Розділи
-
Як багато у світі непередбачуваних речей. Здавалося б, кожній людині має бути призначена рівна кількість болю та сліз, радості та кохання. Проходячи все це як випробування, ти чекаєш на свою винагороду, але це якщо випробування були досить серйозними. Еге ж. Яка ж нагорода чекає…-
25,4 K • Ongoing
-
-
- Чекатиму ваші проєкти до кінця місяця, я за вами, шановні, бігти не буду. На цьому закінчуємо, до побачення - жінка в строгому сірому платті окинула востаннє аудиторію поглядом та, зібравши папери, вийшла через масивні дерев'яні двері. - Божий одуванчик, ти ж глянь на неї, га, -…
-
2,0 K • Ongoing
-
-
Звук потягу. Чух-чух Якась молода парочка, які чуть в глотки одне-одному не лізуть Чух-чух Крики дітей Чух-чух - Здуріти можна. Джисон сидить біля вікна, зіткнувшись чолом зі стіклом потягу. Студент тут, але думками десь неймовірно далеко. Вібрація…
-
2,0 K • Ongoing
-
-
Ale Zéguer - Nudito - Знаєш, щось мені підказує, що ти наплутав. Хіба, якщо я граю демона, то не повинно бути навпаки? Чанбін вперто продовжує малювати крейдою на підлозі коло круг парти, на якій сидить Фелікс. Сьогодні останній день перед літніми канікулами, всі вже давно…
-
2,4 K • Ongoing
-
-
Кімната, яка дістається Чану простора й практично пуста. Його ж майже усе влаштовує, адже тут не має нічого, що могло б нагадати йому про рідну домівку. Можливо, це на краще. Єдине, що готовий Чан змінити прямо зараз - розсунути фіранки і впустити трішки більше сонячного світла. Так…
-
1,9 K • Ongoing
-
-
Мінхо Джисона відчуває на якомусь майже містичному рівні. Ніхто з них насправді не вірить у магію чи соулмейтів, проте з часом Мінхо все ж замислюється над цим. З точки зору реальності чи можуть існувати настільки схожі чи зв’язані між собою душі, щоб чужу ти міг відучувати, як…
-
1,2 K • Ongoing
-
-
****** – Боже, я віддав йому запасний фільтр... Нащо? - Хьонджін проігнорував бурчання позаду і зручніше взяв під коліна тіло, що несвідомо лежало на його спині. Правду кажучи, він не мав сьогодні за ціль когось рятувати, а потім ще й слухати невдоволення свого напарника, але цей…
-
5,4 K • Ongoing
-
-
дощ тяжкими краплями падав на асфальт коли синмін вийшлов з універу. хлопець стояв на крильці і дивився на те як люди розбігаються від неочікуваного гостя. у людей була різна реакція: хтось сміявся і швидко втікав під настил, хтось сварився дивлячись на небо, хтось просто…
-
491 • Ongoing
-
-
Twice - Last waltz Хтось піднімає книжку з його лиця і це змушує Синміна прокинутися. Він невдоволено мружиться, а, коли все ж фокусує погляд, стикається з парою жовтих, наче котячих, очей з вертикальними зіницями. - А ти вже навіть не намагаєшся сховатися. - Який сенс? Ти все одно…
-
2,4 K • Ongoing
-
-
- Уже не пам’ятаю, як усе почалося… З вигорання? Так це називають? – сумно усміхнувся. – Певно, що так, - продовжив, не дочекавшись відповіді. – Я збайдужів до усього. Не хотів більше писати музику. Тексти не виходили. Усе повз. Те, чим я так довго жив, більше не приносило мені ні…
-
514 • Ongoing
-
- Previous 1 … 847 848 849 … 1 350 Next
