Фанфіки
Додати фанфік | Додати розділ | Додати Оріджинал | Додати розділ до Оріджинала |
Фанфіки
6,840
Слова
23.2 M
Коментарі
9,312
Читання
80 d, 10 h
-
Червоний усюди Червоні будинки, стежки, прапори Танцюють в червоному люди І кричать надто гучно вони Червоний — це правда Червоний — це сила Все інше водою змило Лиш чорний залишився тут Не видно здалека І він не кричить Не скаже він зайвого слова Червоний кличе до строю А чорний покірно іде «Все одно перед ним я не встою» Тихо в думках промине Бо там… -
Маленька розповідь про маленького ангела? Ні? А може ви, творці, можете розповісти, що з нею сталося.- 200 • May 26, '25
-
-
Серед блиску вітражів, кришталю та паризької розкоші герой намагається втекти від тіней минулого року. Але в тумані гучної вечірки його увагу привертає незнайомець — втілення чуттєвого спокуси, бог у людському тілі.- 1.6 K • May 4, '25
-
- — Ґайє Нортон, я проти солодкого нічого не маю. Проте не коли воно займає весь стіл.
- 1.1 K • Jun 2, '25
-
-
Ця робота на АО3. Також ця робота доступна англійською мовою: fanfic.com.ua та АО3. Це міні без розділів, маленька кумедна замальовка. _________________ Гаррі ніколи не підозрював, що потрапить у справжню таємну кімнату Гоґвортсу — до того моменту, поки не переплутав двері після вечора відбуття покарань у кабінеті зілля та настійок. Він обійшов увесь замок у заборонений час з пляшкою прального порошку в руках. — Ця… -
Давно це було — коли земля ще не мала імен, а небо не ділили між собою духи й люди. Серед диму, сну й залишків кісток колишніх ватаг — він народився не як герой, а як тягар. - Його розривало на крихітні атоми від усвідомлення того, яким далеким від нього став Ноа. Як рідко він став посміхатися і розповідати якісь банальні речі, типу того, як колись він впустив зубну щітку в унітаз, і довго думав, йти за новою чи зробити вигляд, що нічого не трапилося. Він не просто зробив крок назад, він по цеглині вибудовував стіни навколо себе, відгороджуючись від усього світу. Образ таємничого хлопця в усьому чорному, який співає зі сцени пісні про те, що болить найбільше і багатьом, почав зливатися з його другом нехай не дитинства – юності точно. Він любив того хлопця в чорному, любив його голос, манеру, риси, притаманні тій людині, яка хоче сподобатися багатьом і одразу, але ще більше він любив того підлітка, з яким вони разом пили пиво, ділячи останню поламану цигарку на двох. Того зануду, який спочатку казав: «Ти що, сказився?», а пізніше одразу: «Я в ділі!». Того, чиє волосся він заплітав час від часу, коли йому було нічого робити. І ті очі, які виражали набагато більше такого звичного для них відображення втоми останнім часом. Раніше з під пухнастих вій світилися карі вогники недоброго азарту, навіть коли було надто тяжко. А Ніколас знав скільки лайна пережив його друг, щоб ручатися за те, як тяжко йому було. Зараз очі Ноа світилися лише від чергового повідомлення на телефон опівночі, коли він брав його до рук тільки для того, щоб відкласти знову.
- 3.4 K • Apr 22, '25
-
-
- Рюджин: "О, подивіться, хто тут, — Хьон-у крокнув уперед, вириваючи рюкзак із рук Соджуна одним рухом. — Олімпіадник знову вирішив, що він один із нас?" Мін-дже: "Досить, — його голос пролунав тихо, але твердо, як метал. — Відійдіть від нього." Рюджин (з’являючись): "Залиште його, — новий голос розтяв повітря, холодний і різкий, як лезо. — Новий охоронець? Ласкаво просимо до Еденвелю. Сподіваюся, ти не боїшся тіней." Мін-дже (не відповідає, але тримає погляд). Рюджин (усміхаючись): "Побачимось."
- Попередній 1 … 5 6 7 8 Далі
