Розділи
-
Повернувшись додому, Сяо не покидали думки стосовно того хлопця. Дивний він був, от і все. Дивно виглядає, або ж просто юнак вперше за свої 19 з хвостиком зустрів хлопця, в якого не просто було пофарбоване волосся, а саме зістрижене ззаду і заплетене у мініатюрні косички спереду. І…-
4,6 K • Ongoing
-
-
Міко не могла собі дозволити вирвати сторінку з "Кійошікен шінкаґеучі". "Краще за йо̄каїв люди все ж не зможуть зробити." Серце Міко наповнював сум за минулим. Так, все було неідеально, але вони мали одна одну. Чому Еї мала її так покинути, коли вони тільки знайшли одна одну. Сайґӯ…
-
2,7 K • Ongoing
-
-
— Ого, маєш вигляд людини, що зазнала попрання своїх моральних цінностей. Вже місяць, але сьогодні особливо, — Ліза вийшла з поза книжної шафи зі своєю незмінною кошачою грацією й опустилася на край столу бібліотекаря. — Хочешь почитати про щось подібне? Ділюк пройшов до вікна.…
-
13,3 K • Ongoing
-
-
Саюрі схуд, погано пах і виглядав по-дитячому щасливим. Вони покинули Мондстадт через бокові ворота, і тепер той крокував поруч, милуючись напіврозтанутим снігом і підставляючи обличчя під несміливе весняне сонце. Ділюк не розумів причини цих веселощів, не мав бажання…
-
13,3 K • Ongoing
-
-
«Швидше... Бистріше...» — вона направила на нього пістоль. Він вже тримав свій напоготові, цілиться прямо в неї. Гучний звук пострілу. Дві кулі летять друг на друга. Колись вони сиділи разом у шинку. Слухали потрунювання барда, що пив з колись з ними. Колись вони…
-
272 • Ongoing
-
-
— То ж.. куди ми? — цікавиться Сяо у хлопця, слідуючи за ним. — Бухати, — озирається Венті. — Що?! — Ахаха! Бачив би ти зараз своє обличчя. Сяо зупиняється, схрестивши руки на грудях і невдоволено здіймає брову. — А ти не замалий для цього? — Мені 18 є. І взагалі, то був жарт. Я…
-
4,6 K • Ongoing
-
-
Ліза сидить у бібліотеці, ніхто не мав принести книгу та й близнюк покинув місто і найближчим часом його у вільному місті Монштад правитель якого, зараз десь у таверні, бути не має. Електро чарівниця, не вперше залишається самотньо у бібліотеці. Вона би й з радістю навідала…
-
527 • Ongoing
-
-
«якщо навколо все засипано білим, а може бути крейдою, а може і снігом. » в далеку цвях – чи то в тім'ячко часу, чи в кришку, тиша така, що можно збожеволіти. стільки довгих днів про нас нічого не чути, що мимоволі це вчишся приймати . наше вічне « треба » стає…
-
172 • Ongoing
-
-
Кая працював у невеличкій кав’ярні вже півроку.Заклад цей,не дивлячись на розмір,досить затишний.Людей небагато,але постійних клієнтів достатньо.Наприклад офісний працівник,який кожного ранку заходить за терпким еспресо,щоб трохи збадьоритись перед робочим днем.З ним…
-
540 • Ongoing
-
-
Пітьма. Я лежу на сирій землі, мої руки ще досі тримають меч, а біля мене — нікого. Порожнеча здавлює та цькує, здогадуюся, що загубив дещо важливе. Але як же болить. А що саме? Ноги, руки чи може голова? Таке відчуття, ніби болить щось всередині, щось значне та недосяжне. — Паймон, —…
-
268 • Ongoing
-
- Previous 1 … 667 668 669 … 1 339 Next
