Розділи
-
Туман на місто спускався, Холодний густий та димний. Умань м’яко оборонявся, Ліхтар - зброя, щит - шум машини. Кілька будинків вже пали в бою. Залишись тіні лиш сірі. Ця доля чегає на нас з тобою, Ми втечемо в мури надійні. На це місто спустилися хмари, Хочуть з собою забрати на…-
1,1 K • Ongoing
-
-
Надобраніч моя маленька, Хай присниться як літає лелека. Спи спокійно, спи тихо сьогодні, Ніби не стукають в вікна нам бомби. Хай присниться що птахи на крилах, Принесуть нам весну й клаптик миру. Тихий місяць спуститься з ночі. Він на вушко тобі прошепоче: "Спи…
-
1,1 K • Ongoing
-
-
Що є, то є. Немає сенсу мучити буття. Що є, то буде. Назад немає вороття. І вже нічого ти не зміниш, Скільки б не оглядався ти назад. Облиш, і йди собі ти далі, Будуючи нові, крутіші колії…
-
97 • Ongoing
-
-
Першого сонця проміння Освітило обличчя мені. Я стояла і я зрозуміла – Це останні були шкільні дні. Воно світило на нас трохи п’яних, Щасливих, готових до змін. Ми прийшли на зустріч до Сонця – «Першого в дорослому житті». Воно ласкаво не дало нам заснути. Мовило :…
-
1,1 K • Ongoing
-
-
Ніч дивилась на мене з вікна самотньо й сердито, Зазирала міськими вогнями у душу саму. Тебе вже нема. Це так важко, так страшно, так дико.. І думки не стихали. Кричали під гомін дощу. Холодильник під вухом гудів, хтось рипнув дверима.. Я це чую? Так чую..А нащо? Не знає…
-
1,1 K • Ongoing
-
-
Уявляючи засинати. Уявляти обійми з ним. Пустоти мріями затикати. Як вікна ватою – Чомусь ще сквозить. Сквозить вітром непевності й холоду, Вітром страху розбитих надій. Бо надія та ще сволота. Ти їй душу даєш, А вона мов мішень ставить в тир. « Влучив? Як шкода, Ось слоник,…
-
1,1 K • Ongoing
-
-
Поки біда не прийде у наш дім, Не страшно нам знаходитися в нім. Поки біда нам не постука в двері, Не страшно відчиняти їх для тебе. Біда нас змушує трястися, Тікати, плакати, клястися. Клястися, що не відчинимо дверей нікому, І більш нікому не…
-
69 • Ongoing
-
-
Я віднедавна більш не прагну вічності. Не шиюся у дурні, хоч заздрю монументам. Що жалюгідніше за акти прозаїчності, Яким забракло духу для моменту? Яким несила дочекатись небуття, Несила так, що мчать од невідомості Не озираючись, назад крізь все життя!.. А ще й…
-
144 • Ongoing
-
-
О, не лютіте терплячих!.. Вони з льоду викресують іскри Й підносять до ока незрячих. В них відіб'ються сіністри І бумерангом вернеться Брехливий антонім нашестя. Бо як правди нема у ногах, То честі нема у катах. Без честі ж не буде і крові, Не буде родинного…
-
414 • Ongoing
-
-
Чи ти бачив міські вогні? Вони палають в темряві ночі, Вони затишні й трохи сумні, Вони як лагідні чари жіночі. Одні великі а другі малі, Червоні, жовтенькі та білі. Як зоряне небо в імлі, Шум життя в зовсім юному тілі. Вони пахнуть як сонце й дощі. Вони стишують серце і…
-
1,1 K • Ongoing
-
- Previous 1 … 1 000 1 001 1 002 … 1 336 Next
