Вогонь чи лід?

                  Grey – Two feet. 

 

    Тренування успішно завершено, чим радує кількох мемберів відомої тепер групи, Йонджун коситься на кожного через дзеркало. Помітивши, що у всіх різний настрій, хтось хоче швидше відпочити в теплому ліжку, наприклад, це Канте. Хюнін по його веселому, але трохи втомленому обличчю можна розібрати, що збирається ще зависати за іграми разом із Бомгю, слідом звернувши увагу на всяко зрідка тихого молодшого. Цей спокій не дуже надійний, вірніше навіть ні краплі не дає приводу для позитивних думок. Драматична і якась лякаюча незворушність у ролі Гю.

     По темних очах Бомгю вільно багато прочитати, тільки зараз Джун різко забув особисту мову розуміння, коли востаннє зустрічав цей погляд, занадто він дивний, і насторожуєшся. Насправді він бачив цей погляд у крайніх ситуаціях, і за законами локі (у скандинавській міфології, бог лукавства, брехні, і хитрих веселощів), ці випадки були заплутаними.

 

         I feel like i should say

             I’ve always liked your eyes 

                              –

          Я відчуваю, що я повинен сказати

           мені завжди подобалися твої очі

   Відволікаючись на Субіна, який тараторив менеджеру про те, що було б чудово взяти відпустку на кілька днів перед камбеком. На, що чоловік спочатку замислюється, а потім все ж таки дає надію тим, як упустив слова, про те, що якщо начальство вважатиме це за потрібне, тоді звичайно.

    Відпочинок по справжньому не завадив би виснаженим організмам, вони все також люди, не сверх айдоли, а зі своїми потребами, тому Джун подумки сподівається на прихильність директора. Інші мембери розібравшись з особистими помилками і відпрацювавши тривалий час. Залишають приміщення, бажаючи з затійливими очима, на прощання вдачі тим, хто залишились, разом з тим згадуючи, щоб Бомгю і Йонджун швидше повернулися додому, не затримуючись допізна. На що, лише хьон з енергією хитає головою, сподіваючись прибути до гуртожитку та поїсти замовлену піцу разом із раменом.

      За весь важкий день, він зміг перекусити лише яблуком перед трансляцією, яка сьогодні відбулася на честь повернення хлопців на великий екран з прикутими поглядами фанатів. Тому голова іноді йде навколо від стресу і голодування, що накопичився, виключно не за своїм бажанням. 

     Підтверджуючи раніше хід думок старшого, Бомгю якось млосно зітхнув, руки молодшого несвідомо чухають область шиї, ніби якась річ на ній має бути. Відвертаючись до дзеркала, з лишком не звертаючи уваги на хлопця, що стоїть поруч.

     Що злегка заганяє в глухий кут, особливо Джуна, він все намагається підступитися, після чого побачивши грізний погляд темних любязних очей. Які придбали отруйний блиск від ламп, що висять, чи не від ламп?, щось не давало спокою молодшому і Чхве це чудово усвідомлює.

     Брюнет має намір поговорити з тонсеном, між ними не було від роду таємниць або секретів, що також впливає на стосунки. Вони залишаються близькими, але образи які й самі створили часом сильніше від внутрішнього бажання. Багато хто знає їх як том і джеррі, дай і хлопці не будуть сперечатися, адже навіть за камерами вони губляться у виставі, між ролями ведмедика і кота, тільки чергуючись місцями, якщо раптом настрій супротивний.

    У цій ситуації Йонджун навіть ні найменшого поняття не має, що саме питати, так щоб вивести Бомгю на світлий бік кришталевої поверхні, вони завжди заміщали всі проблеми розмовами, але тут чує старшого серце щось інше, прикрите підробленою веселістю.

               i feel it all today

                i told you that’s okay

                                  –       

           я відчуваю все це сьогодні

        я сказав тобі, що все гаразд

 

    Найімовірніше, що тягне радикальніше здогадів і всіх таємниць, які ховаються в чужому розумі під міцним замком. Чхве відводить погляд від молодшого, що так і норовить його повернути назад, нині Джун дивиться тільки в дзеркало, повільно, але чітко вливаючись в ту гру якусь затіяв Бомгю, спочатку передбачаючи адреналін від майбутньої кінцівки.

   Гю переміщається по кімнаті, під такт музики відбиває акуратними рухами хореографію, волосся зібране в дбайливий хвостик вишукано не досягає успіху лягти назад, так як красиво розлітається в сторони від наказових позивів. Пісня не була схожа на їхній майбутній камбек, це слух Йонджуна вже точно вловив, мелодія занадто чарівна, знову ж таки як і молодший у стіклі.

    Дивитися хотілося жахливо як, ніби спопелити поглядом прокидається бажання, а мурашки бігають від рідкісних але помітних поглядів у відповідь, що просякнуті завісою через межу енергії, і вона прямувала на конкретну людину. Що не здатний намилуватися стилем ведення танцю молодшого.

   Натяки, або беззвучні слова так і не пролунали з червоних від покусувань вуст старшого, сміливо ховаються в свідомості Бомгю, безпомилково він визначає їх задум. Він найкраще знає свого хьона, Йонджун не раз розповідав про свої внутрішні страхи,  чи то сумніви, завжди покладаючись на Гю, і його поради, що неабияк рятували в різних ситуаціях.

   Йонджун цінує найбільше саме цю сторону молодшого. Особисто та, яка відчувається аж старша за нього самого, хіба, що дитячий образ це всього лише зображення заради веселощів, ніж справжній Бомгю, і брюнет не здивується якщо це справді так. Той знається про людські душі набагато інтенсивніше, ніж Джун, дай і через усі ті зради, про які ледь кілька разів обмовився, Йонджун зрозумів. Його хлопець досить відчув гидоту зовнішнього світу.

    Гю вміє поєднувати правильні струни чужих сердець, щоб дізнатися те, що йому треба, але він ніколи не вчиняє як його кривдники, тобто використовуючи на втіху чужорідні душі, намертво їх витрушуючи, залишаючи після себе вбивчий смуток. Бомгю незмірно милостивий і добріший, ніж здається, хоч і звання крижаного принца гідно заслужено, до нього в довіру дуже складно підібратися, буквально згубно. Захисна реакція в виді сміху, чудово відтворює бар’єр навколо своїх емоцій, і не вгадаєш, що насправді він удумав.

             stalker‘s tango – autoheart.

    Йонджун розслабляється усіма  клітинами тіла, в гострих ковзаннях фокусуючись у бік до молодшого. Розкриваючи руки в сторони, він, як живий лебідь, вимальовує в напруженому повітрі свої фігури, наблизившись зовсім близько, обпалюючи диханням чуже обличчя.

    Гю з неприкритим захопленням спостерігав за самотнім танцюристом без парі, він впевнено закидає долоні на чужі плечі, легко стискаючи їх, відсуваючи на другий крок. Який не зачекав на себе і затягував свого коханого Бомгю. 

     Йонджун ласковим здриганням обхоплює пальцями талію молодшого, притискаючи до себе ближче, це танець наповнений пристрастю, що яскраво палає в карих бездомних очах, палко обпалюючи шкіру і примушуючи кров пересуватися як отруйних змій.

   Хлопці тримаючись за один одного  невідривно розглядали глибини рідних душ, маючи намір відшукати свою втрачену половинку кохання, і нитку, що їх намертво запечатала своїм вогнем. Музика підігрівала палаюче серце, змушуючи немислимо умиротворено відіграти свою роль. Бомгю помістив долоні на шию хена, посміхаючись, відчуваючи як хватка на талії посилилася, і це страшенно приємно, до запаморочення, прямо божеволіти від рідної людини.

 

            It’s not that complicated 

                           No matter what they say

                                           –

              Це не так уже й складно

                        Не має значення, що вони кажуть.           

 

   Чхве подумки вже розклав цього чарівного хлопця на столі, проте танець захоплює своєю силою, поринаючи в цю атмосферу створену ними самими, розпечену до меж. І не потрібно слів, суто рухи гарячих тіл, зовсім протилежностей, але таких симультанно однакових.

    Морозний лід, що покриває серце Бомгю і палаючий вогонь Йонджуна, хіба не прекрасно?

    Різниця кардинальна, стріли з льоду з умінням пронизують пожиральний вогонь, а потім, коли дві ці стихії возз’єднуються, виникає нестримний ураган. У тому, чим такі різні, але такі придатні один одному, наче пазли однієї мозаїки. Завжди Бомгю верстав Йонджуна зі смертоносним полум’ям, що так і бажає заволодіти хаотичним льодом, у результаті вийшло. Здавалось динамічна енергія старшого не має ні початку ні кінця, вона виснажується з усіх тих розсипаних пропозицій, а чарівні посмішки Чхве просякнуті наскрізь нею.

    І без поняття звідки в їхніх тілах знання про невідомого танцю, це залишається на довіру, вони чудово вгадують у той момент, власне потрібно правильно завернути, щоб енергія випустилася з тіла рухами.

     Танго виходить інтимним у деяких місцях, коли дияволи затьмарюють верх над їх розумом, і противиться не хочеться, тільки м’які губи навпроти, що скорочують відстань між особами, несучи в бурю почуттів. Рухи обумовлені богами, що так виразно танцюють на втіху, вони бачать лише одне одного, й у світі є лише вони вдвох.

 

      Love me, love me, love me, love me more

                                 Than you possibly can

                                         –

         Кохай мене, кохай мене, кохай мене, кохай мене сильніше

                     Чим ти, можливо, зможеш

 

  Йонджун шепоче про те, як незадоволений шатен виглядає сексуально, на що відхоплює розмазаний рух чужої ноги по своєму стегну. Коли хлопці загортають на одному з реверансів, то єдине рятує молодшого від падіння сильні руки, що лежать на талії, котрі утримують від прірви сірого світу і безодні страждання.

    Кожен акт, кожен біт вони відчувають на підсвідомому рівні, без слів передбачаючи чужі кроки, ніби тактика танго закладена на кірці пам’яті, ніби вони заучували її до несвідомості, але ні. Танці течуть у їхніх молодих жилах як ендорфін, розпалюючи до вальхальського вічного вогню, що так нестримно іскрить між ними.

   Грудина важко здіймається, а дихання ексцентрично збите, проте це не ускладнює відчувати як Бомгю дряпає маленькими нігтями шкіру на потилиці, зрідка відтягуючи коротке чорне волосся, а чуючи у відповідь на це шипіння старшого, усміхаючись як чортяка. Чхве на різких поворотах, нахилявся і залишав як древній вампір сліди на відкритих ділянках шкіри молодшого, ніжно покусуючи після чого швидко зализуючи, накопичилася нечисть в танго позначається.

     Час незліченно протікає з кожною пилкою хвилиною, і губиться між тілами молодих хлопців, світ застигає, не сміючи зруйнувати дорогоцінний момент. Почуття опановують людську оболонку, оживляючи виснажені душі, що так втомилися за своє буття. Лише чужорідна безцінна душа дає світлу не примарну надію.

     Гю зі злістю та отруйною усмішкою ковзає вліво, тягнучи за собою танцюриста, і уривчастими жестами, що складають у цей танець найсильнішої пристрасті, мовою тіла висловлює свій настрій. Йонджун у відповідь із задоволенням приймає порив, тому що фальшива відстороненість лише завдає сміху. Вони вбирають погані емоції один одного, в обмін завдаючи позитивних, ця симфонія зачаровує.

 

        Por una cabeza – Carlos Gardel.

     Так близько, завзято, дуже жарко під шарами одягу, попіл розгоряється з новою силою. Встаючи золотим феніксом, який змахуючи крилами, височить над хлопцями, що здивовано підняли одночасно голови верх. Спостерігаючи за птахом вогню, вона обсипала пилок зі свого пір’я, не особливо переймаючись втраченими. Вона, як із вигаданих історій, водиться чарівною, а вітер від помахів розкішних крил прохолодно розвіяв хвилювання перед істотою.

   Фенікс ніби з прищуром і добротою в зіницях дивився на хлопців, долонь Гю ринулась до творіння, обережно торкаючись її голови, а та лише прикривши повіки зізнавалася під дотики. Йонджун все також не відпускає Бомгю зі своїх теплих обіймів, відчуваючи як пилок падає чудовим дощем на них, створюючи чарівну картину мистецтва. А сили казковим дивом відновлюється в змучених тілах, що важко дихаючи, також відходили від дикого та розбурханого танцю, а молодший згадує одну історію, випадково почуту від матері, яка виникала нісенітницею до цього часу.

  « Знаєш, у нашому суворому світі, казки про вічне кохання і тим більше істот набули неможливої ​​межі. Люди вщухли піддаватися надіям виконання цих пригнічених мрій. Але, Бомі, пам’ятай, кохання живе в кожному з нас, і часом стає основною енергією знесилених людей, не втрачай віри в цю легенду про фенікса. Він відвідує лише особливих на його думку людей, що варто отримати цінне перо. Якщо ти знайдеш справжній зв’язок з тим, кого вважаєш рідним, птах з’явиться до тебе, просто не загуби цю думку.»

   Таким чином усвідомлюючи свою сильну прихильність і цінність Йонджуна у своєму блеклому житті, Бомгю чітко зрозумів слова матері та їх зміст.

  Йонджун йому став усім і водночас із цим нічим.

     Він знає, що багато виникає і йде, але відпустити близького хьона не під силу, навіть якщо доведеться. Гю надто захопився їхньою грою, особливо випробував це, коли момент у їхніх стосунках дістався здавалося б до незримої точки неповернення. Тієї грані, що успішно стримувала і навіювала з цим такий же палкий біль, їм потрібно було приховувати справжні почуття, боячись порушити те, що збудувалося за роки. Але благо вони змогли це подолати, не відразу, поступово вникли в довіру і щиру любов. Фенікс це аристократична істота, що знає розуми людей та їхні таємниці, і той факт, що він навідав їх, незвично сильно відкликається в душі.

              Vos sabes, no hay que jugar…

                                                  –

       Ти ж сам знаєш, не треба було грати…

 

    Повертаючи погляд до обличчя Джуна, він завмирає, бачачи неземну красу, зокрема хлопець завжди вважався надмірно красивим, нині під жовтим світлом і золотим пилком набував зовсім королівського вигляду. Це всесвітньо скидалося на диво, чаклунське, та магія, що з’єднує неможливе, тісно притуляє два серця. Старший захоплено стежить як птах елегантно треться об руку Гю, і вражається, тому що істота певною мірою довіряє їм.

   Бомгю збентежено ляскає пухнастими віями, відчуваючи як опадає чарівний пилок з них, і Йонджун не готовий відірвати погляд знову ж таки від молодшого. Усміхаючись так підбадьорливо, для Бомі, чиє довге волосся, зібране в розпатланий уже хвостик, відбивало золотим блиском.

    Нагадує казку, а Фенікс затишно вкривши їх своїми пишними крилами, повільно випаровуючись у блискучому блискучому тумані, залишаючи після себе на підлозі гарне перо. Молодший з прищуром вдивляється в перо, вражає його краса, і низьким від замаянності голосом мовить.

— я одного разу чув, що фенікс приходить, коли дві енергії надто стикаються з один одним і створюють нову неймовірно сильну ауру, називаючи її зв’язком між людьми і також… справжнім коханням.

    І Бомгю реверсує свій таємничий погляд, заглядає в чужі пом’якшення риси обличчя, чіпляючись за все, і розчиняючись у божевільному моменті їхнього світу. Для нього в теперішньому часі існує лише хьон і ці здивовані лисячі очі, наче богиня Венера над ними старалася, вони вбивчо витончені.

    Старший розкриває пухкі губи в німому реченні, але майже відразу засуває, наближаючись, нарешті возз’єднаючи солодкі вуста зі своїми, що на смак нагадують стиглий персик, що так приємно. Поцілунок обпалює не гірше внутрішнього тиску, губи зминають не різко, але вимагаючи, Бомгю погладжує широкі плечі Йонджуна. Під пальцями відчуваються м’які м’язи, що так старанно працюють щодня заради висот. Заради майбутнього, заради їхнього майбутнього вражає до захоплення внутрішня сила хьона. Молодший розбещено покусує його губу, і розплющивши очі, бачить як у чужому обличчі блаженство розповзається.

                   Su bosa que locuras

                               borra la tristesa 

                                 calma la amargura.

                                              –

                     його губи, цілуючи

                               забирають смуток,

                 і заспокоюють душевний біль.

 

    Пристрасть поступово зменшується, а хлопці щиро не дивлячись на втому висловлюють усмішки. Розуміючи, що час дуже пізній за, що точно отримають від лідера, але без зволікання це відходить трохи далі ніж на заднє тло, про це турбуватимуться пізніше.

   Старший знеможено схиляє голову на плече Гю, видихаючи повітря з легень, а носом зачіпає ті сліди, усвідомлюючи, наскільки вони стали червоними, гордо поцілував їх усіх. Бомгю намагається втриматись на ногах, втома наринула з подвійною силою, хоча він терпить ще стійко на відміну від Йонджуна.Той на свою честь обіймає руками за шию, копіюючи зараз куану, що бажає спати і все.

    У всіх є свій ліміт фізичних сил, і Джун не виняток із правила, він також разюче втомлюється, щоразу скидаючи на свої гордовиті плечі надзвичайно багато обов’язків, що для звичайної людини, іншими словами як каторга. Тому Бомгю у відповідь з розумінням проводить по чужій спині долонями, залишаючи їх у цих дотиках ще на короткий час.

                            Voila-Barbara Pravi

  Йонджун вже якось навіть сонно і ліниво повисає на хлопці. Питання, яке виникло ще з недавніх пір, раптом дозріло в умі Чхве, і він його тихо озвучує, боячись порушувати спокій, що осідав навколо і утворювався приємно в душі.

 — сонце, що то за погляди були останнім часом?

    Шатен затамував подих, тепер усвідомлюючи, наскільки напевно ці «найбільші» погляди було помітно, а суть полягає лише в одній проблемі, що закликає ігнорувати хьона, і слати їдкі погляди прямо на тренуванні, як сьогодні наприклад.

    Бомгю думає над відповіддю, як правильно підібрати слова, і старший покірно чекає, не сміючи перебивати розумову діяльність, оскільки розуміє, що потрібен час, дай і виправдовується не змушує просто цікавість. Джун не зміг заплющити очі на останні події, спостерігаючи як іноді холодна тінь лише залишалася від Бомгю, що так їдко поранила серце.

 

               Regardez moi, ou du moins ce qu’il en reste

                        Regardez moi, avant que je me déteste

                                                      –

                 Подивіться на мене, чи хоч би на те, що від мене залишилося

                            Подивіться на мене, перш ніж я зненавиджу себе

 

    Здогадатися у чому запобігання контакту від молодшого виявилося складно, той не такий тип людей, що скажуть прямо, не розібравшись у своїх емоціях до кінця. Бомгю не любить навантажувати когось своїми турботами, через що його поведінка очікувана.  У цей момент розум Гю відмовлявся складати розважливо, що це за пекуче почуття під ребрами і як його розцінювати. Здавлений видих оглушливо охопив тишу, і Бомгю заплющив очі, поклавши підборіддя на маківку Йонджуна.

   Умілі торкання від довгих пальців старшого досить вгамовують стривоженого хлопця, тепло розкривається під шкірою, і там де нещодавно були чужі долоні. Бомгю через тривалі пошуки всіх моментів, коли дивне відчуття відроджувалося, поступово усвідомив, що це таке. Старший міцніше стискає у своїх руках, і хитка впевненість повернулася в жвавий характер шатена, слова змогли пов’язати виразне речення.

— я сам до ладу не розумію, що зі мною, не подумай чогось поганого, я сподіваюся ти зрозумієш, — Джун завмер, він суджень навіть не має, не усвідомлюючи, що так мучить рідну людину, і від цього кошмарно. Токсичне відчуття тонкої провини, хоч і причина поки що не зазвучала. Йонджун змазано шепоче про те, що він усе зрозуміє, заради того, аби Бомгю стало простіше. Чхве старший звик стягувати на себе дуже багато, і тепер не відступав від цього, у їх стосунках, довіра залишається понад інше. Кришталева довіра між двома людьми, що сіє сильні почуття, відчуваючи їх один раз, пізніше ти не зможеш так легко злізти з них. Тільки якщо руйнуючи себе, тоді свобода буде неприємною, без потрібної людини поруч.

 

        Ne partez pas, j’vous en supplie restez longtemps

                   Ca m’sauvera peut-être pas, con,

                         J’veux qu’on m’aime

                                – 

       Не йдіть, благаю, залиштеся надовго,

                Це, може, мене й не врятує, ні,

                       Я хочу, щоб мене кохали

 

    Бомгю чудово знав свого хлопця, і те, як той любить перекладати чужі труднощі на себе, допомагаючи підвестися, але при цьому потопаючи сам. І нині наважуючись продовжити цю складну розмову, він розумів серйозність заяви, проте не бажав, щоб в’язка тиша стала приводом для хвилювань з боку старшого. Пояснюючи свій зім’ятий стан, Гю відсторонився від заспокійливих обіймів, і опускаючи руки до себе, видав, – це так безглуздо, мені здається, що так не повинно бути, але я відчуваю гіркі ревнощі, коли спостерігаючи за тим, як ти ласкаво спілкуєшся з Субін-хьоном. Знаєш, це так боляче, сприймати, що нам потрібно відігравати свої ролі, щоб у людей не виникало питань, що ставлять у глухий кут, я не проти грати в любов-ненависть, ось тільки я втомлююся… Знемагаю, бачачи щоразу ти яскраво посміхаєшся йому, і здалеку може здатися, що між вами і насправді щось є.

 

                 six feet.-call me karizma.

 

   Освітлення у великій залі тьмяне, від чого немає можливості розглянути сидячого. Темноволосий спокійно випробовує рекомендовану вже на те, достатньо приємну їжу. Самотність захоплююче кружляла навколо самого хлопця, але якщо подумати не дуже заважає йому. Смажене м’ясо з рисом, найкраще рішення для згасання голоду, а також притуплення непотрібних думок у цей момент. А вони душили, як паростки троянди розцвітали отрутою навколо шиї та грудей, показово здавлюючи, залишаючи невидимі візерунки.

 

    Звична біль, вже не здаватися такою страшною, лише причина її появи так поблажливо нудна. Бомгю встромляється поглядом від двох мило розмовлявших хлопців наприкінці кімнати, у свій телефон, порятунок у вигляді спілкування з моа, його дуже тішило. І знову все повторюється. Знову.

 

                Thought i was head strong

                              but i’m so weak 

                                        i was dead wrong

                                              –

                 думав, що сильний розумом,

                                  але я такий слабкий,

                                 Я дуже помилявся.

 

   Хотілося, щоб це швидше припинилося, а саме ті численні відео в мережі, де в кадрі фігурують його близькі друзі.

  «так, після таких кадрів складно сказати, що вони просто друзі» – ця думка спокою не знаходить, засідаючи в розумі, ніби слизький дим, але його не віднесе. Молодший ще раз намагається сконцентруватися на словах про гумор з прихильницею, але виходить мізерно, від чого його відповідь видається холодною. Хоча в його темперамент образа підходило, тому нічого страшного.

     Нижня губа ниє від міцно стиснутих зубів до неї, тому металевий смак відчувається на кінчику язика, а власник навіть не помічає цього. Занадто натхненно дивлячись на випадковий едіт, що так і намагався докучати своїм нахабством. На відео всього ряд красивих кадрів, де спочатку за звичкою Йонджун фліртує з Субіном, а потім несподівано Субін також висловлює на свій захист безглуздий, але з підтекстом жарт. Далі як ніяк зрадлива частина, старший накидається на Біні, обіймаючи його так щільно і любляче. Музика на тлі чергова з приторної дорами, що вони нещодавно радили фанатам, і самі сиділи за переглядом. Огидно.

  Бомгю не ревнує, ні, просто… просто… прикро?

     Напевно це слово дужче суди підійде, особливо якби зараз хтось вирішив потурбувати куточок обіду Гю, людина б точно побачила, як стікляніють карі кольори ока, як погляд перетворюється на лід.

Стійкий та байдужий.

    Такий звичний та комфортний, що ховався від усіх у тіні, адже його частина може поранити своїми сніговими лезами, смертельно калічаючи.

    Йому набридло, відчувати почуття, які дають привід для розгулу нервів, і твердити, так рідним бархатним голоском.

   Він тут зайвий.

    І це дійсно спрацьовує як каталізатор для дій, що настав час припинити себе катувати, і відійти на відстані від старшого. Бомгю намагався поговорити з ними, з ним. Але й сам не такий дурний, що породили самі фанати, залишиться без сумніву, а от страждати доведеться багатьом. Як і самим хлопцям, яким слід постійно знаходиться поруч один з одним. Гю це теж усвідомлює, і прагнув позбутися непотрібних і таких неприємних ревнощів, що ладилося згубно. Мерзенні ревнощі буквально затуманювали у свій вир безпорадності, почуття не підкладаються під тотальний контроль, а розуму властиво помилятися в розрахунках, навіть найточніших.

 

                    You ask, “ How deep is our love?”

                                  I said, “ I’d die for you, that’s easy, love”

                                                      –

                   Ти запитуєш: “Наскільки сильне наше кохання?”

                                     Я відповів: “Я б помер за тебе, ось так запросто, коханий”

 

   Він цінує, і дуже любить Йонджуна, єдиний притулок для них стала їхня спільна кімната. Бомгю неабияк краще на якийсь час тримаються віддалік. Місце, де найпотаємніші секрети миготіли у всій красі, де лунали тисячі слів про кохання і також стільки ж жалю.

   Відволікаючись від стрічки соцмереж, хлопець все ще насолоджується трохи охололою їжею, приємний запах обволікає, і він знову випав з реального світу, бо лише за хвилину здригнувся від чужого дотику. Техьон.

   Блондин виглядає спокійним, а в очах проноситься хвилювання за Гю, він занадто уважний до дрібниць. Але не влаштовує відкриті питання, тільки сідає поруч на холодний диван, без допитів, погладжує чуже плече в міру підтримки. Він чудово все зріє і швидко кмітить що до чого, це не складає труднощів, адже його мембери надто чесні. Ось тільки чи добре бачити всіх як поверхню спокійного моря, чи сама безодня пропонує привабливо ухилиться перед нею.

    Коли щирість перегинає всі поняття адекватності, це не чарівно. Хибне і ненажерливе почуття, вміє в усі нитки тиснути на людину, вони з деяким проміжком стають нестійкими, слабкими і використаними. Так роблять з річчю, яка набридла своєю натурою, щирість перестала цінуватися в нашому світі, що дуже шкода.  Люди самі змогли перетворити її в щось жахливе, колюче, що неодмінно принесе лихо, але які вони дурні.

     Бомгю пронизує крижаним поглядом свої руки, ніби відчуває на них щось, і це з розчаруванням приводить у процес недавні спогади про чужі пестощі своїх долонь.

   Зовсім живе.

   Живе водночас, як і морозне серце Бомгю.

    У холі обживається тиша, обережно скорочує нестримні людські сплески, Кан мотає головою, наче перебирав варіанти, що сказати, йому до речі не подобається такий Гю. Техьон чутливо обіймає рукою за плечі, щось шепочучи, аби проворожі слуги не почули.

 — Ти потрібен йому, повір. Нормально, що це викликає в тебе такі мерзенні почуття, і причина вагома, але не входь у той стан, з якого ми дивом змогли тебе витягти. Будь ласка… сніжний принц прекрасний, проте наш яскравий і гучний Бомгю завжди буде набагато чудовішим.

   Чхве молодший слабо сміється, Кан вміє ударяти по найважливішому, і хворому, його слова подужали наполовину зламати знову збудований колючий захист. Але реванш удар повинен бути завданий самим Джуном, у чому Бомгю жодної краплі не сумнівається.

 

   Бомгю з гучним зітханням опустив голову, з болем прикусив свою нижню губу, примушуючи себе замовкнути, інакше невідомо, що станеться в результаті. Осява жорстокою гра, навіть для таких гравців як вони з Чхве. Те чого він боїться, серце мимоволі стискається від думки, що він з’явиться неприємний для Йонджуна, оскільки це неправильно.

     Невірно ревнувати близьку і таку кохану людину до друзів, адже не повинно так бути. Це вже подібно до залежних відносин, і вважати можливим такого Бомгю зроду не прагнув. Але ріжучий біль по юному серцю, при черговому сякому нудотно милому дотику між старшими Чхве, він не витримує, хоч і намагається.

    Страшно зараз підняти погляд, і зіткнуться з чарівними очима, що можуть бути сповненими злості, образи, чим завгодно крім ніжності. Той до тремтіння серцевої ніжності, яка викликає звикання, не дивлячись на всі ті нині незначні сварки. Бомгю не твердить винним нікого, лиш себе, через те, що не вміє контролювати почуття, що б’ються через межі. Занадто емоційний, надто галасливий, надто вразливий.  Надто.

    Нервова система посилає сигнали, що він програв, у битві із самим собою. Тоді коли затіяв вірити, що він чогось заслуговує, те, що доносив йому Йонджун протягом усього здавалось життя.

 

            Sufjan Stevens – Fourth of July.

   Брюнет здивовано стежить за відстороненим хлопцем, що не вкладається в голові. Одночасно кумедна, але й тривожна причина виявилася розкритою, а від цього легше не стало. Язик і розум за сумісництвом борються знайти відповідні слова, а вони все губляться між рядків. Невже він так довго приховував це від старшого? Мабуть по його різко холодній тіні, можна здогадатися, що відповідь позитивна.

     Йонджун тягнеться своїми долонями до чужого обличчя, він розуміє, що відчуває Бомгю, чому погладжуючи такі гострі скули, і шлях подовжуючи кистями до чужої потилиці, після чого спокушає до себе. Гю невпевнено притискається до хлопця, він боїться, це показується в погано прихованому диханні, що обривається на одних видихах.

    Чхве не хотів, щоб той замикався в собі, через враження ревнощів, вона демонструє, що молодший не до кінця в собі стійкий, коли ж справа доходить до стосунків. Гю вважає, що до такого як він, іноді холодного і безпристрасного годиться легко втратити інтерес, і бажання бути разом, тому і заміну також просто знайти, але як же він помиляється.

               Did you get enough love, my little done

                                       Why do you cry?

                                               —

           Ти отримав достатньо кохання, моя голубко

                                    Чому ти плачеш?

 

    Для Йонджуна його хлопчик вражає більше всіх тих написаних балад і віршів про щасливе кохання, Бомгю прекрасний у всьому. У тому як вибирає ще один більший і м’який светр, приміряючи, і показуючи потім брюнету, питаючи, чи личить. А йому насправді все підходить, навіть ті дива в смаку, що розділяє тільки Йонджун, і більше ніхто. Молодший страшенно милий і настільки чудовий коли з палаючим інтересом розповідає про нещодавно переглянутий серіал, те як емоції відбиваються і в рухах і міміці.

   Бомгю створення мистецтва, втілення краси та ангельської сердечності.

   Бомгю сексуальний тоді коли(тай і завжди) з пристрасною важливістю складає свої пальці в замок, і роздумує про новий сценарій для пісень, він виснажує в тому випадку таку енергію, що дивовижно уживається зі власною Йонджуна. Гю чудесний у той час, як забрав до себе маленьке чорне кошеня, періодами кликаючи його Джуном, через ідентичну поведінку кота і старшого хьона, він з шовковою і такою чистою усмішкою піклується про двох персональних котів.

   У старшого є звичка немов він справді кіт, коли Бомгю спокійно відпочиває на їх ліжку, безцільно гортаючи соцмережі, Йонджун до безпам’ятства обожнює лягти під чужий бік, спокійно насолоджуючись дотиками рук молодшого до свого волосся або щоки. Ну хіба не кошеня?  

   Він щиро підтримує кожну справу від рук Йона, щебетаючи про те, який він молодець, і це так обволікає чуже серце, з утомою стискаючи у своїх теплих кайданах любові. Гю знає, скільки сил як моральних так і фізичних йде на випромінювання енергії для інших, не жаліючи себе ні грама, тому і намагається доводити, що Йонджун анда просто за своє народження і існування заслуговує на всіх закоханих поглядів світу, на всю повагу і чисту доброту.

   Крижане серце зігріває вище гарячого вогню, але й заморозити в той момент здатне.

   Йонджун сподівається, що з вини час у Бомгю зникне ця недомовленість, можливо доведеться докласти безліч роботи, але це того варте. Молодший змучено розкладається на молекули від дотиків, що дарують нескінченну ласкавість, яка живе в кожному моменті проведеним з Джуном. А його слова під шкірою розпливаючись, в розум пробираючись, вселяють сталеву впевненість.

   Пальці хьона з акуратністю смикають чужі пасма, повільно розпускаючи хвостик, і розслабивши волосся. М’які немов шовк, від якого не хочеться відліпати, і Йонджун не бореться з цим, вже притискаючись до Бомгю. Він переймається хлопцем, і це відчувається на ментальному рівні.

— зіронько, вибач, що змусив переживати, ти прекрасний, і потрібний мені як ніхто інший, не описати всіма словниками світу як моє кохання до тебе сильне. Твоя часом набридлива галасливість і крикливість, що вже стала повсякденністю без якої я не почуваюся живим, ти розмальовуєш мій день, тільки ти. У моїх думках не було навіть задуму тебе спеціально виводити на ревнощі, адже це підло. Але я можу зрозуміти твої емоції, і ці почуття, але робота залишається роботою, і ти чудово знаєш це. Мені шкода, що так відбувається, справді шкода… Нам потрібно з Субіном грати у фансервіс, знай мені це теж не особливо задоволення приносить… я не хочу і не хотів ніколи руйнувати нашу довіру через це, просто вір мені. Твій характер, твій голос, твої жарти, твоя балакучість, це все, що я так люблю… всього тебе і без залишку кохаю. Я намагатимусь більше приділяти увагу тобі, щоб ти не почував себе так самотньо, добре?

 Ти заслуговуєш на краще, і мені іноді здається, що я не вартий такого, як ти.

   Остання промова неймовірно б’є по захисту, і бачачи як лисячі очі з блиском вогню відбивають глибину цінного кришталю, дивлячись в обличчя навпроти, губи Йонджуна спотворюються в чутливій усмішці. Вона розбиває снігову душу, роздираючи своєю жалістю та вибаченнями. Кладячи долоні на чужі латини, оксамитові і пухкі, що так імпонують Бомгю, молодший сяє в усмішці, присуваючись і зі збентеженням цілує наперед рожеві губи, а потім переходить по всіх частинах обличчя. Особистий метод заспокоєння між хлопцями, що надто допомагає у стресі.

           City of stars – Ryan Gosling, Emma Stone

   На душі стало набагато вільніше, наче ланцюги ріжучого болю розбиті вщент, а легкість відчувається і в розумі. Накривши чужі плечі в способі масажу, і повернувши своє положення так що підборіддя лежало на маківці Йонджуна. Старший лише у відповідь вгамував свою раптову емоційність, хоча знаючи, що за сльози його ніхто не засудить, тим більше людина, що так з любов’ю притискає до себе. Бомгю помітивши годинник на якому вже час заходить далеко за північ, «перша ночі, нам не вижити», з іронією здається, а все також лагідний хьон вивітрює всі інші думки, ввіряє бажаний спокій. Так напрочуд тихо, без зайвих слів, два серця, що б’ються в один такт.

 

         Who knows? I felt it from the first embrace 

                                 I shared it with you.

                             That now our dreams may fin’lly come true

                                        —

                        Хто знає? Я відчув

                        з нашим першим обіймом.

                             Що наші мрії можуть нарешті здійснитися

 

— нам треба додому, бо реально відхопимо. – З ледве помітним пошепки нахиляється Гю до чужого вуха, не відступаючи головне, бажання затриматися в цьому моменті на тривалий час, щоб усі проблеми прийшли потім, трохи пізніше, а краще ніколи.  Повертаючись тягуче в реальність, Йонджун через плече молодшого дивиться уважно на їхнє спільне відображення, і це виглядає так правильно, красиво. Його руки охоплюють спину Бомгю, ідеально вписуючись, ніби з народження їх долі мали перетинатися.

     Молодший відволікається від погладжування брюнета, звернути свою увагу на розташування їх речей, а вони акуратно зібрані лежать на дивані. Ну хоч збиратися не довго, що легко радує вже втомлений розум. З жалем усуваючись від комфортного Джуна, що зараз ще сильніше нагадував вугільного кошеня. Бомгю крокує до сумок, обстежуючи чи все на місці, з радістю повертається до хьона, сує йому в руки речі.

   Йонджун киває на подяку, ніжно переплітаючи власні пальці з чужими, вони вирушають додому. Гуляючи по тихих вулицях міста, вони почуваються набагато спокійніше, адже мливі проблеми вирішилися, і старший готовий стрибати від щастя, бачачи як Гю звертається до нього з благостиною в магнітних очах.

 

        A rush.   A glance.    A touch.  A dance. 

                            A look in somebody’s eyes 

                             to light up the skies 

                                     —

 Захоплення.  Проблиск.  Дотик.  Танець.

             

                              Погляд у чиїсь очі

                                щоб запалити небо

 

    Вітер з трепетом гасає від руху дерев, до чорного волосся хлопців, несучи труднощі їхнього розуму далеко від один одного. Ніч поглинала загальний світ, розсипавши потім за собою барвисті зірочки, що зараз також горять у двох люблячих серцях. Рішення пройтися, а не приїхати на машині, здійснилося раптово, Бомгю хотілося від щирого серця побути ще якусь годину з рідною людиною, поділяючи одне дихання на чужих губи, тримаючись стійко в повітряних обіймах.

   До гуртожитку залишилися короткі кроки, тому хлопці стиснувши з маленьким страхом долоні, коротко глянули на вікна, світло горіло тільки в кухні, їм не привітається. Але від стану підлітків, якими вже давно не є, хитрі посмішки з’являються на зцілених вустах. Йонджун бере верховенство, щоб зайти першим у приглушено відчинені двері, а за спиною Гю зі спробами стримати сміх приобняв за торс, наче діти. Невиразна тиша до цього буття руйнується голосом з кута, Субін виглядає зовсім напущено злісно, ​​правда Чхве знають, що це всього лише хитрощі.

    Хлопець з видихом махає головою, дякуючи, що “Ромео і Джульєтту” ніхто не помітив у світлі ночі, а усмішка відчуває обличчя, він радий, що ті повернулися, хоч і пізно. Тим більше, завтра заслужений вихідний, який так і зміг випросити у менеджера Субін, тому прощає такі витівки.

     Бомгю проступає зі свого укриття в образі коханої людини, навмисне повільно з ледь відчутним хвилюванням підходить до Субіна, він винувато піднімає голову, а очі ілюструють все самі. Йому соромно за те, що він так сильно ревнував до друга, хоч і визнав, що провини хьонів немає. Він відчув велике кохання раніше від Йонджуна, і знає, що вже все добре.

    Видаючи себе, довговолосий аморо подивився на Джуна, що стоїть позаду, який ласкаво і обнадійливо усміхнувся. Бомгю здивовано відчиняє повіки, відчуваючи як Субін його акуратно обіймає, через ці торкання він показує, що не тримає на Гю образи, чи чогось ще. Серце ненароком стукає, через заціпеніння, наче хлопець не вірить, але дозволяючи собі розслабити напружені плечі, відповідаючи з радістю на обійми.

     Йонджун діловито цокає вже на надмірно довгі обійми двох хлопців, з хитрим задоволенням тягне свого Бомі до кімнати. Субін бажає їм добраніч, і наказом, щоб не шуміли.

  “Ну точно як батько.”  – ця думка бурхливо проскакує в розумі молодшого, від чого усмішка ледве сильніше оголює білосніжні зуби. Їм комфортно від усвідомлення, що у них є такий лідер, що може й злиться, але гарантовано у тіні дбає за всіх. Переодягнувшись у приємно пахучі та свіжі речі, дай і сполоснувши тіло під душем від усіх навантажень дня. Завтра настане швидко, лише в дотиках коханої людини, що притискає себе за талію, і холоднуватим носом зачіпає шкіру.

 

                                      City of stars

                                          Are you shining just for me?

                                               city of stars

                                                  —

                                       Місто зірок

                                          Ти сяєш для мене одного?

                                                 місто зірок.

 

     Бомгю примостившись на фіолетовому ліжку, не утримується від чужого тепла, що тендітно цілує у скроню, і змушує забутись в цьому затишному місці. Втягуючи разом з собою в наливання щастям сновидіння, так само як і їх реальність, сувора, але якщо  вони продовжують вносити любов у серця, значить, життя не таке вже й складне. Іноді болючі, але цінні моменти замінюють собою леза страждань. 

 

                               ***

 

                            west coast-lana del rey.

 

  Лінивий ранок, що віщує розслаблений і сонячний день, уже проскакує в погано прикриті штори. У кімнаті Джуна паморочиться запах одеколону молодшого, і перемішується з чистим повітрям, який просочився через відкрите наполовину вікно. Є в них дивна звичка, пускати світлі промені раннього сонця на весь простір так, що зіниці починають сльозитись, але це майже миттєво знімає сонливість.

     Розліпивши пасивні повіки, погляд одночасно приймається сприймати світ барвисто, що може зумовити скупчення вологи в очах, а тіло приємно розслаблене після вразливого сну.

    Йонджун сперся на руку, стежачи за рухами Бомгю, що так старанно щось шукав, і зараз виглядає просто чудово, так по особливому, яким його бачать тільки близькі — ніжно і сокровенно.

Його довге волосся недбало прикладене долонею, акуратно підкреслювало характер хлопця, хаотично злітаючи від різких вітрів. На тілі безцінні й такі вже старі, бежеві картаті штани із зображенням жабок, подаровані на перший спільний новий рік. А нагору накинута розтягнута футболка зі знаком marvel, що раніше належала старшому Чхве.

    Під ногами молодшого в хаосі лежать різні речі, які так діловито немає бажання прилаштувати на вірне місце. У їхньому образі Йонджун розрізняє м’які іграшки, десь частини незакінченого лего, всякі рутинні дрібниці, лише в нерозумінні, що саме той намагається відрити в морі скарбів. У старшого у житті все ідеально, що не скажеш про його затишне гніздечко.

 

                You’re fallin’ hard, i push away, 

                                                    i’m feelin’ hot to the touch.

                                                 You say you miss me and I wanna say

                                                        I miss you so much 

                                                 –

                Мені все важче це показати,

                                                    я відчуваю жар у дотиках

                                                         Ти кажеш, що сумуєш за мною, а я кажу,

                                                       що я сумую за тобою більше.

 

   Джун сміється, але з трепетом у серці спостерігає за коханою людиною, а той у свою чергу з невдоволенням піднімає очі на ще лежачого хлопця, старшому відразу треба ухилятися від медведя, що прилетів в нього, вдруге рознісся сміх по кімнаті.

   Хьон хоч і дорослий хлопець, але відчуває тремтячі почуття до пухнастих іграшок, напевно йому це передалося від Хюкі. Що ж внутрішня дитина Йона ображається, якщо з іграшками поводяться неввічливо. Поклавши милого і такого реалістичного світло-рожевого ведмедя на другу частину ліжка, м’яка іграшка вписується в їхні вайби, Йонджун повертає увагу до хлопця.

    Бомгю драматично возсідає на край ліжка, сумно надувши свої персикові губи, Йонджун підводячись, плекаючи обіймає зі спини, громоздить з райдужною посмішкою голову на плече молодшого, і долонями ковзаючи по чужих гарних руках. Він, як справжня куана, охоплює Гю, і дозволяє собі зруйнувати мирний спокій ранку.

    Молодший з думкою думає, що лисиця і куана щось безглузде разом, а мабуть хьон виняток, адже ці „тварини” в ньому на відмінно поєднуються.  ( Так як у Йонджуна тварина це лисиця)

— Ведмедик, ти мабуть щось втратив, вірно?

     І не дивно, що це може виявитися, якась дрібничка, але зазвичай він так сильно не засмучується через дрібниці, виходить все ж таки ця річ йому цінна. У молодшого є чудовість зберігати різні давні речі, як він розповідав, вони бережуть у собі минуле і всі ті моменти буття. У душі він повністю згоден з цією теорією, тим більше знаючи, як Бомгю схильний до романтизації свого життя.

   Знаходити щось кумедне у простих дрібницях, хіба це не магія? Цю магію має Бомгю, що неприборкано вражає.

     Чхве оглядає свою кімнату, підкреслюючи буденний безлад, у нього як завжди, все пряме «чисто», але Бомгю ніколи не мовив заперечень, адже це до певної міри творчий хаос, що імпонує молодшому.

     Замислюючись, що Бомі міг втратити, Йонджун чіпляється за всі матеріально важливі речі, які є в цій кімнаті. З цих думок його знаходить глибокий і такий низький голос Гю, молодший дивиться очима, де на темному дні відсвічує неспокій, і це почуття хочеться вилучити.

 — це… ланцюжок, який ти подарував мені на день народження, той, що із золотими зірочками.

   Подарунок, який змусив напружуватися вздовж цілого місяця старшого, поки він думав, чи правильний вибір зробив. Він одразу глісує дивним поглядом до шиї молодшого, де вчорашні мітки розцвіли бурими плямами, а очі самого Чхве висловлюють гордість за них.

   Чому ж зірочки?
  Асоціації з Бомгю на думку безпосередньо шанують саме вони, тому такий розумний подарунок тоді знатно здивував молодшого. Тим більше, зірочки зі срібла красиво поєднувалися із найзолотішим ланцюгом, підкреслюючи вишуканість образу. Яскраві вогники на небесах споконвіку йшли за хлопцями, ніби поблискуючи ще інтенсивніше, як тільки на них подивишся, світлі й дрібні, як і сам Бомгю. Він ніби складається із сузір’їв, напевно вони течуть у його крові, тому хлопець так променисто сяє.

 

                                Ooh, baby, ooh, baby, i’m fall in love 

                                                        called my love 

                                                   i’m in love 

( i’m in love )

                                                            –

                         Оу, крихітко, оу, крихітко, я закоханий

                                                     він – моє єдине кохання.

                                                Я закоханий, (я закоханий)

 

   Оглянувши всю шию, він лише помітив, що ланцюжка насправді немає. Старший проходить ніжним рухом по чужих пасмах, з метою заспокоїти хвилювання Бомгю, і він також не відлипає, продовжуючи надійно обіймати.

— Сонце, ми обов’язково її знайдемо, я впевнений вона десь на видному місці, а зараз йдемо на сніданок.

    З тоном як до дитини звертається хен, але вуста Гю лише розплавляються в усмішці, як би не було, він вірить Йонджуну, той ніколи не частував хибними обіцянками. Потім хвилювання про загублену річ повільно сходять нанівець, і перестають завойовувати так багато місця в розумі молодшого.  

    Зцілення поруч із старшим немислимо діє, і лише блаженне щастя розправляє свої крила, проростаючи крізь тіло. Не випадково моа і люди довкола вибрали саме слово «зцілення» для опису Йонджуна.

    А час уже якраз пізній сніданок, і незабаром обід, саме те, треба закруглятися валяться в рідному ліжку, і зійти до хлопців. Живіт покликає, підтверджуючи, що всередині порожньо і потрібно поповнювати запас енергії.

   Спустившись сходами на перший поверх, благо в новому гуртожитку є більше простору, тому відчувається справжнє почуття, ніби ти знову у сімейному будинку.

    Якщо вдаватися в деталі, і повертаючись подумки в той час, коли вони жили п’ятеро в одній кімнатці, виходить цей новий будинок просто подарунок від Одіна (скандинавська міфологія).

    Бомгю зранку вже встиг збагатити свою енергію, і те, що піднімає настрій без відома самого власника, а Йонджун заворожено спостерігає за веселим молодшим, вигукнувши такий гучний сміх на кожен міліметр приміщення. На кухні у всій роботі, як престижно білочці, крутився розслаблений Техьон, з телефону поруч з його руками лунає приємний саундтрек до якогось любовного фільму. Це додає медової атмосфери, впливовіше при підносячи до себе, і піддаватись щасливому ранку.

— Доброго ранку-обід, хьони.  — Кан відволікається від свого уважного вивчення нового рецепта, розвертаючись до них з милою посмішкою на губах.

   Він у думці довіряє галочку, помітивши, що коли його розрахунки вірні, то ті помирилися. А Канте рідко помиляється у своїх міркуваннях, тому йому на втіху засікати зміни в команді на позитивні. Тим більше, хьони не сварилися, виявилося, що вони просто не змогли вчасно знайти відповіді на поставлені колючі питання. Радість прослизає в недоступне серце генія-групи, Кан природно радий стежити за дуетом, особливо після сценки, коли він застав Бомгю.

   Чхве старший вміло заварює собі американо, разом з цим не забуваючи зробити і Бомгю, адже якщо той не вип’є потрібної чашки кави, прощай сталевої психіці всім навколишнім. У якійсь суті вони з молодшим дуже схожі, навіть однакові. Але Йонджун беззастережно проконтролює, щоб сніданок виявився швидше в Гю, ніж гірка рідина натощак, він непомітно анда для себе, дбає про здоров’я Бомгю, чудово розуміючи, наскільки воно у того хитке.

   Його досі відвідують кошмарні сни, де молодшому ставало до втрати свідомості погано, як у моральному, так і фізичному плані, а все після тих випадків під час туру в Америці. Хоч і Бомгю не виглядає тим, хто б сильно піклувався про ті ситуації, але Йонджун занадто добре вміє його читати, буквально розкриваючи немов раннього метелика перед світлом, але не зволить обламати крила свого ангела.  Нікому, і собі тим більше.

            I guess that no one ever really made me feel I’m child

                                                                                    Didn’t say you gonna know, boy it’s you I desire

                                           —

                 Здається, я ні з ким не був такий безтурботний, як із тобою

                                       

                     Хіба я не сказав, крихітко, мені потрібен тільки ти.

 

   У той час як Джун перебував у надрах свого ще затихлого розуму, і серця, що кожного разу прагне перебити його легені від цього Бомгю. Гю ж приєднується до готування разом з Техьоном, моментально слухаючи доручення, що не варто робити при етапах цієї страви, шатен уважно запам’ятовує, працюючи якнайшвидше вникнути в цю рутину.

   Йонджун вивчаюче розглядає з боку молодших, вони як брати, перекидаються парочкою кумедних жартів, паралельно втоплюючи кухню смачним ароматом, що насичує всі рецептори повністю, закликаючи організм швидше поїсти. Спершись об білі меблі поруч із хлопцями, Джун пізнає зовсім, що таке комфорт, просто спостерігаючи за бесідою, просто…

Просто, все так просто.

   Вистачає бути у вірний час з тими самими людьми як життя інвертуючі сірий відтінок стін та зовнішнього світу у насичений набір фарб. Звичайна рутина, що створює подобу «сенсу» у людей, це й складає нашу частину життя, відтворює нові спогади, що потім віддаватимуться під шкірою жаром. У нашому житті є багато, і більшість збувається, але теплі моменти з коштовними людьми вціліли на підкірці свідомості, розписуючись чорнилом про тих людей та події, дивовижно не знаходите?

   Сонце повстає променями в панорамному вікні, кидаючи поцілунки кохання на хлопців, кухня, крім запахів, насуває атмосферу. Бажання навіть мигцем зазирнути у перевірці соцмереж спадає нанівець, коли на душі так треплеться застигнути як статуя, і спокусити насолоди спритним часом.

   Бомгю смішно відмахується від сонячних дотиків, і примружує очі, його руки що так гарно обладнають приладами, вихоплюють всю концентрацію старшого, вони приваблюють до себе. Молодший Чхве посміхається так небесно, бачачи, як готова паста поблискує на тарілці, ось вони і із задоволенням закінчили готування, залишилося подати на стіл у вітальні.

    Тільки в думках проноситься де набридливий дует жуйок, що любить заважати своїми іграми, як вони вже опиняються перед смачною стравою. Їх, що чуйка на їжу привела, з’явилися ж одночасно як смаколики доготувались. Йонджун махає долонею вітаючи ще двох членів їхньої групи, цукрова усмішка торкається його пухких губ, наглядаючи за галасливими хлопцями. Це все є таким рідним і ніжним, що поняття жахливого та тривожного зникає з розуму.

   Пелена забуття, немов вони безтурботні діти, адже так і є, мабуть образи дорослих хлопців, що виснажують на сцені чудову сексуальність із полум’ям, у близькому оточенні перетворюються на підлітків. Таких ще дурненьких, але “живих”. Характерна риса що притаманна всім у їхній команді, і відмінно заглиблюється в настрій.

    Багато хто зіткнувся з дорослішанням захотів назад у дитинство, і це не вражає, коли ми малі, нам можна все, ідеї здаються яскравішими і з краплею адреналіну, руки тягнуться до всього, що цікаво, адже проблем як таких тоді немає. Дитина, що живе в нас, залишається нею до кінця нашої долі, головне не забути про неї, харчуватися веселощами, щоб біль відступала як дощ після сонця.

    Хюнін вже крутиться навколо бідного Канте, прохаючи своїми милевидними очима випробувати першим, як інший макне відсилає в грізному жесті, і смішно шипить на нього.

 — зараз усі сідають за стіл, тоді й спробуєш.

   Каю доводиться втихомирити свою нестриманість в розумності зрозуміти, що їсти без інших хлопців не входить до їхньої особистої традиції. Його очі все також нагадують половинки місяця, але через різкий звук телефону, що сповіщає, він відривається від зіцерзання страви.

   Джун коротко здригається від ласкавого поцілунку на своїй щоці, одразу виринаючи зі своїх роздумів, весело хапаючи Гю і притягуючи ближче до себе. Молодший голубиться як кішка, змушуючи покохати його лише дужче, а Йонджун не відставав у принесення на обличчя Гю легких дотиків солодких губ.

                            I’m alive, I’m rush

                                                Your love, your love, your love

                                                            —

                           Я живий, Я п’яний

                                                       твоєю любов’ю, твоєю любов’ю, твоєю любов’ю

 

  А Субін у невдоволення впадаючи, знову Чхве свої мюссі-сюсі розвели, Бомгю на це експоненційно (спеціально) крутить язиком, вони хоч не приховують кохання на відміну від деяких особин. Лідер тяжко прикриває повіки розуміючи, що він не вправі припинити якісь милі дії, дай і тоді совість точно його доїсть.

   Відчуваючи як ласкаві рухи пройдуть під ребрами, Бомгю в полоні рук старшого смішно звивається, намагаючись ухилятися від пальців. Ці улюблені ігри могли змагатися за мірками тієї ж вічності, заважати їм би точно ніхто не став, крім Хюкі, який з дивною посмішкою підбіг до хьонів, щоб їм щось прокрутити в телефоні. А побачене вразило не гірше за сильний удар у сонячне сплетіння.

    На не дуже тривалому відео демонструється якась інтригуюча атмосфера, що довільно відчути через екран, здалась спершу зала практик, їхня зала практик. Також на тлі чується до болю знайомі голоси.

    Йонджун відчуває як чуже тіло втискається в нього, молодший голосно ковтнувши, перебуваючи в заціпенінні з непідробним страхом, вони не планували цього. Чхве уважно стежить за діями на відео, одне ясно до непомітного тремтіння, це відео їхнього танцю. І лякає не те, що вони там висловили свою пристрасть, яка вражаюче демонструвала почуття вище за просту дружбу. Проблема крилася в реакції на подібне від них, Бомгю не знаходить у затуманенному розумі переконливу відповідь, якщо все сказано лише їх рухами. 

   Джун зітхає з неминучим полегшенням, здогадуючись, що моменти з інтимним місцем не відображаються ніде більше, і останні секунди відео добігають свого заповітного кінця. Молодшого сковує всі тепер думки, що він міг викоренити на тривалий час, поки сліпе забуття від хьона тягло за собою в райський куточок.

   Йому не соромно, чи щось у такого, адже лише танець.  Танго у їх виконанні.  

   Різке розуміння таранить усі кістки, фанати у будь-якому разі побачили вже цю красу, і нині несвідомість що робити уплітає своїми лапами. Він наскрізь бачить в розумі реакцію всього фендому, ніяких раніше натяків на такий формат не було, тому відтінок цього відео надає невиразний але досить цікавий. У молодшого бували різні казуси в роботі, і це нормально, тільки не настільки шоковані.  

  Відчуваючи напругу у своїх частинах тіла, Бомгю зовсім не може прибрати чітку імпульсивність і реакцію, тому здригання від рідних рук Джуна мимоволі шугає навіть самого хена. Молодший одразу з безглуздістю вибачається, не чекаючи, чого бояться більше, він уже взагалі не чекає нічого сущого. Але в суворий обливший холодною  водою світ повинна повертатися кмітливість Бомгю, він завжди вмів викрутитися їх усіх недопобающіх ситуаціях.

    Довговолосий кладе більше надії не тільки на себе, прямо тут вже залежить не від їх вирішення, а тих хто встиг надивитися на труднощі, що виникли. Полягав не те, що страх за своє місце, а саме за банальну реакцію та захоплення. Не так він хотів привернути увагу, Гю подумки на чудово ударяє себе по голові, хлопець від слова зовсім не хотів привернути до їхніх взаємин чіпку увагу. Бомгю чудово з давніх-давен знається про те, що слідує після таких несвідомих дій, він то не особливо проти, аби не почало шкодувати в самі стосунки між ним і Йонджуном.

Погляд нерухомо ще зберігається на цьому злощасному відео, ненависть пізньої хвилі б’є по нервам. Вени на руках видніються з чудовою точністю, відображаючи агресію, що б’ється під ними. Але час не повернути назад, якби нам не хотілося, такої магії навіть наука не змогла досягти, тому вихід прийняти все як є, чим зробити ще гіршим, стає найкращим. Бомгю досить спровокованих ігор на публіку, та його бажання ніколи не стосувалися компанії, сам розуміє цінність всього.

   Йонджун непорушно утримує від усього жахливого, буквально тягне як тендітного метелика. Думки у свою хронічну чергу протистоять розуму, який впевнено ствердив, що танці залишаються танцями, і вони банально відтворили емоції пристрасті. Чому йому взагалі потрібно вигадувати безглузді виправдання?

   Атмосферу на кухні не торкнулася ця гаряча новина, зберігаючи приємний відбиток ще сонного ранку на щоці та очах. Старший уже відображає собі в голові розмову з директором, хоч все не так погано. Неабияк багато «не».

— ви… ви… — Кай запинається, відібравши телефон подалі від застиглих у німому здивуванні хьонів, а брови похмуро зводяться на переніссі, лише губи ощасливлять обличчя юнака, — це ж чудово, ваша енергетика в танці, вражаючий симбіоз, це заслуговує на велич інших поглядів.  

   Хюнін абсолютно без лицемірства, захоплено переглядав відео в кожний момент, коментуючи явно мілісекунди, йому не вистачає слів заради того, щоб свої задовільні почуття серця передати. Він був у знаннях, що його хьони дуже талановиті, особливо Йонджун, але, щоб вони настільки ідеально поєднувалися разом. Хлопець миттєво нагадував дитину, яким і залишається, а зараз лише посилював ефект. Каю якщо судити чесно, то запав танець у душу, і найбільше саме атмосфера, він більш ніж впевнений, що фанатами також сподобалося.

   Техьон вільно сміється, хьонам хоч і досить добре прилетить від начальства, але їх подібна реакція надто вже забавляла. Дивись, загальмовано стоять, пропускаючи іноді повітря крізь стислі груди. Канте набридло катувати кропіткий час, тому схопивши Субін із собою, давав вказівки розставити сніданок на стіл у вітальні, і допомогти прикрасити.

   Макне із задоволенням риється в коментарях і на веверсі, щоб удостоїти своїх старших позитивних реакцій, а то ті хвилювання породжують. Йонджун ретельно читає рядки кожної відповіді, моя об’єктивно задоволені тим, що отримали через парадоксальну випадковість. Занепокоєння поступається під спокійною обстановкою, і молодший у його руках розслабляється, тішить чуже серце до биття цієї секунди. Розуміння до Бомгю повертається з тією ж впевненістю та спритністю як змія, потрібно просто поставити собі перед фактом і проблема бути дрібнішою.

   Шум у розумі вщухає своїм спокоєм, змушуючи внутрішні страхи розбитися об граніт впевненості, вони дорослі люди, хіба їм заборонено показувати свої таємні сторони, які можуть вибити повітря з грудей одним махом. Колотяще питання хто це зробив і з якою метою відпадає на надра свідомості, Йонджуну зараз не до цього інтерес. Так, без сумнівів вони отримують довгі тиради, що потрібно бути обережнішими, але це буде пізніше. Живіт пригнічено подає звуки, обіцяний сніданок вже має бути в ньому.

                    But you’ve got the music 

                                                                     you’ve got the music in you, don’t you?

                                              —

                           Але в тобі є музика

                          у тобі є музика, правда?

 

    Довговолосий яскраво, наче новонароджена галактика посміхається, з легким трудом відновлюючи свій настрій, відлипаючи з таких приємних рук, Бомгю хапаючи приготовані свіжо-смачні чашки кави. Куточки чарівних очей покриваються ледь помітними зморшками від інтенсивності доброти. А старшому доводиться лише вбирати цю енергію, те, що замінює дощ у спекотний день, тепло морозної ночі.

     Сміючись своєю вічною мелодією, Джун слідом за своїм хлопцем прямує до соковитої страви, що чекала цілу “сімейку”.

   Ранок видався хоч і шокуючим у певному роді, але й обволікаючим солодко-нудотним димом.