Зустріч

Леві не любив балів та прийомів. Він не бачив сенсу у таких масових зборах, не бачив сенсу у цьому параді лицемірства, де твої гроші вирішують ставлення інших до тебе. Він рідко зʼявлявся на таких заходах, частіше за все приходив лише, щоб насолодитись музикою, отримати нові новини. Дуже рідко йому вдавалось знайти справді цікаве спілкування. 

Цього разу йому довелось подорожувати до центру Англії, до Мідлендзу. Акерман не був фанатом Півночі, яка починалась для нього з Лондону, оскільки сам він жив у найпівденнішій частині Англії. Важка промисловість, що була розташована переважно в центрі, сильно відштовхувала своїми відходами. Міста, які ставали промисловими центрами, надто сильно тхнули. Та й холод Акермана не влаштовував. Хоча віддалені від цивілізації місця у тих краях викликали щире захоплення. Леві рідко там бував, а ще рідше хтось знав про його візити. Лише один лист від старого знайомого змусив його вийти зі своєї теплої й чистої зони комфорту.

“Любий друже!

Нещодавно мені довелось мати розмову з одним дуже шанованим джентльменом. Він просив не розкривати свого імені, але дуже наполегливо розпитував про вас. Цікавився чи відвідаєте ви мій прийом у травні та шукав можливості поспілкуватись із вами. Я чудово памʼятаю вашу відмову, та мені б дуже хотілось познайомити вас із цим містером. Запевняю вас, ви уподобаєте це знайомство, воно точно стане вам у пригоді. І все ж, я не наполягаю, ні в якому разі. Прошу дати мені відповідь не пізніше середини квітня.

Навіки ваш прихильник, Дімо Рівз!”

Рівз не любив ділитись своїми корисними знайомствами, не любив знайомити між собою своїх знайомих. З Акерманом його поєднували лише ділові відносини й зовсім трохи особистого. Цей лист сильно здивував Леві, адже це ледь не вперше Рівз хоче познайомити його з якимось “дуже шанованим джентльменом”! Акермана охопила щира зацікавленість до цього загадкового пана.

Саме так Акерман і опинився на пишному балу. Та Рівз не одразу приділив йому свій час. З увічливості Леві довелось запросити кількох панночок на танець. Ні, це не був особливий жест уваги чи прояв закоханості. Хай яким би холодним не здавався, він міг допомогти паннам, аби ті не вважали себе покинутими. Лише один танок ні до чого його не зобовʼязував та не ставав тягарем, проте його партнеркам було неймовірно приємно отримати увагу від самого графа Акермана. Чуттєві очі Леві майже ніколи не помилялись і йому вдавалось щоразу знаходити освічених і неймовірно приємних дівчат у партнерки. 

Дімо повернувся до свого особливого гостя саме коли той відпочивав від чергового танка. Разом з низеньким, тлустим чоловіком стояв поряд стрункий блондин у червоному, дещо застарілому, але парадному мундирі. Військовий, сумнівів немає. Мундир був завішаний різними нагородами, в Леві склалось враження, що він вже десь бачив цього чоловіка. Рівз представив цього чоловіка як Ервіна Сміта, підполковника сухопутних військ. Тепер-то Леві згадав його, навіть встиг здивуватись своєму забуттю. Ервіна неможливо забути, але Акерману якось це вдалось. Одразу після представлення Дімо знов поквапився загубитись у щасливих гостях. Ервін же присів навпроти довгоочікуваного співбесідника. 

– Ти втратиш свою хитку репутацію, якщо Рівз дізнається про твою брехню. 

– Я сподівався, що з віком ти не будеш таких лихослівним… – та сталеві, вічно стомлені очі Леві не змінились. Жодної емоції. Як і 7 років тому. – Мені треба твоя допомога. 

– Ні. 

– Проспонсоруй… 

– Я не буду фінансувати війну. 

Ервін прорахувався. Він не очікував на таку миттєву відмову, він не очікував, що Леві досі тримає минуле. Такий холод злякав. Вступати у конфронтацію з Акерманом марна трата часу, та це була остання надія Ервіна, діватись нема куди. Тепер вже у металевих очах грали блискавки, поганий знак. 

– Війна вже профінансована. 

– Тоді чого ти хочеш від мене?

– Допоможи мені перемогти її. 

В моменті Леві відчув усю імпульсивність власних слів. Відповідав не він, а його ненависть до Ервіна. Він навіть не думав над наслідками власних слів та рішень. Тепер він спробував відійти від власних емоцій. Леві обіцяв ні копійки не вкласти у війну. Але давав він цю обіцянку до усієї цієї нестабільності у світі, коли був впевнений у безглуздості дій Великої Британії. З тих часів змінилось багато чого. Змінились люди, змінилась зброя. Змінився його власний світогляд та спосіб мислення. Модернізація дає про себе знати. . Може нарешті настав час знову спробувати довіритись цій країні й підтримати мир чимось більшим, ніж власні принципи? 

– Як саме? 

Така різка зміна рішення неабияк здивувала Сміта. Проте, це було неймовірно приємне здивування. Байдуже як, але Леві проявив принаймні мінімальний інтерес, це було гарною новиною. 

– Я не можу багато тут розповісти. Зараз зʼявилось багато винахідників доброї зброї, але їм не вистачає фінансування. 

Акерман бачив яскравий спалах в небесних очах, він знав, що це за спалах, але знов повівся на це. Його знов очікувала захоплююча лекція про дива модернізації, про новітні технології. 

Саме грали вишукані скрипки у поєднанні з неймовірно чуттєвим піаніно, коли Ервін почав активно розповідати про абсолютно нові гармати, про те, як чудово вони здатні вбивати. Разом із вишуканою музикою Сміт яскраво ділився успіхами у створенні техніки французів та москалів, а Леві, сам не знаючи чому, далі слухав. 

Акерману завжди було складно пристосовуватись до новітніх винаходів людства: він ніколи не поспішав із цим, але ніколи й не гальмував цей процес. Він навіть радів, що нові покоління мають куди більше, ніж сам мав у своєму дитинстві. Читати, дізнаватись щось нове, слухати розповіді про новітні винаходи – це маленьке потаємне захоплення Леві, про яке ніхто не знає. 

А Ервін успадкував захоплення розповідати від свого батька. Також від свого батька він успадкував настрій справжнього технічного революціонера. Сміт готовий був молитись на різноманітні наукові відкриття, готовий був останній пенс віддати гідному науковцю чи винахіднику. 

Стосунки цих двох мали б великий потенціал, якби не їхнє знайомство під час Другої бурської війни, на якій Леві опинився абсолютно випадково.