by Совеня —І ніченька втомилась, Закрутилася Земля. Чому ж тобі не спиться, люба? Лягай спати, завтра важкий день. Тихо співали Зорі, Хмарки вкривали мов перина. Чому ж не спіться тобі Земле? Ти немов маленька дитина. Земля це я, і ви є Земля. Земля це і інші, і Земля - це Земля. Щоб зранку…
by Анна К. —Де та надія, що горіла у серці моїм? Де та віра, що палала вогнем? Де моя мрія і натяк на щастя? Де усе це? Прокинувшись вранці, гадаєш, "Навіщо почався цей день?" А тепер ти не спиш І ранок здається прекрасним. І не хочеться вже, розпрощатись з життям від…
by Myroslava Yurchyshyn —Ти дещо більше ніж людина Ти мій океан,цвітіння сакури в саду Тебе кохаю до нестями, але відкрити таємницю я боюсь Ти наче зорі серед неба Такі яскраві і палкі Ти як сон що приходив серед ночі Що заставляв гірко плакать у глибині душі Як фото твої переглядала слізьми ще…
by alpipie —Відчувати себе розгубленою — це нормально. Це частина шляху. ⠀ Яку пройдемо разом. Я і ти. Як Бонні та Клайд. ⠀ Нізащо не повірю, що ти зробив. Дідько! ⠀ У розпачі. Зовсім не очікувала ТАКОГО результату. ⠀ Дуже боляче. Твої слова наче ніж, який, як маньяк, ты готував для…
by Тримаюча у руках попіл —Тримайтеся! До болі у руках. До повної тілесної знемоги. Тримайтеся! Хоч повністю в синцях. Ще трохи і відкриті всі дороги. Ще трохи і мине усе лихе, А поки що збираймося до купи. Підтримуйте нахилене плече І не зважайте на ворожі групи. Вони всі зникнуть. Слава…
by _нічна _письменниця_ —Будинок пустує вже третій день. Не чути в будинку вже більш пісень. Ні криків дитячих, ні кличів собачих, Лиш тиша дзвенить поміж стін кожен день. Як тихо занадто стає у кімнатах, Вибухають ракети, літають снаряди. "Гради" вкривають жилі всі райони Нема більш людей там,…
by Тримаюча у руках попіл —Мою країну поглинають сльози, Однак стоять сміливо ЗСУ. Ніяке полум'я, Ніякі, чорт, погрози Не зможуть похитнуть віру мою. Наші серця палають безупинно І відбивають своїм стуком гімн Бо ще не вмерла наша Україна, Бо не здамо рашистам і чужим. І кожна смерть…
by Тримаюча у руках попіл —Ми хотіли вдихати небо своїх думок, А не пил з під дахів розбомблених багатоквартирок. Ми хотіли читати книжки не під світло свічок. Прикриватись від промінню, а не розбитих шибок. Ми сміялись над тим, що далі чекає на нас, А чекала безмежна прірва теленовин. І, якщо нас питають…
by Тримаюча у руках попіл —Чи мої ти очі бачиш коли я сумна? Чи сприймаєш мої слова і пролиті сльози? Чи ти знаєш, яка іде у мені боротьба? І, які закипають у серці лютневі морози! Що ти знаєш про те, яка я насправді є? Що ти знаєш про сенс мого існування у світі? І яке ти маєш право нести…
by Тримаюча у руках попіл —Я стою і дивлюсь на зорі на підвіконні, І проводить лихо пальцями по кімнаті. Я стараюсь тримати страхи свої в бавовні, Щоб вони не бігали босими по всій хаті. Я запалюю свічку полум'ям свого серця, Вона стогне і плаче, мабуть що замість мене. Намагаюсь відкрити давно заржавілі…
We use cookies to enhance your browsing experience, serve personalized content, and analyze our traffic. Some features are not available without, but you can limit the site to strictly necessary cookies only. See Privacy Policy.
Login
Log in with a social media account to set up a profile. You can change your nickname later.