Розділи
-
Хосоку подобається це відчуття. Коли тебе кохають, плекають наче коштовність, дбають. Коли кожен погляд на тебе особливий, кожний дотик - пристрасний, кожне слово - наче тавро, що розпливається гарячою знемогою, знанням, що ти належишь. Хосоку подобається бути жаданим,…-
964 • Ongoing
-
-
- Без двадцяти дванадцята: бурмоче собі під ніс молодик поглядаючи на екран телефону.Він йде по тамбуру шукаючи своє купе і тягне за собою чорну нічим не примітну валізу. - Ось!: - викрикує юнак і міняється в обличчі коли відкриває двері,розгублено кліпаючи очима він все таки…
-
5,7 K • Ongoing
-
-
«Сьогоднішній день — гарна нагода вийти з берегів, кожному — зі своїх. Тому що кожна людина — океан, і безглуздо все життя щиро вважати себе калюжею, нехай навіть найглибшою і непросихаючою в мікрорайоні» Причал Портсмута кишить людьми, більшість із яких прийшли подивитися…
-
4,1 K • Ongoing
-
-
Час перерви. Усі учні вибігли з класів, заполонивши коридори та шкільну їдальню. Я закрила свою шафку, залишивши усі речі всередині, і збиралася йти щось перекусити, як раптом побачила його – зарозумілого недоумка, який прогулювався зі своїми двома друзями – Чіміном і Чонгуком.…
-
8,8 K • Ongoing
-
-
Домовляються про прогулянку нескоро. У Техьона виникли якійсь проблеми на роботі, тому на прогулянки довше ніж тридцять хвилин часу не було. Та з Чонгуком вони бачились регулярно- Техьон заходив у те саме кафе щодня, а Чонгуку раптово захотілося млинців, тому він постійно втікав…
-
14,2 K • Ongoing
-
-
— Я не хочу помирати, бо боюся темряви! — дрібні сльозинки котяться по милому обличчю. Чонгук дрібно здригається, плаче. —Хьон, будь ласка, скажи, что там не буде темряви! Прошу тебе! Техьон важко зітхає и втомлено тре очі. Скільки вже він не спав? Два, три дні? Час збився в купу,…
-
1,0 K • Ongoing
-
-
Живемо, забуваючи жити Цього разу щось новеньке — Техьон запрошує їх до себе. Сказав, що є дещо цікаве, тому Юнгі сьогодні так швидко збирається. Хата така ж, як і всі інші штамповані квартирки червоних днів комунізму: тут неможливо заблукати, адже розташування кімнат таке…
-
11,0 K • Ongoing
-
-
– Лі Хеджин, – покликав директор. – Так, – м'яко відповіла я. – Кім Техьон. – Що? – відмовив той. Директор зітхнув і сказав нам присісти. – Чи можу я дізнатися, що відбувається? – запитав чоловік. Техьон вказав на мене, а я, в свою чергу, на нього. – Він поклав фальшиву ящірку…
-
8,8 K • Ongoing
-
-
— Мамо, тату, чому я не можу любити? Я закоханий у нього. Чімін плаче, обіймаючи свої тендітні плечі, які завжди обіймає Юнгі. Цього вечора гроза та дощ, яким радіють жителі селища, адже земля на городі висихає через палюче літнє сонце, а постійно поливати врожай це складно та…
-
1,3 K • Ongoing
-
-
Після втечі зі школи ми не повернулися додому. Ми були голодні, тому сходили до кіоску, неподалік нашої школи, та трішки підкріпилися. – Насправді нам не варто було от так втікати від охоронців, вони б не дізналися, закінчили ми прибирання чи ні. Та й якби вони побачили, що ми…
-
8,8 K • Ongoing
-
- Previous 1 … 934 935 936 … 1 337 Next
