Розділи
-
Наближалося Різдво. Світ змінювався, адже в повітрі знову відчувалася ця радісна, жвава холодність, і хоча сильного снігопаду ще не було, вже був мороз. Коли виходиш на вулицю, видихаєш так, що пар йде з рота…в стінах академії це навіює давно забуті спогади дитинства, про катання…-
5,1 K • Ongoing
-
-
Усю ніч Марія думала про зустріч в оранжереї. Водночас їй навіть здавалося що це все просто нісенітниці, і перше кохання завжди і дуже банально завершується. Але що вона мала проти почуттів, окрім «раціонального мислення»? І взагалі, вона ніколи не вважала, що розум і серце треба…
-
5,1 K • Ongoing
-
-
Це почалося не відразу. Чи…? Чи стала та зустріч в гуртожитку доленосною? Він був звичайним викладачем в академії, який віддавав усі свої сили, щоб бути корисним і захопливим для своїх учнів. Напружена праця над створенням його образу та прихованням деяких таємниць здавалася…
-
5,2 K • Ongoing
-
-
Крізь кисло-солодку отруту, з гіркуватістю на губах барвистої таємничості прадавніх лісових стежин, неподалік вже заспаної академії Сирин, Марія потайки тупотіла невеличкими кроками, пробираючись все далі-далі, в центр дрімучого, високорослого братства чагарників. Не так…
-
1,5 K • Ongoing
-
-
Дивлячись на неї, я тону в сонячних кучериках її волосся. Ямочки на її щоках змушують мене кожен раз посміхатися разом із нею. А зелені очі заворожують, наче північне сяйво. Я зву її відьмочкою або просто Раєю. Не знаю, чи то вона мене причарувала, чи вона й справді рай. Ми разом…
-
735 • Ongoing
-
-
- Ось і ще одна! Тільки-но Зеленоока знайшла ще одну стеблинку календули для лікувальної мазі. Після останнього бою з Мілою Станіслав, уже й до того покалічений, ще більше постраждав від її пакостей. “Напевно, це таки благородний вчинок, та нащо ж так ризикувати? Його надмірна…
-
1,1 K • Ongoing
-
-
Жовтувате світло з під маленького ліхтаря ковзає кущиками вовчої ягоди та оголеним гіллям дерев. Моментом танцю воно доторкається риженького хутра білочки, яка з насолодою смакувала лісовим горішком. Звірятко полохливе, щонайшвидше дереться чотирма на верхівку крутого каменю…
-
1,5 K • Ongoing
-
-
Гуркіт річечки: шумний, легкий, заспокійливий. Недалечко розсипана, цілує ті війки губами сумними. Бо всихає. Теж саме відчуває Марія, коли врешті-решт розплющує очі після забутого сновиддя. – Води, – гірко ллється слово одиноке, поки погляд крадькома вдивляється у біле світло,…
-
1,5 K • Ongoing
-
-
Нарешті. Якою ціною їм обійшлася ця війна. Але Шигаракі більше немає. Бакуго щасливо і переможно посміхається. — Ми перемогли... — хлопець дивиться на Ізуку. Він підходить до нього і підіймає руку до неба. — МИ ПЕРЕМОГЛИ! — Кацукі кричить що є духу, він не знає звідки в нього на…
-
318 • Ongoing
-
-
-Стоп, стоп ... Так ти заявляєш, що хочеш провести ніч феєрверків з якоюсь дівкою з інтернету, яку ти жодного разу вживу до цього не бачила ... Дівчина згідно кивнула з іскрами і надією на розуміння в очах. -... замість того, щоб подивитися на феєрверки з нами? ..- через призму…
-
898 • Ongoing
-
- Previous 1 … 388 389 390 … 1 339 Next
