Розділи
-
Місячне світло знущалося над водою, прикидаючись сріблом. Поки кручи й самі собі насміхалися, але тихо з сторони, щоб їх маленький акт презирства не викрили. На тих кручах, стоявши говорили, дві статури. Юнак стрункість якого лякала, обернувшись до місяця, милувався його…-
756 • Ongoing
-
-
Прагнення досконалості — сенс людського існування. Яка ж дорога правильна? Чи легко зберегти недоторканну ідеальність? Чому так багато думок та суперечностей ? Що є вершиною людської самосвідомості й чому вільнодумство підлягає осуду? Ада часто допускала до себе, схожі думки.…
-
1,6 K • Ongoing
-
-
Кассандра стискала руки. Цей рух ніби нагадував: тіло при ній. Вони можуть замкнути її, зв'язати, але не позбавлять самосвідомості. Люди – лихі, скалічені, вони не знають, як підкорити розум вампіра. А вбивати її не збирались, адже перекрили сонячне світло з вікон зім'ятими шторами.…
-
1,2 K • Ongoing
-
-
Ти можеш спалити мене у вогні Та я буду приходити уві сні Я буду вбивати та вабити тебе вечорами Мене не сховати Мене не здолати Ти благай, кричи, моли Та немає у мене вже душі Ти в мені її убив Я кохала, я бажала Ти ж мене закатував Якщо відьма я страшна Так терпи мене з…
-
145 • Ongoing
-
-
1 ⁃ Мирославчику! Ти що знову пишеш свої віршики? - хихикнула Марія, падаючи біля мене на диван. ⁃ Ох, мила моя Марія. Чи не ти полюбляєш слухати ці «віршики» темними, затишними вечорами в нашому тісному колі друзів? - усміхаючись промовив хлопець. Дівчина лише відвела погляд…
-
778 • Ongoing
-
-
примітка: оригінально опубліковано на ao3 *** Вода у ріці ще тримала слабке тепло. Ірука обережно спустився порослим травою схилом та знайшов клаптик на березі, що не сповзав вогкою, замуленою землею у потік. Опустився навпочіпки, відчуваючи біль від тривалого напруження…
-
3,3 K • Ongoing
-
-
Я вийшла з вагона поїзда, вдихнула на повні груди і посміхнулася. Я вдома. Як жеж давно я тут не була. Мій благий стан був перерваний радісними криками. - Марінетт!! - У мене врізалася дівчина з каштановим волоссям. - Дівчинко моя, як же я рада! Як же я сумувала! - І вона міцно обійняла…
-
8,7 K • Ongoing
-
-
- Я вдома. Марінетт, ти тут? - Почувся крик Алі внизу. - Так я вдома. Як погуляли? – Я спустилася вниз. - Вибач, що так сталося. Голова сильно розболілася. Довелося втекти. – Винувато посміхнулася я подрузі. - Дівчинко моя, все гаразд? Може, до лікаря потрібно? - Одразу занепокоїлася…
-
8,7 K • Ongoing
-
-
Цього мені тільки не вистачало. Але, може, він нічого не бачив. - Адріан!? - Я обомліла, від нього одні проблеми - Якого біса!? Що ти тут робиш? - Почала кричати я. От дідько. Чому саме він? - Ма-маринетт, я... Тут... - Злякавшись, почав мямлити хлопець. - Що ти? Ну? О господи, давно ти тут сидиш?…
-
8,7 K • Ongoing
-
-
Холодно. До біса холодно, але я не здамся. Вони мене не впіймають. Нізащо. Аякс біжить по білосніжному снігу. Довкола темнота. Хоч місяць і зорі освічують нічне небо. Вони не в змозі освітити лісову хащу. Під ногами чути поскрипування від снігу. Дихання гаряче, нерівномірне.…
-
6,4 K • Ongoing
-
- Previous 1 … 1 107 1 108 1 109 … 1 351 Next
