовжив Наземников, закочуючи рукави піджака до ліктів. — Вітю?

— Скласти графік на наступний місяць? — адміністратор, не чекаючи відповіді начальства, ляснув у долоні: — Усіх, хто не дармоїди, прошу приступити до своїх обов’язків. І приведіть форму в порядок!

Вітя поспішив у бік службових приміщень, офіціанти та інші наслідували його приклад, але без ентузіазму: чутки про розбиту пику одного з нових співробітників уже розлетілися клубом, і всім було цікаво, чи закінчуться збори новою бійкою.

— Як бачите, у нас у колективі повне порозуміння та ідилія, — Артур знизав плечима і цокнув язиком, щось прикидаючи в голові. — Тоді Микита вам все покаже, він якраз чисто декоративну роль виконує. Микито.

Блондин, обвішаний пірсингом, підняв голову повільно і ліниво, ніби щойно прокинувся.

— Я потрібен, бос? — Микита провів нігтем вказівного пальця по кінчику носа, дивлячись не на начальника, а ніби крізь нього. Влад міг заприсягтися, що ще двадцять хвилин тому хлопець був набагато бадьорішим.

— Проведи хлопцям екскурсію, — терпляче повторив Артур, показуючи рукою на Жукова з Мітяєвим. — Хто чим зайнятий, які приміщення для чого потрібні, які обов’язки… про ваші номери з Марго не забудь розповісти.

— З Гошею, — вліз Кравець, розглядаючи виконану роботу: задирки на пальці вже не було, зате з’явився здертий шматок шкіри, що відкривав хворобливу ранку. Влад стиснув губи, тримаючи нейтральний вираз обличчя.

— Гошею, — повторив Наземников так природно, ніби ніякого нагадування не було. — Постарайтеся впоратися за годину-півтори, Артему потрібно провести інструктаж, поки клуб закритий.