Розділи
-
Але вона все ще пам'ятала Адору. Вона все ще бредила її блакитними очима, її м'яким волоссям та блідо-рожевою шкірою. Вона пам'ятала дотики її рук, і скільки б вона не намагалася, спогади про неї все лізли у її голову. Вона гучно розсміялася. Вона ні за що не буде Адорою. Ні нею, ні з…-
322 • Ongoing
-
-
Ранок починається не з чашки кави чи співу птахів, а повідомлення від бісового кур'єра. Накахара навіть не думав, що все зайде настільки далеко, коли він лише зробить замовлення додому. А з чого все почалося? Ну що ж, розповім я вам історію майбутнього кохання та піци. Вечірнє…
-
1,1 K • Ongoing
-
-
Скутий у брилі льоду, чоловік стиснув зуби, і крізь нестерпний біль спробував дістати бластер. Все дарма. Від підборіддя до самих п'ят його пробирав жахливий холод. Він побачив рогатий шолом: верхівку убору прикрашав гострий шип, тоді як з широких прорізів на ньому виблискували…
-
4,0 K • Ongoing
-
-
P.S.: Написане давно, тому не впевнена звідки ключова фраза «Піти легко, повернутись тяжко», якщо хтось знає відпишіть будь ласка, я припишу це сюди P.S.S.: у творі не вказані імена, тому можете підставляти їх під ваші улюблені пари. Дощ. Знаєш, я любив обнімати тебе в такі…
-
1,3 K • Ongoing
-
-
Це був цілком звичайний будній день у Гоґвортсі. Небо над куполом було таким ясним, що навіть сам Альбус Дамблдор не надав би йому такої чистоти та витонченості. Легкий весняний вітерець злегка колихав гілки старої верби, яка ніжилася в промінчиках теплого сонця, звертаючи свою…
-
1,5 K • Ongoing
-
-
-Кать, не треба хвилюватися. - тихо шептав Тарас. Хотілося на весь зал крикнути - " Да як тут не хвилюватися !" Але Катерина, лише повільно підносила свої тонкі пальці до країв костюма, яскраво-зеленої шуби. І виривала маленький шматочок пуху, крутила в руках, а після…
-
526 • Ongoing
-
-
Я загубився. У такі моменти варто чітко зізнатися собі, що щось пішло не так. У моєму випадку я знаю через кого не можу наразі знайти вірний шлях, аби вийти з себе та розкритись світу. Але коли я гублюсь, то йду до річки. Вмикаю пісню та думаю про плин хвиль. Це не допомагає…
-
1,0 K • Ongoing
-
-
Я торкаюсь долонею до живої, вологої від вранішньої роси трави, і від цього лоскотного відчуття мені так радісно на душі, так ніби все навколо мене: цей степ, блакитне небо, ліс у далині, все хоче мене пригорнути, як і я його. А мати йде , крокуючи тихенько, одразу за мною. З її уст…
-
846 • Ongoing
-
-
Сіра, невиразна вранішня пташка випурхнула з густозеленої вишні і зникла десь у височіні. Височінь — небо, що невблаганною нескінченністю простиралося над селом — була спокійна і світла. Славко, лежачи на пожовклій після спекотного літа траві, якось дивно та навіть трішки…
-
582 • Ongoing
-
- Previous 1 … 507 508 509 … 1 338 Next
