Розділи
-
Ранок у Веларісі був сонячний та гамірний. З вулиці долинали крики чайок, та далекі трелі знайомої мелодії, що її вигравали вуличні музиканти. В гарному та непримітному будинку в цей час накривали на стіл. Різенд переглядав якісь папери, сидячи в кріслі, поки дружина лагідно…-
3,6 K • Ongoing
-
-
Свідомість поверталась поступово. Спочатку з’явилось відчуття власного тіла, потім запах солоного морського бризу, та нагрітого сонцем каміння, а після цього крики галасливих чайок вдалині. Щоб відкрити очі знадобилось просто титанічне зусилля, але як тільки світ представ…
-
3,6 K • Ongoing
-
-
«Коли темрява не дає тобі заснути, Я закрию тебе крилами. Коли простір – це все що треба, Я відпущу тебе.» Sanctuary — Welshy Arms У той момент все що було в мене на думці – знайти хоч якусь опору. Розуміння в чиїхось очах, таких, які не будуть мене засуджувати і бажати більшого, ніж я…
-
5,4 K • Ongoing
-
-
- Рута, - тихо мовила дівчина, уважно оглядаючи нового знайомого. Небезпечним, чи злим він не виглядав, але широкі плечі та довгий ніж на поясі свідчили про те, що за нагоди він може стати серйозним противником. Злити такого було небезпечно. «Але цей його хитрий погляд. Наче так і…
-
3,6 K • Ongoing
-
-
Моя душа наче пуста кімната, темна та настільки тісна, що в ній часом буває тяжко дихати. Темрява, наче мороз лютого, пронизує кожну розщелину душі, а їх, на жаль, стало надто багато. Особливо після занурення до Котла. Кажуть, що час може вилікувати всі рани. Ба, навіть зрізані…
-
5,4 K • Ongoing
-
-
Як насправді відчувається самотність? Як людині доводиться жити з нею? Чи можливо молодій особі взяти себе в руки та жити, як раніше? Годинник на кухні б'є п'яту годину ранку. На вулиці свище холодний вітер такого ж холодного листопаду, тонкими змійками просувається у темну…
-
382 • Ongoing
-
-
Густі хмари облягають небо, заховавши сонце від квітучих орхідей. Його промені відчайдушно пробиваються крізь пітьму, та все ж сяйва їхнього надто мало. Посеред весняної днини розпочалась ніч. Важкий туман щойно заполонив простір навколо Школи Чотирьох Сезонів, не даючи…
-
1,2 K • Ongoing
-
-
— А-Сюй, куди ж ти так поспішаєш? — Вень Кесін широко посміхнувся та задав питання абсолютно безтурботним голосом. Він йшов швидко та майже наздогнав Чжоу Цзишу, хоч той і робив усе, або відірватись від нього. Не відмовляючи собі в задоволенні, Кесін торкнувся чужого плеча, аби…
-
7,2 K • Ongoing
-
-
— Це мені? — Вень Кесін широко посміхнувся, коли Чжоу Цзишу опустив в його тарілку кілька шматочків м’яса зі своєї порції. — Ти мене балуєш, А-Сюй, — проте він ділитись з молодшим учнем Чжан Ченліном не збирався. — Хочеш, щоб я був повним сил та здоров’я, я абсолютно підтримую цю…
-
7,2 K • Ongoing
-
-
Чжоу Цзишу сидів на невеликій терасі перед тренувальною залою садиби Чотирьох Сезонів, та не без посмішки спостерігав за своїм єдиним учнем, який раз за разом намагався завдати хоча б один удар по Вень Кесіну. Чоловік, незважаючи на свій не найкращий стан, тримався рівно та не…
-
7,2 K • Ongoing
-
- Previous 1 … 702 703 704 … 1 339 Next
