Розділи
-
- Уже не пам’ятаю, як усе почалося… З вигорання? Так це називають? – сумно усміхнувся. – Певно, що так, - продовжив, не дочекавшись відповіді. – Я збайдужів до усього. Не хотів більше писати музику. Тексти не виходили. Усе повз. Те, чим я так довго жив, більше не приносило мені ні…-
514 • Ongoing
-
-
Було дві речі, які Хьонджін обожнював понад усе: читати та малювати. Йому пощастило мати батька-видавця, який тягнув синові новинки, щойно ті з’являлися з друкарні. Книги супроводжували хлопця, куди б він не йшов. Завжди у рюкзаку лежало дві-три книги, які він читав. Батько вже…
-
1,3 K • Ongoing
-
-
Мінхо уже збився з ліку скільки книг про кохання ним було прочитано. Не те щоб він взагалі любив настільки багато читати, але останнім часом увесь його робочий стіл був похований під різноманітними виданнями. Мінхо читав романи, читав якісь наукові роботи, читав класиків та…
-
1,2 K • Ongoing
-
-
Усе, що Мінхо залишилось від Джисона – щоденник у красивій палітурці. Він пам’ятає, як Джисон зачаровано водив пальцями по золотим завиткам свого ім’я. Пам’ятає, як той посміхався, дивлячись на Мінхо так, наче він подарував йому зірку з неба. Пора би звикнути, що Джисон…
-
1,2 K • Ongoing
-
-
синмін гордо йшов до мінхо з пачкою кольорової крейди. це було його нагородою за виграш у тупому спортивному змаганні від університету. можливо цей приз був не таким великим та вагомим, але синмін був рад повернути момент дитинства і помалювати на асфальті милі малюнки з мінхо,…
-
321 • Ongoing
-
-
Хьонджин повертався втомлений додому після пар в універі та тренування у залі. У його команди через два місяці чемпіонат Кореї з сучасних танців і всі сили та вільний час йдуть на тренування. Хлопець подумки вже спав у своєму ліжку, але насправді це буде ще не скоро. Завтра…
-
461 • Ongoing
-
-
Marina - Oh no! Чонін гепається на підлогу з усієї висоти свого зросту, коли намагається зловити щось зелене і неймовірно швидке, розміром десь із зайця. Воно прослизає у нього прямо перед носом, лиш махнувши довгим хвостом та вухами, і зникає в темряві коридору гуртожитка. - Ні,…
-
2,4 K • Ongoing
-
-
Таких як він не забуваюсь. З такими як він ночі стають коротшими, сонце яскравішим, а трава зеленішою. З такими як він хочеться цілуватися до світанку, щоб губи червоніли та пекли. З такими як він відчуваєш спокій, затишок та любов. Я любив його майже вічність, маленьку мою…
-
389 • Ongoing
-
-
Здається, запах медикаментів не зник навіть дві години після повернення в готельний номер. - Я туди не вернусь, - через міцно стиснуті зуби проговорив Хан, - як би ти не просив. - Послухай.. - прозвучав низький, прокурений голос через динамік, - це ж твоя сім'я, ну, як ж ти без…
-
2,0 K • Ongoing
-
-
Вже звечоріло. Сан сиділа на дивані і дивилася у величезне панорамне вікно, що, здавалося, замінило собою стіну, розглядаючи вогники нічного міста, що з такої висоти, були як на долоні, а вдалині, під місячним сяйвом, ген за обрій втікав океан, відображаючи місяць та зорі на своїй…
-
2,4 K • Ongoing
-
- Previous 1 … 848 849 850 … 1 350 Next
