Розділи
-
Літо, сонце, Крим. Така картина спостерігалась Сергієм вже 5 років поспіль, бо чоловік був вожатим в таборі «Артек», Крим. Робота ця припала йому до душі, бо як підробіток на літо це було саме те, що треба. Самому Стерненко було 22 роки, і він був на 5 курсі університету та навчався на…-
4,1 K • Ongoing
-
-
- Щось сталося? - Мені, боляче... - Ах, а де саме болить? Тону у своїй я круговерті, Лише руками б'ючи по воді. Смішно, чомусь продовжую борсатися у воді, Думаю, може мені пощастить, Що хтось помітить мене, серед безкрайого моря, Може кине мені гілку аби не…
-
5,2 K • Ongoing
-
-
Вода та повітря — Що, йдеш на океаніда одна? — Так, інші зайняті сьогодні. Я хотіла покликати Ке Цин, але її так завантажили в угрупуванні Цисін... — з набитим ротом промовила Люмін, доїдаючи нефритові мішечки. — А чому мене не покликала? Я сьогодні вільний… Гей, дай і мені…
-
1,5 K • Ongoing
-
-
- Вай, ти мене чуєш? – примарно почула енфорсерка, ледве почавши розплющувати очі. І перш ніж їй вдалося сфокусувати на чомусь погляд, який розпливався – відчула міцні, проте дуже обережні обійми. - Наче чую, пундику, - видихнула вона, і заледве піднявши руку, поклала ту на плечі…
-
16,2 K • Ongoing
-
-
Близько години Вай та пані Кірамман просиділи у кімнатці мовчки. Наодинці, навіть уникаючи дивитись одна на одну. За цей час енфорсерка спробувала позбутися мотузок, якими були зв’язані її ноги. І хоч Джінкс вочевидь добре вміла в’язати вузли, та не зуміла наплести такого, з…
-
16,2 K • Ongoing
-
-
- Послухай, Павдер, ти зв’язалася не з тими людьми, - видихнула Вай, напружено дивлячись на сестру, яка неквапним кроком підійшла до неї. - Та невже? – протягнула Джінкс, закотивши очі. – Здається, щось таке я вже від тебе чула, чи не так? Весь час я, на твою думку, зв’язуюсь не з тими…
-
16,2 K • Ongoing
-
-
В голові паморочилось, і навіть просто розплющити очі було непросто. Здавалось, погляд немов затуманений, а все навколо розпливається. Втім, за лічені секунди це відчуття минуло. Тоді Вай, озирнувшись навколо, зрозуміла, що лежить в напівтемряві, на підлозі в кутку невеличкої…
-
16,2 K • Ongoing
-
-
Пан Кірамман мав рацію, в парку сьогодні справді зібралося не так багато людей. Не те щоб зовсім порожньо, але й величезного натовпу не було видно. Що, насправді, й не дивно. По-перше, жителі Пілтовера не почувалися в безпеці, тож не поспішали всією родиною відвідувати масові…
-
16,2 K • Ongoing
-
-
- То навіщо завітали? – протягнула Вай з награно-ввічливим тоном, крізь який просто крупним шрифтом читалося: «Будь ласка, вимітайтеся звідси». – І звідки, до речі, взагалі дізнались цю адресу? - Спитав у відділку, - зізнався той. - Он як… Пундику, побалакай-но, будь ласка, зі…
-
16,2 K • Ongoing
-
-
- Слухай, розслабся, тобі не завадить, - усміхнулась Кейтлін, змащуючи руки масажною олією, та не відводячи погляду від енфорсерки, яка щойно вийшла з душу. – Врешті, сьогодні в нас вихідний, ти заслуговуєш на відпочинок. Просто один спокійний день. - Ой не певна, пундику, - тяжко…
-
16,2 K • Ongoing
-
- Previous 1 … 1 021 1 022 1 023 … 1 340 Next
