Розділи
-
Техьон прокидався так, наче виринав із якоїсь глибочіні. Вуха заклало, повіки були неймовірно важкі, у скронях тьохкало нестерпно. Голоси були знайомі, але від їх звучання хотілося сховатися. - О, о, прокидається! – це була Солькі. - Не кричи тільки: йому голова може боліти, - а…-
45,2 K • Ongoing
-
-
Юнгі любить своїх друзів. Хобі він любить за енергію. Нею друг ділиться щедро, без зайвих запитань і з усіма навколо. Юнгі завжди багато діставалося. А коли Хобі сам бував виснажений, він сидів тихенько коло Юнгі, дивився на нього, слухав його музику – і знову ставав собою. Хобі…
-
1,3 K • Ongoing
-
-
Омега дивився з-під лоба, і в його очах розверзалася прірва. Альфа навпроти припав до землі й закрив голову обома руками, бо боявся, що її щось розіб’є. Наприклад, уламки стелі, які кришаться з таким звуком, що кров у жилах холоне. - Юнгі, Юнгі! Хтось кричав, кричав достатньо…
-
6,5 K • Ongoing
-
-
Біль…смак крові у роті…біль… здається зараз день…а може все ж ніч…голова болить…тіло ломить… це було вчора…а точно вчора?…скільки часу пройшло?....боляче…дуже боляче…але я зможу…я не здамся… Чи є на світі людина, яка полюбляла б страждати? Хто зміг би винести страшний…
-
1,2 K • Ongoing
-
-
За вікном сніжило. Перший сніг, мов цукрова пудра, присипав дороги Лондона, а холод окутав його своїми обіймами. Він пробрався у найщільніші вулиці міста, крамниці й торгові центри. Але вулички Лондона залишились людними. Люди не боялися ні холоду, ні снігу, допоки їхні серця…
-
1,5 K • Ongoing
-
-
"Ти віриш у дива?" – Ха. Як безглуздо,- уже за мить книга із зазиваючою смарагдовою обкладинкою та дивною, проте інтригуючою назвою "Аннарасуманара" полетіла в бік тумбочки біля ліжка. Як можна вірити в магію? Як можна вірити у щось настільки абсурдне, у те, чого не існує? У 19…
-
1,5 K • Ongoing
-
-
Чому Тод Кембел убив себе? Цокіт високих підборів по старому затхлому паркету було чутно по всій будівлі. Висока цеглова споруда червоного кольору нагадувала часи, коли ще на території Америки діяв сухий закон. Ліфт з решіткою, який не працював. Червона кнопка виклику давно вже…
-
4,6 K • Ongoing
-
-
"Я ніколи не забуду той день. Це було всього пару тижнів тому. Ми повинні були зустрітися в кафе але я закрутився і забув, коли схаменувся поїхав відразу туди по дорозі намагаючись додзвонитися до Хана, але він не відповідав ні на дзвінки ні на смс." Коли я прибув до місця…
-
15,3 K • Ongoing
-
-
У цього міста була своя душа... Хоч більшість її та не бачили, вважали що душа є в інших містах, у Львові, Харкові, Києві, а це місто пусте. Таке ж пусте як сизий туман над головою, який насправді називався "смог", до якого звикли абсолютно всі містяни, хоча і не знаходили в цьому…
-
1,2 K • Ongoing
-
- Previous 1 … 211 212 213 … 1 352 Next
