Фанфіки
Додати фанфік | Додати розділ | Додати Оріджинал | Додати розділ до Оріджинала |
Фанфіки
6,905
Слова
23.7 M
Коментарі
9,322
Читання
82 d, 4 h
-
«Королівство Пруссія, а чи ти колись намагався зрозуміти мене, поза тим, що я давав тобі зрозуміти? Ти так боїшся скаламутити воду зони комфорту, що виникає враження ніби ти не вмієш плавати. Ти ховаєшся за своїм чортовим его, як за цим всим картоном, хоча я, я то знаю, ти, там вглибині, ти також безнадійно боїшся. - Мене звати Тока Кришима. Мені вісімнадцять. Я живу в Місоті. Маленькому, тихому містечку, де час, здається, тече повільніше, ніж у будь-якому іншому місці. Це місто, де тиша звучить голосніше, ніж будь-які слова. Тут немає гучних клубів чи кінотеатрів, немає людних вулиць, залитих неоновими вогнями. Тут навіть вітер рухається повільно, ніби йому теж нікуди поспішати. Єдине місце, де відчуваєш, що світ може бути іншим, куди можна втекти від сірості буднів, озеро, яке всі називають «Блакитне око». Коли я дивлюся на нього, то думаю якщо придивитися достатньо довго, може, воно віддзеркалить небо, в якому я хотіла б жити. Його глибина мов таємниця, яку воно нікому не розкриває, навіть тим, хто приходить сюди щодня. Я живу з бабусею та дідусем, Аято та Кохаро Кришима. Наш двоповерховий будинок стоїть майже в центрі міста. На першому поверсі маленький магазин із дрібничками та гараж, на другому наш теплий дім, де завжди пахне свіжозавареним чаєм. Але так було не завжди. Колись ми мешкали в Токіо, у п’ятнадцятому кварталі, та одного дня через борги моєї матері нам довелося залишити все й переїхати сюди. Я пам’ятаю той день до дрібниць він змінив моє життя назавжди. Про батька я не знаю нічого. Мати залишилася в Токіо, будуючи своє життя без мене. На мій вісімнадцятий день народження вона подзвонила лише для того, щоб сказати, що я її найбільша помилка. Після цього я більше не чекаю дзвінків. Відтоді й до цього дня моїм світом були бабуся та дідусь. Вони дали мені все, що мали, і навіть більше. З повноліттям я отримала свободу, ту про яку багато хто мріє. Жити, як хочеш, гуляти з ким хочеш, ходити куди заманеться, залишатися в кого завгодно, повертатися тоді, коли заманеться. Але для мене ця свобода виявилася порожньою. Свобода… Чому ж вона така холодна? У мене є лише одна близька подруга, Інно. Вона працює й уже давно живе зі своїм хлопцем Брендоном, тож бачимося ми рідко. Коли я пишу їй: «Давай зустрінемося», вона відповідає «Не можу. Робота. Може, наступного тижня?» І цей «наступний тиждень» завжди десь попереду. Я навчаюся на фотографа. Моє навчання непостійне, більшість пар проходить онлайн, екзамени завжди перед канікулами, а решта занять займає лише кілька днів на тиждень. Інколи думаю, що екран монітора бачу частіше, ніж людей. Можливо, я теж перетворююсь на фотографію: статичну, без руху, без життя. І хоча я можу робити все, що заманеться, життя стало настільки безбарвним, що єдина моя справжня розвага це мотоцикл Kawasaki 250. Я купила його після зими, коли отримала права та назбирала гроші, працюючи в магазині. За свою роботу я отримую невелику зарплатню, але саме завдяки їй змогла здійснити цю мрію. Коли їду трасою, вітер б’є по тілу, і тоді мені здається, що я тікаю. Але від чого? Та навіть із мотоциклом дороги моїх днів залишаються самотніми. Іноді я зупиняюся посеред дороги, знімаю шолом і дивлюся вдалечінь. Немає з ким поділитися думками, немає тих, хто почув би мене до кінця. Іноді здається, що моє життя це безкрая траса, якою я їду сама, не знаючи, де зупинюся. Може, колись хтось поїде цією дорогою разом зі мною. А поки що тільки я, асфальт і нескінченний шум мотор.
- Є два світи. Один — технічний, урбаністичний, сповнений правил, цифрового шуму і прокачки. Другий — магічний, де легенди мають плоть, а пам’ять — ціну. Кожен вважає себе реальним. Кожен бачить інший як симуляцію. Обидва мають докази. І жоден — істини. Що буде, коли їх з’єднає свідомість, яка не впевнена, де прокинулась? Це не ЛітРПГ. Це дзеркало, в яке хтось вже дивиться замість тебе.
-
В світі, який карає кожного, хто порушує божественні закони, мутаціями тіла, існують люди, які мають виборювати право на життя інших, все більше наближаючи самих себе до стану монстра. Лейла, що мріяла стати святою, тому намагається зробити багато добрих справ і не очорнити себе в процесі, зрозуміти як же працюють закони цього світу, і чому вони такі неочевидні та не доступні кожному. - Спочатку йому здалось, що це знову Міртл затягує привичну «серенаду». Але він майже відразу зрозумів: ні, це не так. Міртл ніколи не плакала так надривно і тихо, так тужливо і щиро. Привид заходився у дикому криці для привертання уваги, а цей плач благав про допомогу.
-
У похмурій атмосфері світу Resident Evil героїня стикається з невідомим ворогом, який загрожує не лише її життю, а й залишкам її волі. Жорстокість, моральні виклики та гра на межі людських можливостей ведуть героїв до конфлікту, де кожен крок може стати фатальним. Чи зможе дівчина вибратися з цієї пастки, зберігши себе, чи стане черговою жертвою хижаків у цьому безжальному світі? - Рюджин: "О, подивіться, хто тут, — Хьон-у крокнув уперед, вириваючи рюкзак із рук Соджуна одним рухом. — Олімпіадник знову вирішив, що він один із нас?" Мін-дже: "Досить, — його голос пролунав тихо, але твердо, як метал. — Відійдіть від нього." Рюджин (з’являючись): "Залиште його, — новий голос розтяв повітря, холодний і різкий, як лезо. — Новий охоронець? Ласкаво просимо до Еденвелю. Сподіваюся, ти не боїшся тіней." Мін-дже (не відповідає, але тримає погляд). Рюджин (усміхаючись): "Побачимось."
-
Історія про те, як Арсен – офісний працівник, який втрачає сенс життя, потопаючи в рутині, тікає до рідного міста, де знайомиться з новими людьми, і один з них (Антон) перевертає його життя та принципи з ніг на голову, ніби перетворюючи життя Арса на сюжет із фанфіка. Теплий і романтичний літній роман, який дозволить і вам погрузитися в це тепло днів та пригод. - Коли Інко померла в потязній аварії захищаючи Ізуку від удару, той дізнається, що весь цей час мав квірк. Сила спадкування квірків людей, які померли, — кажучи щонайменше, проблематична. Це відправляє Ізуку по зовсім іншому шляху, про який він навіть не уявляв, але можливо по тому який йому потрібен. Автор: AisforAmy71 Фанфік: https://archiveofourown.org/works/27511546/chapters/67275457 Дозвіл отримано 🙂
- Попередній 1 … 22 23 24 … 29 Далі
