Події 6-ого сезону

Насправді Діну сімдесят років, але він робить вигляд що йому тридцять. У нього непогано виходить. Особливо з тих пір як у Діна з’явились жінка, син, будинок та мангал. Мангал в цьому списку, мабуть, найвизначніший, адже жінку з дитиною може мати будь хто, але недільне барбекю із сусідами – це соціальний показник. Це дуже нормально і дуже по-американські.
Дін Вінчестер більше не мисливець за потойбічними виродками. Тепер він середньостатистичний громадянин Сполучених Штатів, у нього є мангал і сусіди, а по п’ятницях він затримується із колегами в барі. Він п’є з ними пиво, дивиться бейсбол, матюкає республіканців. В неділю вони ходять один до одного на барбекю і Діну часто кажуть, що він щасливчик і жінка в нього красуня. Дін сміється коли їх з Лізою називають Смітами.
Ніхто не знає, що колись у Діна Вінчестера був брат. Його звали Сем, він бачив майбутнє та пив демонську кров. Ніхто не знає, що якось Дін продав за того Сема душу і сорок років стирчав у пеклі, доки янгол Божий не витяг його назад на грішну землю. Ніхто не в курсі, що Дін і Сем бачили звільнення Сатани. Ніхто не здогадується, що Сем пожертвував собою, рятуючи світ від Люцифера. І тим більше ніхто навіть гадки не має, що якби не дурнувата обіцянка, яку Сем стяг з Діна, Дін не сидів би по барам і не смажив барбекю. Він би ще рік тому облився бензином в салоні шеврове імпали 67-ого року та запалив сірника.
Саме так, вся справа в тому що Дін не міг порушити обіцянку дану братові. І хоча все живе, що залишалось в Дінові гепнуло в пекельну пастку разом із Семом та Люцифером, Дін адаптувався. В його новому світі немає полювання, нечисті та Сема, і він вдало робить вигляд що йому тридцять. Все як хотів Семмі. Все складається пречудово, друзі плескають його по плечу, а Бен кличе на шкільний суботній матч.

Шевроле імпала 67-ого року нудиться в гаражі, а в її багажнику нудяться стволи та мачете.

У Діна все складається пречудово, та інколи він іде в гараж, забирається в салон імпали із пляшкою третьосортного віскі та дослухається до чорної порожнечі в грудях. Він уявляє Сема на пасажирському сидінні, заплющує очі та подумки із ним говорить. Він говорить, що виконав все як Сем звелів, що живе тим життя, якого завжди так прагнув Сем. Він дуже слухняний на відміну від Сема. Він просить дозволу облитися бензином, але Семмі не дозволяє. Семмі завжди був впертим гівнюком.

У Діна Вінчестера все складається як найгірше.
Ні, звісно, він не жалкує, що знову вийшов на полювання та покинув Лізу із Беном. Він цілий рік жив неправильно. Рік він намагався прикидатися посереднім громадянином, бути люблячим чоловіком та дбайливим татком. Хоча до цього він двадцять років нищив потвор. І ще сорок – горів у пеклі. Логічно, що він все зіпсував.
Діну дуже шкода визнавати, але єдине що в нього добре виходить – полювання на монстрів.
Він сподівається, що якось буде можливість спокутати провину перед Лізою та Беном. Він ще вірить у другий шанс, але в глибині душі Дін вже знає, що то був найнікчемніший рік в його житті.
Справжнє дінове життя – за кермом імпали, у дешевих мотелях та придорожніх кафешках. Щоб мотор ревів, розганяючись на швидкісних трасах, щоб з магнітоли грав старий добрий рок, щоб брат сидів поруч і підколював у відповідь на дінові випади.
От тільки брат тепер не сидить поруч. Дін не визнає, але він люто ненавидить семове пластикове відро з гайками. Він реготав до колік, коли ту кляту тачку розтрощили янголи.
Але справжня проблема не в машині.
Дін не може втягнутися і Сем йому не допомагає.

У потвори обличчя та тіло його брата. Голос його брата. Навіть запах, чорти б його драли! Такий знайомий і рідний запах, дуже схожий на запах самого Діна, але трошки солодкуватіший, не такий різкий, точно як кава з молоком та подвійним цукром, котрою Семмі заливався по три-чотири рази на день.
Цей Сем, до речі, каву не п’є взагалі. Хіба що філіжанку еспресо на сніданок. Також цей Сем не молиться і не боїться клоунів. Дін перевірив. І здається він не спить. Принаймні Дін ніколи не міг застукати його сплячим. Декілька разів, прокидаючись вночі, Дін бачив як потвора лежить в ліжку на спині, завжди вдягнена і дихає неправильно, не так як дихає сплячий Семмі. Семмі зазвичай хропить розпластавшись на пузі та обіймаючи подушку, а ця тварюка лежить, витягнувшись, як покійник в домовині.
Дін все більше боїться лишатися ночами із потворою наодинці. Незалежно від того, як сильно він втомився на полюванні, вночі він не може забутися глибоким міцним сном, йорзає в ліжку та дослухається до потвори в темряві. І з кожним ранком вигляд у Діна стає все паскуднішим, а потвора слідкує за ним уважно очима його брата.
Боббі може скільки завгодно стверджувати що це Сем. Але Дін знає Сема як облупленого і ця тварюка немає із ним нічого спільного. Окрім зовнішності, хіба що.
Дін відчув недобре, як тільки Сем з’явився біля його із Лізою будинку. Не через те, що весь цей час Сем був живий та ховався від нього. Зовсім ні. Навпаки, коли Дін дізнався що цілий рік Сем чергував під його вікнами, оберігаючи, він ладен був розсміятися, адже колись так само чергував під гуртожитком Сема в Стенфорді. Мабуть саме через це Дін вдало ігнорував внутрішній сигнал тривоги майже місяць після повернення Сема.
Тепер  Дін ладен битися головою об стіну за власну дурість, бо із самого початку варто було бути уважнішим, а не розпускати нюні від щастя, що братик повернувся. Через цього Сема, чим би той не був, Дін порушив обіцянку і повернувся до полювання, покинувши Лізу.

У Сема немає душі. Це багато чого пояснює. Але краще б у нього не було ноги, або нирки – з цим принаймні можна щось зробити.
Коли Сем зізнається, що нічого не відчуває, Діну аж паморочиться від болю та образи. Саме образи. Він так по-дитячі ображений, до стиснутих кулаків та безпомічних сліз, що печуть очі та стоять комом в горлі. Він розбиває Сему обличчя за те, що той йому знову брехав, знову покинув, знову йому не належав. І Дін обдирає кісточки пальців об семові зуби, ламає йому ніс, розсікає каблучкою брову. Але легше не стає. Стає тільки ще бридкіше бо на підсвідомості Дін розуміє, що Сем не винен.

Сем більше не прикидається що спить. Або що щось відчуває.
Кожен раз коли Сем не прикидається, Діну хочеться йому врізати. Бажано, однією з тих лопат, якими вони розкопують могили.
Сем клеїть дівок, зникає по ночах, та звертає увагу на Діна тільки коли вони обговорюють роботу. Дін знову починає випивати на самоті.
Єдина втіха – Дін тепер знає в яку сторону рити. Тобто він поки що гадки не має як повернути семову душу, але він обов’язково щось вигадає. Так у Діна з’являється нова мета, відроджується надія і він знову відчуває себе живим.

Сем каже:
– Я згоден, Діне. Давай повернемо мою душу.
І байдуже що Кас та Боббі в один голос стверджують, що це неможливо. Вінчестери на неможливому вже собаку з’їли. Тепер Сем на його боці і разом вони впораються. Як завжди.
Якщо із пекельної пастки змогли витягти тіло, то має бути спосіб дістати і душу. Дін скоріше вдавиться ніж лишить брата на поталу тим двом виродкам.
– Ти ж знаєш, що я зможу попіклуватись про тебе, – говорить Дін.
Це, звісно, лайно собаче, але Сем вичавлює із себе посмішку.
– Зберемо тебе до купи, – ще впевненіше говорить Дін.
І хоча йому до біса страшно за Сема, Дін прикидається що все гаразд. І Сем підтримує його, прикидаючись що йому не начхати.
Кас попереджає що в найліпшому випадку Сем перетвориться на овоч, а в найгіршому – дуже скоро спробує накласти на себе руки. Але що Кас може знати про Сема.
Дін гадає, що пекло, в якому він побував, як Гавайї порівняно із пасткою Люцифера, але ж мова про Сема. Його Сем сильний. Це його Сем скрутив Сатані роги і врятував світ. Та Сему все до снаги! Хоч інколи він і поводиться як малолітнє розпецькане стерво. Але це не міняє сенсу. І тому Кас гадки не може мати на що здатний Семмі.
Інколи Дін дивиться на Сема і в голові з’являється підступна думка, а раптом брат не впорається. Тоді Дін кляне себе за слабодухість та намагається ігнорувати мурашки по спині.
– Я буду з тобою до кінця, – запевняє Дін Сема. – Ти ж знаєш, разом ми можемо впоратись із чим завгодно, тож я тебе не покину. Не сумнівайся.
– Не сумніваюсь, – каже Сем і так довірливо по-семовськи дивиться у відповідь.
Напевне якась тоненька ниточка між тілом та душею зберігається. Коли цей Сем виказує ледь вловимі відтінки почуттів, Дін ладен заради нього звернути небо і землю.
В крайньому випадку вони зустрінуться в раю, будуть пити пиво та грати в більярд у Еша в барі. З ними будуть Елен та Джо, і Кас буде забігати в гості. Враховуючи яке лайно їх життя на землі – це непоганий варіант.
«Все під контролем» – як афірмацію повторює собі Дін. А коли ночами закрадаються сумніви, та стає дурно до холодного липкого поту, Дін дослухається, як в кімнаті несплячий Сем тихо шарудить клавіатурою ноутбука, та думає про всі ті сни, які б могли наснитися його братові.

Все перестає бути під контролем, коли прокидаючись серед ночі, Дін починає помічати, що Сем сидить навпроти та невідривно спостерігає за ним. Спочатку Сем сидів за столом, потім Дін почав знаходити його на сусідньому ліжку.
– Слухай, якого біса? – питає якось Дін, сонно протираючи очі і вдивляючись в темну фігуру.
– Все нормально. Спи, – тихо відповідає Сем.
Дін перевертається на інший бік та засинає.
Тепер Дін покидається і бачить Сема на своєму ліжку. Той нерухому сидить біля його ніг, а в очах відбивається неонове світло мотельної вивіски за вікном. Діну стає по-справжньому лячно і він припіднімається на ліктях.
– Семе, – голос спросоння хрипить та не слухається.
– Що? – рівно відповідає Сем.
– Довго ти так сидиш? – обережно цікавиться Дін.
– З години три, – говорить Сем.
– Тобі зайнятися нічим? – Дін намагається зберігати спокій, але голос знову не слухається, і доводиться прочистити горло.
– Діне, – каже Сем, облизавши губи, – чому ми більше не спимо разом?
– Що? – сон як рукою знімає і Дін сідає на ліжку.
– Адже ми спали разом раніше, – спокійно продовжує Сем. – Чому не робимо цього тепер?
– Сем, якого хріна? – обурюється Дін. – Я не можу з тобою спати. Ти не мій брат… ти казна що.
– Це жорстоко, Діне, – говорить Сем і пересідає ближче. – І не справедливо.
– Ну хто б говорив… – бормоче Дін і весь підбирається, дихає рівно і глибоко, намагаючись не піддаватись паніці.
– Діне, я так тебе хочу… – шепоче Сем, нависаючи над братом.
– Семе… ми не будемо трахатися, – твердо каже Дін і застережно впирається рукою в широкі семові груди, а в самого серце зривається.
Сем легко долає супротив, ткнувшись лобом в плече брата.
– Мені так не вистачає тебе, Діне, – глухо каже Сем. – Цьому тілу тебе не вистачає…
Дін відчуває гарячі губи на своїй шиї та важку руку, що так звично лягає на стегно. Він знервовано втягує повітря, але повітря пахне Семом.
– Ні, Семе, – вперто каже Дін, зібравши всю волю в кулак.
І він здивований, коли Сем мовчки відпускає його, повільно встає та виходить з номеру, не озираючись і тихо прикривши двері.
Дін падає на ліжко і кутається в ковдру – його знобить, а горло душить наче зашморгом. Здається це відчуття – розчарування.

Сем не вертається до теми декілька днів, поки вони розслідують справу із феями. Але Дін тіпається кожного разу як вони випадково торкаються один одного. Якщо Сем і помічає, то прикидається що нічого не відбувається. А в тому, що Сем все помічає Дін певен стовідсотково, бо Сем мисливець. Кращий з найкращих.
Туга за Семмі стає все нестерпнішою. Вона стискає серце і тягне за нерви кожного разу, коли Дін лишається на одинці із своїми думками, або кермує машину, або відчуває поруч міцне семове плече.
Коли вони зупиняються в мотелі, Дін дрочить в душі, згадуючи яка у Сема красива і сильна спина.
А потім Дін так вчасно зриває Сему секс із потертою хіпуючою дівкою. Дін обурений, злий та ображений. Він готов знову зацідити Семові в зуби, але в кімнаті дама. І Діну начхати, що брат заведений та натягає штани на ерекцію. Так, чорт забирай, Дін приревнував і розпсихувався.
Тому коли вночі Сем залазить до нього під ковдру, пручання виходить геть непереконливим.
– Будь ласка, Діне, – просить Сем. – Я ж знаю що тобі треба так само як і мені
І Діну правда треба. До стиснутих зубів, до слідів від нігтів, до тремтячих колін – дах зриває, як сильно треба.
Та гори все полум’ям, думає Дін і тягне з брата футболку.
Тіло Сема, запах Сема, важке дихання Сема – Дін не розуміє як стільки часу зміг жити без всього цього. Долоні у Сема наче розжарені – гладять, стискають, дряпають всюди, обпікаючи шкіру. Діну мариться, що завтра він буде весь в опіках та пухирях, а Сем притирається до нього, притискає важким тілом, як розпеченою скелею. Вони перетворюються на єдиний клубок з рук і ніг – вовтузяться, труться, торкаються всюди згадуючи як воно.
Шерехуваті пальці Сема стискають його член і Дін нарешті стогне в голос, та думає що такому збоченню мабуть і назви немає. Щось середнє між некрофілією та інцестом – секс із власним братом без душі. Якби Семмі дізнався, то певне б образився. Але Дін занадто втомився від самотності та холоднечі.
Він припіднімає стегна, коли Сем нашвидкуруч готує його одразу на два пальці із лубрікантом. Дін сподівається що зможе забутися, але ні фіга не виходить. Сем міцно тримає його під колінами, штовхаючись в гаряче нутро так, що в Діна плями перед очима пливуть. Він сам підмахує стегнами, хоча йому боляче, але біль мішається із гострим задоволенням. Він намагається не думати про Семмі в пеклі, його трясе так сильно, що Сему доводиться сильніше стиснути обійми. У Діна німа істерика, оргазм зриває контроль, а ноги викручує судомою. Він не відчуває власних сліз на щоках, не помічає як Сем кінчає слідом, в нього, стискаючи зуби на плечі. Дін провалюються в сон, як тільки судома відпускає. Зісковзуючи в темряву, він чує як Сем шепоче щось заспокійливе і облизує плече та шию.

На ранок Дін прокидається один в ліжку.
Він відчуває себе розбитим, ноги наче зламані, зад болить. Стоячі в ванній, Дін роздивляється шию в засосах та слід від семових зубів на плечі. От гівнюк бездушний, можна було б і обережніше. Зазвичай Дін із тих хто радше буде хизуватися пристрасними відмітками, але ці йому не подобаються. Хоча в цілому, йому стає легше. Якось спокійніше.
Коли він виходить із душа, Сем уже в кімнаті, працює за ноутбуком. На столі – кава та пиріг, як Дін любить.
– Ти як? – обережно питає Сем.
– Нормально, – відповідає Дін і шарудить фольгою. Він тільки зараз усвідомлює, що готовий з’їсти як мінімум слона. – Сьогодні ти за кермом.
Сем здивовано здіймає брови, але ніяк не коментує. Насправді Дін не хоче пускати його за кермо своєї крихітки, але все тіло ниє і було б добре поспати ще трохи в дорозі.

Другого разу Сем розкладає Діна прямо на капоті улюбленої імпали, десь між Іллінойсом та Міссурі. Дін більше не думає про свого Семмі. Він відпускає гальма і віддається, лежачи грудьми на гарячому чорному металі, доки Сем бере його ззаду.

В третій раз Дін сам просить Сема і вони залишаються в мотелі на цілий день. Замовляють їжу в номер, стягують матраци на підлогу, бо ліжка старі, страшенно риплять і хитаються. Потім знесилені валяються на пом’ятих простирадлах і без цікавості перемикають канали, подекуди влаштовуючи жартівливу боротьбу за пульт. Сем вперше намагається поцілувати Діна, але він відвертається.
– Не вмикай сучку, Діне, тобі не личить, – Сем повертає його обличчя до себе, міцно утримуючи за підборіддя.
Дін однаково не відповідає на поцілунок, просто відкриває рота, пускаючи всередину чужий язик.

Тепер вони трахаються кожну ніч і Сем завжди веде. Дін не проти.
У нього ніколи досі і ні з ким не було такого сексу, як із цим Семом. Сем без душі не сумнівається, не вагається і не боїться зробити Діну боляче. Він досконало знає тіло Діна, його чуттєві місця, потреби та ерогенні зони. Він бере Діна саме в тих позах, що Дін любить, в тому ритмі, що Дін любить, та стимулює його саме так, як Дін любить. Він повністю тримає контроль і Дін підкорюється, бо для нього це єдиний спосіб забутися і скинути напругу. Сем завжди змушує його кінчити першим, і тільки після цього дозволяє спустити собі. Семмі так не вмів.
Інколи Дінові бракує тієї людської недосконалості, але потім наступає ніч і він опиняється під Семом, який заповнюю його собою, позбавляючи зайвих думок.

Вдень Дін бачить, як Сем починає усвідомлювати в що для нього може вилитися повернення душі і гадає, що за потреби – запхне в Сема душу силоміць.
– Ти майже не називаєш мене «Семмі», – якось каже Сем, коли вони перетинають черговий штат.
– Тому що ти не Семмі, – сухо відповідає Дін, не зводячи очей з дороги.
–Тоді припини стогнати його ім’я коли кінчаєш із моїм членом всередині, – тихо говорить Сем, і в Діна від цього голосу волосся на холці дибки стає.
Дін губиться і не знає, що відповісти, хмурить брови та раптово помічає що в салоні занадто холодно. До кінця поїздки вони не розмовляють, а Дін розмірковує чи можуть у бездушного шматка м’яса бути справжні почуття.
Вночі Сем бере його в душі. Грубо, без прелюдій та підготовки.
Змиваючи чуже сім’я між сідницями, Дін ясно усвідомлює, що або він якнайшвидше поверне братові душу, або остаточно від’їде дахом.

Дін думає про смерть, коли якось в придорожньому маркеті, на заправці, натикається поглядом на напис на футболці якогось хлопця. «IMPOSIBLE IS NOTHING» – виголошує футболка, а молодик купує м’ятну жуйку та презервативи.
А чого тільки в світі не буває, думає Дін.
Думки про смерть з’являються все частіше, коли він усвідомлює, що не можна розраховувати навіть на Кастіеля. Ні, Дін не думає про самогубство. Він думає про Смерть.
Якось давно, коли Семмі тільки відчалив у свій довбаний Стенфорд, Дін з батьком полювали вендіго в горах Сьєри. Потвора сильно потягала Джона, тож їм довелось три дні відсиджуватись в хатинці старого індіанця, недалеко від резервації.
Сухий, як гілка мертвого дерева, червоношкірий старий із пташиним поглядом та гачкуватим носом, погано володів англійською, зате чудово знався на лікувальних зіллях. В останню ніч індіанець сидів із люлькою біля вогнища, повільно розгойдуючись та наспівуючи давню пісню свого народу, мабуть таку ж давню, як гори довкола. Дін вже куняв і збирався іти лягати, аж раптом старий мовив ідеальною англійською, що немає істоти мудрішої та справедливішої за Смерть. Вона завжди поруч і завжди дасть доречну пораду.
– Ви з братом будете із смертю як засватані, ­– хитро мружачись сказав індіанець.
– Звідки ти знаєш про брата? – спитав Дін, якому дим від вогнища роз’їдав очі та забивався до носа. Він ніяк не міг сфокусувати погляд на індіанцеві.
– Смерть розказала, – по-воронячому розсміявся старий, і Дін бачив як той висох ще більше, як горбатий ніс перетворився на дзьоб, старе обличчя поросло чорним пір’ям і, вимахнувши крилами,  зник у стовбурі диму.
На ранок хазяїна хатинки ніде не було, і Дін вирішив, що все це йому наснилося. Вони з батьком залишили на дерев’яному саморобному столі пляшку віскі та всю готівку, яка була із собою, і поїхали.
Дотепер Дін ніколи не згадував про цей випадок. І тим більше не надавав йому значення. Але зараз він розумів, що то був шаман і він мав рацію.
Загалом, Смерть – класний мужик. Якщо не враховувати, що в його присутності хочеться вийти з вікна або встромити собі виделку в око, то мабуть із ним цікаво разом випити пива. Хоча Смерті більше пасує старий витриманий віскі, але це вже деталі.
Дін вважає, що коли вони вже з братом побували в пеклі, мають власного янгола та пророка і зупинили апокаліпсис, то чого не можна ще разочок посидіти із Смертю в піцерії. Та вони вже як рідні. Дін навіть почувається ніяково, якщо не помирає хоча б раз на рік.

Інколи Діну цікаво, чи спливає час у пасці Люцифера так само як в пеклі. Цілком ймовірно що Сему насправді сто сорок шість років. Але Сем нічого не пам’ятає про пекло, тому можливо йому трохи більше або трохи менше. А можливо у пасці взагалі немає часу і тоді Сему – ціла вічність. Або абсолютний нуль. Якщо між цими поняттями взагалі є різниця.
Вони могли б святкувати свої дні народження двічі на рік, але не святкують взагалі. Якось не повелось.
У Діна перехоплює подих, як у закоханого підлітка, коли Семмі розплющує очі і говорить:
– Привіт, брате, – і посміхається трохи розгублено.
Дін хоче притиснути його до себе, щоб ребра захрустіли, і просити вибачення за те що налажав, за те що не вберіг, за те що Семові довелось переживати весь цей жах. Дін хоче сказати, що Сем найкращий, що він ні в чому не винен, і Дінові по цимбалам що там встигло накоїти його бездушне тіло, що тепер вони разом і все буде добре.
Але треба мовчати і брехати, бо Сем нічого не пам’ятає, і стіна в його голові може дати тріщину.
Дін розуміє, що та стіна обвалиться і обвалиться скоро. З дідька лисого її вистачить на все семове життя. Дін ненавидить себе за те, що навіть коли за нього зробили всю брудну роботу, він не може захистити брата.
Кинути б усе. Гайнути до найглухішої глушини, сховати там від усіх Сема, влаштуватись на звичайну роботу. Щоб ніщо не нагадувало про минуле. І навіть якщо стіна впаде, Дін буде поруч і у Сема буде змога відновитися. Час лікує, головне створити задовільні умови.
Але все відбувається наче навмисно щоб стіна розвалилася як найшвидше. Закон підлості – варто потягнути плече, як всі починають по ньому плескати. Боббі, Кас, Семюель – все як на зло. Коли у Сема трапляється перший напад, як раз після історії з Арахною, Дін серйозно розмірковує над тим, щоб увірувати в Бога та почати йому молитися. Бо він більше не знає, яка ще сила владна врятувати Сема.

– Встиг я наламати дров за цей рік, – говорить якось Сем, коли вони вже лягли спати в черговому мотелі.
– Це був не ти, Семмі, – впевнено говорить Дін.
– Це був саме я, – зітхає Сем.
– Не весь ти, – наполягає Дін.
– Це дурість, Діне.
– Не думай про це, – Дін перебирається на його ліжко і обіймає брата. – Тобі не можна про це думати.
– Як ми із цим впораємось? – питає Сем, дивлячись на нього в темряві.
– Як-небудь. Як завжди, – посміхається Дін.
Сем незадоволено сопить і трохи подумавши, тягнеться за поцілунком. Дін запускає пальці в його волосся і в перше за цей рік цілує із задоволенням. Глибоко, повільно та ніжно.
Дін ніяк не може вирішити, чи варто казати братові що декілька місяців вони злягались як тварини. Коли стіна впаде Сем все згадає, але з іншого боку у нього будуть більш серйозні проблеми ніж брат, який зрадив йому із ним же.
А зараз Сем так довірливо лине до нього, притирається ерекцією до стегна крізь білизну.
– Діне, давай, ну? – просить Сем і лізе руками під дінову футболку.
Це так не схоже на того Сема без душі, і Дін взагалі не хоче більше забивати собі голову цим лайном. Це ж його Семмі!
– Хочу тебе зверху, – Сем цілує його в шию та легенько дражнить язиком вухо.
У Діна одразу мізки стікають в яйця, а серце в грудях солодко стискається.
– Семмі, ти знав як мені тебе не вистачало, – Дін навалюється зверху і допомагає обом позбавитись одягу. – Я так скучив, Семмі…
–Та припини вже звати мене «Семмі», – ось він, справжній Сем який невдоволено бубонить навіть в такі моменти.
Діна шкіриться і аж хрюкає в семове плече, не стримавши сміху.
– Бляха, Діне, знайшов час реготати, – сердиться Сем і штовхає його під ребро.
– Вибач, Семмі, – трусячись від сміху, Дін робить слабку спробу заспокоїтись. – Я такий радий що ти це ти.
– Так. Ясно, – зітхає Сем. – Злазь з мене і давай спати.
– Але, Семмі…
– Спати, я сказав!
Дін сміється в голос і псує все остаточно. Сем намагається випхати його із ліжка, але Дін ігнорує всі ці спроби і нахабно влаштовується поруч. Вони засинають разом, обмінявшись стусанами та потиличниками. Зовсім як в дитинстві.

Вночі Дінові сниться Бог. У Бога обличчя старого нігера та райдужна расто-шапочка. Він сидить на дерев’яних сходах  бунгало, у затінку солом’яної стріхи, босими ногами по кісточки в білому піску, і вправно крутить косяки. Пригощає одним Діна.
– Не парься, чувак, – каже Бог. – все тіп-топ.
– Ти мій боржник, – говорить Дін. – Ми із братом вже задовбались всю роботу за тебе робити. Ти нам до скону винен.
– Ну, сконати у вас ще буде змога і не одноразово, – відповідає Бог і випускає бузковий дим крізь ніздрі. – Але до того часу ви будете разом. Це я вже тобі забезпечу.
– У тебе просто вибору немає.
– Вибір є завжди, – безтурботно посміхається Бог. – Ти краще заціни зілля…
Дін прокидається від того що поруч трясеться у новому нападі Сем.
Дін думає, якщо таке Бог називає «тіп-топ», то що ж він тоді називає «повний гаплик»?

Вдень Дін не витримує.
Вони чекають замовлення у придорожньому кафе, Сем передивляється місцеву газету, яку до них хтось покинув на столику. Він то хмурить брови, то здивовано округлює очі, то посміхається, жартома зачитує Дінові гороскоп. Дін не може відвести погляду від такого емоційного Сема. Тобто насправді це абсолютно звичайний Сем, але після місяців проведених поруч із бездушною тушкою, Дінові видається, що тепер Сем буквально сяє від емоцій всіма кольорами райдуги.
Дін встає з порепаного диванчика і тягне Сема за рукав куртки.
– Ходімо.
– Куди? – не второпає Сем.
– Ворушись давай, – Дін дуже не терплячий.
Дін тягне брата в туалет, але до Сема все рівно не одразу доходить, що від нього хочуть.
– Що трапилось? – стурбовано питає Сем поки Дін перевіряє чи вони тут самі. – Ти щось помітив?
– От додік, – всміхається Дін і заштовхує брата в кабінку.
– Чорт забирай, Діне, не зараз же, – мимрить Сем.
– Не викаблучуйся, Саманто, – і Дін нетерпляче лізе під шари його нескінченних футболок-сорочок, намагаючись дістатись гарячої шкіри.
Закриває братові рот поцілунком, і Сем щось мичить йому в губи, але не пручається, тож Дін більше не стримується і розстібає на ньому джинси, лізе рукою в труси та пестить ще м’який член.
– Ти хоча б…
– Та взяв я змазку і презерватив, – перебиває Дін. – Зніми кляту куртку. – і сам тягне її з семових плечей.
Сем допомагає йому і кидає куртку на бачок. Так само там слідом опиняється і дінова.
Вони знову цілуються і Сем відповідає вже з більшим ентузіазмом та сам розстібає братові ширинку.
– Повернись, – шепоче Дін.
Сем слухається і розвертається, впираючись руками в бачок, розставляє ноги ширше.
– Ох, Семмі, – захоплено видихає Дін і тягне до колін його джинси, стискає голі сідниці, та проводить між ними пальцями.
Сем вже збуджений та заведений, тож роздратовано дивиться через плече.
– Ти там заснув?
– Зараз, Семмі, дай помилуватися, – шкіриться Дін. – Чорт, презерватив в куртці…
Сем матюкається крізь зуби, та неслухняними пальцями шарить по кишенях дінової куртки. Дін треться між його сідницями і забирає лубрикант та презерватив. Видавлює прохолодну змазку на пальці та розтягує Сема нетерпляче і поспіхом.
– Та давай вже, – Сем вже важко дихає і терпець йому уривається.
– Зараз, хвилинку, – бубонить Дін.
Він боїться йому зашкодити і одночасно хоче помучити ще трошки. Дражнить пальцями простату із задоволенням дослухаючись до тихого стону, який не втримує Сем. Йому треба ще пів хвилини щоб натягнути презерватив. Сам ледь стримується щоб не засадити Семі одразу по яйця, бере його по волі, даючи трохи звикнути.
Сем скавучить і Дін затуляє йому рота долонею, бо як раз хтось заходить до вбиральні.
Вони обидва завмирають і дослухаються, затамувавши подих. Дін ловить розгублений погляд Сема і повільно прибирає руку з його рота, щоб той хоч би дихати міг нормально. Хтось справляє нужду в сусідній кабінці та шарудить папером, а вони стоять із спущеними штанями та не можуть навіть роз’єднатись і вся ситуація виходить точно як в якійсь древньоримській комедії.
Дін з хитрою посмішкою, пестить твердий член Сема, та потихенько починає рухатись в ньому. Сем хапає ротом повітря та намагається не впасти, бо коліна зрадливо слабшають.
Чоловік у вбиральні завмирає і теж дослухається. Сем червоний і мокрий, як варений рак, вже сам затискає собі рот долонею, адже Дін бере його короткими глибокими поштовхами в гаряче нутро. В сусідній кабінці зливають воду, і Сем користується шумом щоб глибоко вдихнути і видихнути.
– Агов, мужик, – чужий голос луною відбивається від обшарпаного кахлю, а Сем стискається довкола Діна так, що у того темніє в очах. – Ти в нормі?
Ніхто з них не в нормі. Та й ніколи в житті не були.
– Так-так, – хрипить Дін у відповідь, сбиваючись з ритму. – З’їв щось не те.
– Ну, добре, –із сумнівом каже незнайомий добродій.
В умивальнику шумить вода, а Дін докладає титанічних зусиль щоб не зареготати в голос. Сем сердито і від душі лягає його п’яткою в коліно, як тільки чоловік виходить геть.
– Бляха, Сем, – гарчить Дін і різко натягає на себе та стискає зуби на плечі крізь футболку.
– С-с-с-ука, – шипить Сем і задихається, тому що Дін стикає його член, та дрочить, розмазуючи великим пальцем сім’я по голівці.
– Давай, Семмі, – просить Дін, не зупиняюсь і не даючи йому перевести подих. – Будь ласка… для мене…
Сему хочеться вити і він вже прокусив собі губу до крові. Йому здається, що ще трошки і жалюгідний бачок відвалиться к бісовій матері, не витримавши натиску двох немаленьких тіл. Його викручує в оргазмі, коли Дін особливо глибок в ньому і він кінчає в руку брата. Дін наздоганяє його ще за декілька різких поштовхів.
Сем із спущеними штанями сповзає на підлогу і йому начхати, що вона брудна, бо ноги просто не тримають. Він повільно приходить до тями, доки Дін викидає презерватив і витирає їх обох туалетним папером.
– Вставай, Семмі, треба підтягнути тобі штанці.
– Козел, – мямлить Сем. – Іди в сраку.
– Я щойно звідти, – знущається Дін, допомагаючи йому встати та поправити одяг.
– Ненавиджу тебе, – констатує Сем і притягає Діна до себе вимогливо цілуючи в губи.
Сем виглядає жахливо потасканим і Дін з гордістю розглядає його, поки той намагається умитися та привести себе до ладу.
– Я в такому вигляді туди не повернусь, – категорично заявляє Сем, роздратовано роздивляючись своє відображення в дзеркалі.
Дін посміхається і виходить геть, щоб попросити офіціантку спакувати замовлення на виніс. Їсти доведеться в машині.

Можливо було б трохи легше як би Сем не колупався пальцем в кожній тріщині на стіні. І якби Кас не вкладав угоди із Кроулі. І якби монстрів було трохи менше, а люди були краплинку добріші. Тоді мабуть все дійсно могло бути тіп-топ.
Дін міг би запропонувати звалити до Мексики на тиждень чи два, але знову треба рятувати світ. Тому він задовольняється пляшкою пива та диваном в будинку Боббі. Він відчуває Сема спиною, як той сидить за ноутбуком і збирає інформацію, інколи тягне чіпси із пачки на столі. А самого Діна вже все дістало, тож він цідить тепле пиво і навіть не перемикає канали – дивиться рекламу. Йому хочеться потеревенити і він постійно відволікає Сема якоюсь маячнею.
– Уяви, Семмі, у мене був мангал.
– Та що ти, – відповідає Сем, слухаючи Діна тільки одним вухом.
– Серйозно кажу.
– Ну, хочеш купимо тобі ще один…
– Та нє, ну його.
Розмова не клеїться, але Діну пофіг – він насолоджується миттю.

Правда в тому, що в житті Діна Вінчестера є тільки одна глобальна проблема – Дін не вміє сам, не вміє для себе. Але він цього досі не усвідомив. Дін гадки не має, що можна жити не для когось, а просто тому що життя на справді класна штука. Навіть якщо все в тому житті все через сраку, все рівно  в ньому стільки прекрасного. Варто лише захотіти побачити.
А Дін бачить тільки Сема на старому ліжку. Сем без свідомості, і десь під корою його головного мозку, зараз зривається дамба побудована Смертю. Спогади пекла лавою прориваються крізь тріщини, змітаючи крихку перепону до свідомості. І Дін знову втрачає брата.
Здавалося, стільки всього пережито, стільки пройдено. Жоден смертний, мабуть, не може похизуватися таким багатим досвідом як Дін із Семом. Принаймні, навіть Ісус помирав тільки раз.
Батько, Кастіель, Ліза, Сем… Дін втрачає одного за одним близьких і з кожною втратою порожнеча в грудях стає дедалі більшою, розповсюджується гангреною, жере його з середини, а поруч більше немає нікого, хто міг би заповнити собою ту порожнечу і не дати їй повністю поглинути Діна.
Звісно, лишається ще Боббі.
Боббі каже:
– Вже пора, Діне…
Але Боббі замало. В тому сенсі, що Дін ладний за нього померти, якщо треба буде, але не продати душу.
От якби Дін вмів жити для себе….
Але він не вміє. Краще за все він вміє жити заради брата. Боротися разом із братом. Вірити в брата. І пробачати брата.
Тому Дін нахиляється до Сема і говорить йому в самісіньке вухо, сподіваючись що той почує:
– Тримайся, Семмі. Будь ласка, тільки не здавайся. Мені без тебе ніяк. Ти намагався скинути мене Лізі і нічого доброго з цього не вийшло, Семмі. Тож не псуй більше хорошим людям життя та вертайся до мене. Просто вертайся.
Дін думає, що нарешті можна буде спитати скільки Семові насправді років. Якщо звісно Сем буде здатний розмовляти. І рахувати.
Дін залишає поруч клаптик паперу із адресою і пістолет.