The Man Made of Misery

Я звик до темряви у своєму житті. Вона завжди то відступала, то підбиралася ближче. Іноді стояла в стороні й спостерігала, вишукуючи слабину, а іноді торкалася льодяними пальцями. Та зараз підійшла майже впритул, і я сам винен у цьому. Я сам впустив її, коли виголосив те бажання. Ця темрява уже давно в мені, як сильно я не хотів би це заперечувати й опиратися їй. Знаю, що завжди піддаюся, бо сам не лишив собі вибору. В такі моменти, як зараз, коли вона пробирається клубами чорного диму в кожну клітину мого тіла, заважаючи бачити й дихати, паралізуючи кінцівки та волю, я був би радий, аби вона покінчила зі мною. Та це не в її інтересах. Це захоплення моєї свідомості — лише нагадування про те, ким я є. Вона лише частина мене, і я сам віддав себе їй на поталу.