by jotun —Крізь крихітну щілинку, що роз'єднала невеликі відрізки товстих темно-зелених штор, що зберігали в приміщенні умиротворений морок, пробивався ледь помітний промінчик сонця. Світла цятка причаїлася на краю рами золотистого кольору, що обрамляє картину із зображеним на ній…
by jotun —— Грандмайстере, біля входу коп, дуже наполегливий. Що накажете робити? Усунути? Ен Дві Гаст сидів у кріслі з коричневою шкіряною оббивкою, відкинувшись на м'яку спинку і закинувши ногу на ногу, що перед цим ліниво зависнуто бовталась над підлогою ногою в такт музиці Девіда…
by jotun —Повітря просякнуте атмосферою безнадійного спокою, невідчутного, але прострумленого рідким і хитромудрим ефіром, потоки якого схожі з теплим струмком, що проходить крізь пальці. Відлуння тремоло променів сонця, що дзвеніло зовсім недавно, відбивалися від блакитного покриття…
by jotun —Величезний палац неймовірно виділявся серед оточуючих його будинків своїм розміром і викликом, що кричав ізаселявся в душі після першого ж погляду на будівлю. Статуї ідеально виточених людей у позах, подібних до виру вітру або спадщини героя, що наслідують шедеври…
by jotun —Сонце поступово опускалося за лінію обрію, з кожною хвилиною втрачаючи свою владу над містом і слабшаючи від нестачі захоплених поглядів, звернених до себе. На яскраво-зелене листя дерев повільно спадала тінь, що поглинала світлі кольори, відбирала насиченість, зголодніла за…
by jotun —Залізні завитки візерунками сплелися воєдино, зігнулися, об'єдналися молекулами феруму, додаючи воротам шарму і, можливо, якогось снобізму, що дозволяє спостерігати за всіма зверхньо. Блиском і помпезністю обдарувала метал позолота, що розстелілася по кожному його міліметру,…
by jotun —По вулиці розлетівся тупіт кінських копит, сумбурний і швидкий, гучність якого збільшувалася з кожною секундою, віщуючи швидке наближення. З-за рогу сусіднього від палацу будинку з'явилися дві голови, обрамлені білою гривою, що розвіювалася під час бігу, а потім і великі колеса…
by jotun —Локі не приймав Грандмайстра. Точно не тоді, коли сонце яскравими променями вдарило йому в обличчя. Точно не тоді, коли відчинилися двері в його покої, неприємно рипнувши. Точно не тоді, коли він раптово прокинувся від чийогось дотику. — Ваше Високосте, —…
by jotun —Локі не приймав Грандмайстра. Не приймав, коли раптово звалився з тріщини в просторі в якусь купу сміття, одразу схопившись і огидливо скривившись, відскакуючи подалі. Не приймав, коли пронизував тіла огидних жителів невідомого світу ножами, бруднивши руки та одяг…
by jotun —Локі зовсім не приймав Грандмайстра. Точно не тоді, коли той запрошував його на вечори в компанії високопоставлених істот, пропонуючи присісти поряд із собою (навіть якщо пропозиція звучала практично як наказ), і посміхався, демонструючи принца всім навколо, ніби той був його…
We use cookies to enhance your browsing experience, serve personalized content, and analyze our traffic. Some features are not available without, but you can limit the site to strictly necessary cookies only. See Privacy Policy.
Login
Log in with a social media account to set up a profile. You can change your nickname later.