by ☪︎ ִ ࣪⭒ —Деколи мені здається що війна ніколи не закінчиться... Ніхто не знає цієї бажаної дати. Як же я б хотіла знати день кінця цьому нелюдсву. Але щодня, що найгірше я звикаю. Звикаю до вибухів за вікном, До людей що женуться табуном і кудись спішать. До людських повсякденних…
by ☪︎ ִ ࣪⭒ —В моєму серці неначе дві великі дірки. Прострелені з ворожих кулеметів. Я не відчуваю більше теплоти серед людей які оточують мене. І все неначе стало темним,темним Як би це було в лісі де дерева закривають місяць. Загину тут чи де-інде. Де немає моєї рідної матері там де…
by Pir Riss —До тебе Я всі вірші пишу лише до тебе Чекаю посмішки Чи може що-небудь. Та ти мовчиш тобі воно не треба. Ну що ж мені робити… Тож забудь І мене й мої дивнії слова І пісні й вечори, Що під зірками Ми спочивали. Більше нас нема. Я розумію це, Бо є між нами Недоговорені, замовчані…
by Maar Chantal —Світло гасне, крики чутно, Але то чути ворогів, Тих триклятих москалів, Які, як завжди, тільки ніч, Дістають ту зброю хутко, І йдуть на люд наш віч-на-віч. Та зустрінемо їх радо, Посміхнемось тим катам, Бо не вперше якось нам, Тих рашистів розганяти, Наче баранів те стадо, Й у…
by Maar Chantal —Ми були створені з золота і скла, Та довго в очах була лише журба, Коли москалі те золото покрали, А те скло у свої душі поховали, Історію ті вкрали, себе лиш вихваляли, А своє минуле так легко забували, Мізки промивали, кістки усім ламали, Щоб любили владу, що їх життя…
by ☪︎ ִ ࣪⭒ —Якщо могла одним я днем своє життя прожити? Чи змогла б я пробачити людині...яка стільки болю завдала мені. Чи б змогла сама я пробачення попросити у тих людей які страждали так як я? Та сумніви мені покою не дають...та совість б'є кинджалом просто в серце. Крові, болю більше не…
by Why I'm so mediocrity —Сонце повільно котилося обрієм, Кількість надії зростала з кожним ковтком. Наша з тобою негадана зустріч відчувалася повенем, Гідне оформлення нашим серцям забезпечить твоє ремесло. Якщо довго дивитись на воду – вона сколихнеться, Якщо поглядом жерти вогонь – він уста…
by Pir Riss —Memento amoris Не можу дивитись у твої очі Бо вони мертві, холодні наче зима. Ти заморожуєш моє сердце уночі А потім удень твориш дива. Мордуєш любов словами І пошлістю денний світ. Ти знаєш що є між нами? Холодної стінки лід. Чи знаєш що я кохаю? Безглуздо наче ввісні. Чи знаєш ти…
by ☪︎ ִ ࣪⭒ —Розірви мене на шмаття, Забери мою любов. Я забуду про кохання, Не згадаю тебе знов. Більше кричати в слід тобі, не буду я. Вже й забула про твоє ім'я. А ти хоч знав про моє кохання? Ти хоч знав, що таке любов? Я загинула для тебе? Чи моя присутність, була для тебе…
by ☪︎ ִ ࣪⭒ —Стіни тиснуть на мене з середини, А я лиш, хочу на свободу. Почуваю, себе замкнутим в Роттердам де Парі клятим Квазімодо. Прокидаючись зранку, я бачу лиш чотири стіни, Для мене вони фортеця, чи кляті ланцюги до яких я прикута? Я мрію про свободу, Не хочу жити…
We use cookies to enhance your browsing experience, serve personalized content, and analyze our traffic. Some features are not available without, but you can limit the site to strictly necessary cookies only. See Privacy Policy.
Login
Log in with a social media account to set up a profile. You can change your nickname later.