Розділи
-
Вранці наша команда з порятунку Вікторії з тієї ями, в якій вона загрузла, рушила у бік лікарні. Ітан як самий адекватно мислячий з нас 4, дізнався в якій палаті лежить Вік і ми пішли до неї. -Вікторія, ти спиш? - Запитав Томас Тиша. -У мене дивне почуття дежавю-пробубнив…-
4,9 K • Ongoing
-
-
Зал наповнюється звичним швидким диханням, ноги легко відбивають такт об підлогу, немов чіпаючи свою особисту мелодію, слова з пісні програються в голові як шарманка, тільки це не набридало, навпаки вселяло неземною енергією. Мінхо показує черговий розворот, і те, як треба…
-
1,5 K • Ongoing
-
-
Від їхнього "миневинні" відпрацьований рвотний рефлекс. Нас відкинуло вибухом на тисячи кілометрів і Укрпошта шукає новий поштовий індекс, поки хтось із зневірених шукає життя у центрах - у центрах воронок від бомб і ракет, і десь під землею абсурдно цвіте життя, і це…
-
171 • Ongoing
-
-
Кожен раз, як Ділюк бачив цю чортову пов’язку на оці, схожему на льоди Сніжной, его серце пропускало удар. Кожен раз, як Ділюк бачив цю чортову пов’язку, він нагадував собі, через кого під нею ховався шрам. И кожен раз, як Ділюк бачив цю чортову пов’язку, він ненавидел себе. В такі…
-
581 • Ongoing
-
-
Проблиски її ноти збивають, скрипка вже не грає. Білі кістки, золотом покриті, ховаються за мантією світлою, сміється Смерть над смертним, руками плескає. — Гадаєш, що мене ти переможеш? Я кінець життя усілякого, баланс, і коли скрипка моя гра, вже нема куди втікати. — Кінець і…
-
1,6 K • Ongoing
-
-
Гуркіт, крики, а далі тиша. І знову гуркіт, крики, тиша… Нескінченна мука? Падаю я кудись, відчуваю, що ламаюсь. Бачу я себе у сотні віддзеркаленнях, не розумію… У всіх них я в різних роках, в різних рідних місцях. В теплих обіймах весною і літом, його, його обіймах. Плине час і я…
-
1,6 K • Ongoing
-
-
У вирії одинокості я побачив проблиск надії, линув я до неї з останніх сил. Випливши звідти, відчув, що стало пусто на душі, ніч царювала на дворі. Картина з найнеприємніших розкрилась: місто моє поглинула байдужість. Коріння дерев та рослин заполонили й повільно ламали житлові…
-
1,6 K • Ongoing
-
-
Млява осінь огортала важкими хмарами, вогким холодним вітром та посивілою травою під ногами. Леві зосередив свій погляд на маленкій хатинці, що виднілася по переду. Він розраховував, що вони із напарницею дійдуть до неї ще до початку зливи і там зможуть зігрітися. Неслухняні…
-
652 • Ongoing
-
-
Повільно розплющив я очі, боячись загибель свою побачити. Навколо простягалося поле пшениці. Приємно колихалися колоски, гладячи руки, десь вогонь мерехтів. Синє небо без жодної хмаринки. Неймовірний пейзаж, очей насолода. Руками я водив по вітру і йшов уперед не знаючи, який…
-
1,6 K • Ongoing
-
-
Холод хлинув. «Йде зима,» — промовив незнайомий голос. Крок за кроком я заглиблювався у пустелю. Зіркове небо мерехтіло і вмить почав повільно сніг кружляти. Не було тут нікого, тільки голоси, замучені вічністю, ті, що прокляті. Чути віддалену гру, дуже знайому… Смерть зі скрипкою…
-
1,6 K • Ongoing
-
- Previous 1 … 799 800 801 … 1 348 Next
