Розділи
-
Кого там принесло ? Відкривши двері перед ним стояла бабуля , на вигляд щось між 64-73 років . Вона дивилась на того зла . — Я твоя сусідка з 105 квартири , під тобою живу .Хлопчина ти мене скоро затопиш . — що ? - до соного хлопеця не одразу дійшло , тому подивившись на ту пару секунд ,…-
2,3 K • Ongoing
-
-
Якщо на кінець пятої книги Локвуду було десь від 18( якщо рахувати, що в першій книзі йомц 15, як пише Гугл), то після основних подій в фанфіку пройшло десь близько півроку-рік З Локвудом щось діялось. І він про це щось не хотів говорити прямо. Дивна поведінка, а саме якась…
-
3,0 K • Completed
-
-
Останні приготування добігали кінця. Герміона стояла перед дзеркалом у леткій, наче повітряній сукні, до якої насправді не дуже пасували рукавички. Вона була задоволена тим, як вбрання поєднує в собі красу та зручність, настільки не обмежуючи рухи, наскільки взагалі може…
-
Фік для Осіннього Фікрайтерського З’їзду 2021, ключ: На публіку. Що значать люди у порівнянні з пагорбами і скелями? - Місис Дарсі, - Елізабет кивнула головою не обертаючись. Прізвище, що три місяці тому викликало закохану посмішку, зараз прилипло до неї, стало рідним назавжди. Вона…
-
533 • Ongoing
-
-
Події описують пропущену сцену у п'ятому сезоні 14 серії — Нерозумію, невже тобі справді нічого не хочеться, — все ніяк не міг заспокоїтися Кас із своїми питаннями, здається, він був дуже наполегливим, — Жодного бажання? — Так, мені нічого не хочеться, — відповів Дін,…
-
710 • Ongoing
-
-
Кажуть, що вода повністю наповнивши посудину - переллється за краї. * Жовто-багряні ліхтарі осипають все небо, перекриваючи яскраве сяяння зірок. І хоча це лише середина осені на дворі вже стоїть мороз. В цьому році холоди прийшли раніше. Проте, ніякий холод не страшний для…
-
268 • Ongoing
-
-
Джон плакав ревно, мало не вгризаючись в подушку. Ніхто У цьому будинку не знав, що з ним коїться. Та і хто це міг знати, якщо він був сам? Наодинці зі своїми жахіттями? Хоча, він був ще напівсонний, і не знав цього. Він знову бачив той триклятий Афганістан і ту війну. Те страшне…
-
6,5 K • Ongoing
-
-
Тепла постіль, немов пір’їна чи хмара, окутує два голих тіла. З-поміж фіранок пробивається ранкове сонце, дівчина перевертається. Її вії тремтять, та нарешті, піднімаються. Погляд карих очей фокусується на старих шпалерах, на старих меблях, на маленькому, та водночас, великому…
-
610 • Ongoing
-
-
Чонін продовжував намотувати кола по кімнаті й нервово смикав задирок на великому пальці. Губи були покусані до крові так, що на них не залишилося й живого місця. Дурна звичка. -Я ж казав тобі, - нарешті сказав він витріщаючись злим поглядом на Бан Чана, - мені потрібно було помити…
-
17,5 K • Ongoing
-
-
Сонце спалювало променями все на своєму шляху. Школярі старалися хоч трохи сховатися за книжками, використовували зошити як віяли. Робітники припадали пилом у своїх старих офісах, молячись щоб бос зжалився і все ж таки купив їм кондиціонер. Студенти страждали на нудних лекціях,…
-
17,5 K • Ongoing
-
- Previous 1 … 478 479 480 … 1 338 Next
