Розділи
-
Джон плакав ревно, мало не вгризаючись в подушку. Ніхто У цьому будинку не знав, що з ним коїться. Та і хто це міг знати, якщо він був сам? Наодинці зі своїми жахіттями? Хоча, він був ще напівсонний, і не знав цього. Він знову бачив той триклятий Афганістан і ту війну. Те страшне…-
6,5 K • Ongoing
-
-
Тепла постіль, немов пір’їна чи хмара, окутує два голих тіла. З-поміж фіранок пробивається ранкове сонце, дівчина перевертається. Її вії тремтять, та нарешті, піднімаються. Погляд карих очей фокусується на старих шпалерах, на старих меблях, на маленькому, та водночас, великому…
-
610 • Ongoing
-
-
Чонін продовжував намотувати кола по кімнаті й нервово смикав задирок на великому пальці. Губи були покусані до крові так, що на них не залишилося й живого місця. Дурна звичка. -Я ж казав тобі, - нарешті сказав він витріщаючись злим поглядом на Бан Чана, - мені потрібно було помити…
-
17,5 K • Ongoing
-
-
Сонце спалювало променями все на своєму шляху. Школярі старалися хоч трохи сховатися за книжками, використовували зошити як віяли. Робітники припадали пилом у своїх старих офісах, молячись щоб бос зжалився і все ж таки купив їм кондиціонер. Студенти страждали на нудних лекціях,…
-
17,5 K • Ongoing
-
-
Якась мара була перед очима—щось холодне, темне. Шкіру огортає плівка із снігу та колючих, мов голка, крапель. І в раз нічого. Нічого немає. Ні холоду, ні снігу, ні мари. За обрієм "нічого" стоїть біла постать: коси довгі, як пазурі, а руки прозорі— кришталеві. Він не бачить її лиця,…
-
1,4 K • Ongoing
-
-
Голова знову заболіла, я спробував потерти пальцями свої скроні, однак любий дотик наче активував таємний нерв по якому било струмом. «Ні!» - зауважив для себе. - «Ні,це неможливо!Простий пранк для ютуба чи тік ток». Але одна частина мене вірила в це, а інша відмовлялась. Вважав…
-
2,8 K • Ongoing
-
-
— Ти теж це бачиш? — тихо запитує Валік, притримуючи маску на обличчі і вдивляючись у монітор перед собою. Його пальці тремтять, ковзаючи по кнопках. Останні кілька тижнів вони практично без перерв працювали в лабораторії і виснаження дає про себе знати. — Рівень некроніуму……
-
5,3 K • Completed
-
-
Жага зростає серед ночі. Бажання споживати, навчатися, еволюціонувати, все сторониться обурливого Сонця, яке безперервно очікує нових звершень, і з нахабністю ігнорує досягнення, чекаючи все на нові пригоди, нові форми перемоги. Місяць же тішиться твоєю наявністю серед …
-
3,6 K • Ongoing
-
-
— Спартаковський! Не позіхай! — Ігнатов пробіг із папкою повз Субботу, який стояв біля апарату, вибираючи собі каву. — Паша, блять! Скільки разів я просив не називати мене так? — гаркнув услід Спартак, забираючи кавовий напій. — Ви чого розкричалися з самого ранку? Он, ті хто…
-
2,5 K • Ongoing
-
- Previous 1 … 484 485 486 … 1 348 Next
