Розділи
-
Вже скоро вся команда опинилась на базі ОНЗ. Н - Добридень! Ви команда і будете працювати разом в подальшому. Тому поки можете познайомитися. Норман вийшов з кабінету. М1 - Привіт, я Метью Кронон. Мить. Швидко бігаю. М - Справді? Така собі здібність. М1 - Я розганяюсь до 113…-
11,1 K • Ongoing
-
-
КОЛЯДНИКИ «Сітка, вітка, дуб, дубки — поставали козаки. Шабельками брязь — вийди, князь.» — Дибільна в тебе лічилка, Джисон. — Ой, Чанбін, просто визнай поразку, — у кутку хтось зашарудів пакетами з мішурою. — Нумо вдягай рога, Бін, — задоволено загомонів басом хлопчина,…
-
3,1 K • Ongoing
-
-
Хуртелиця хазяйнує за вікном від самого ранку, щедро осипаючи все довколо сніжною ковдрою, що захищала від її сестриці-морозу. В одній із незліченної кількості старих п'ятиповерхівок, які щільно заполонили вулиці міста два хлопці готувалися до Різдва. Бажання й сил іти у гості…
-
1,2 K • Ongoing
-
-
- Я до сих пір вважаю, що ми застарі для цього. Ліна пишалася сестрою. «Гордість» навіть не те слово, яке краще було б вжити, але Ангелінин словниковий запас розвивався в бік наукової термінології і латинського алфавіту, а не синонімів, тому – «гордість». Ліна рівнялася на…
-
3,1 K • Ongoing
-
-
він бачив Ноя. бачив до цього й той цікавив його. дивувався його наївності, щирості й розумінню. все було добре. йому було добре. поряд з ним. той звичайно дратував, але при цьому, опинившись в дурних ситуаціях і знову хвилюючись за цього бовдура, всередині щось гріло. йому було…
-
675 • Ongoing
-
-
синмін гордо йшов до мінхо з пачкою кольорової крейди. це було його нагородою за виграш у тупому спортивному змаганні від університету. можливо цей приз був не таким великим та вагомим, але синмін був рад повернути момент дитинства і помалювати на асфальті милі малюнки з мінхо,…
-
321 • Ongoing
-
-
"Якого біса я на це погодилась" "Чому бабця так на цьому наполягала?" Вир думок плив у голові наймолодшої Блек, яка минала ворота маєтку Нотів. Дівчина трималась рукою за праве передпліччя хрещеного. Реґулус прийняв би будь-яке рішення племінниці, але Вальбурга обіцяла покинути…
-
16,2 K • Ongoing
-
-
Я малював картину. Не було ні паперу, ні навіть фарб, Все що я мав: себе та свою віру, І, зовсім трохи, страх. Червоним я зобразив маки, Що проросли на попелищі села. Воно зруйноване, і тепер мені ніде спати, Бо домівки моєї нема. Помаранчевим я зробив сонце, Що зігрівало моє…
-
164 • Ongoing
-
-
А що якби кожна людина починала свій ранок не з метушні та прокльонів сонця,яке чомусь ,до біса,все ще світить? Хоча це єдине,що стале в цьому королівстві,та і це не факт. Якби люди перестали надмірно думать,все було б набагато легше та краще,бо дуже часто наші сумніви стримують нас…
-
845 • Ongoing
-
-
Луціус Мелфой неквапливо крокував коридором біля Директорської вежі. Його просочений крижаним спокоєм погляд вишукував сина, але випадково впав на студенток, що пробігали повз. Ті злякано покосилися на чарівника і поспішили швиденько звернути праворуч та розчинитись у…
-
1,6 K • Ongoing
-
- Previous 1 … 737 738 739 … 1 339 Next
