Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

Третій тиждень війни

Війна все триває, сирени лунають, А десь ті сирени заглушує грім, Проте у тім світі, де про нас — мабуть — знають, Й досі є ті, хто не вірить у Крим; Про те, як убили дітей, катували й вбивали, Й з жінок українських робили рабів, І як без причини ходили й кричали, Що визволяють рідний […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Свині

Небо палає, земля — брудний попіл, Десь лиш над нами летить вільний сокіл, Щось споглядає, вдивляється в трупи, Які окупанти збирають у купи, Й кидають в глибоку ту братську могилу… Чи дійсно це все для сраного миру? Може, для “русскава міра” це й файно — Вбивати людей, палити потайно, А знимкувати лиш те, що сказали: […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Гасне світло

Сонце у блакиті за обрій припадає, Барвами червоними захмар’я накриває, І пташина пісня, що щойно лиш лунала, Серед звуків вибухів миттю заблукала. Гасне світло у домівках, чекають на негоду, І біжать у сховок всі, чуючи, як знову Десь лунають вибухи, і обстріли, удари, І навколо все вкривають попелу лиш хмари. Полум’я охоплює навколо всю місцину, […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Стрибок

Хоч пункт їхнього призначення був аж за містом, їхали вони на диво недовго. Була десь третя ранку і чим далі вони від’їжджали від центру, тим рідше траплялося побачити когось мандруючого нічними вулицями. Джісон провалився у дрімоту, а Мінхо вже встиг подумати про те, щоб не будити хлопця. Однак лиш варто було автівці загальмувати, як Джісон […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Крок

– Ти напівкровка. Слова ніби розщеплювалися ще до того, як торкнутися свідомості Джісона. Вони сиділи на тротуарі брудного бокового провулку, куди виходили задні двері клубу. Над головами самотньо височів жовтий вуличний ліхтар, вихоплюючи їхні силуети з темряви. Хан оббіг очами освітлений клаптик асфальту перед собою, старанно напружуючи звивини. Мінхо сидів поруч, плечем до плеча, а […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Кислота

Фелікс сидів на стільниці біля мийки у куті, поруч на стіну спирався Чанбін, а Мінхо неподалік підпирав плечем одвірок крихітної кухні. Притихлий Хьонджін стояв, спершись спиною на холодильник, і ніхто не помічав, як нервово сіпалося його коліно. Ніхто, окрім Мінхо. – Тобто, тільки оці двоє, Чонін та Синмін, входять у найближче оточення Бан Чана? – […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Тінь

– Фелікса розкрили. Новобранці були засланими козачками, – замість привітань почав Хьонджін, тільки-но Мінхо з’явився у дверях. – Зараз вони з Чанбіном відбились, вже їдуть сюди. Це ти в цьому ходив на зустріч з Джісоном? – Хьонджін оцінююче окинув оком вбрання напарника. – Який несмак. – Хвіст? – Мінхо звів брови, пропустивши зауваження повз вуха. […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Знахідка

– Я дістав інформацію про його батьків. Ні, не через Синміна, я не закінчений ідіот. Знав би ти, чого це мені коштувало. Ти тепер мій боржник, крихітко. Так, мої здогадки підтвердилися. Хоча б спробуй, раптом це твій шанс? Тобі всього-на-всього треба перевірити зв’язок, – Хьонджін швидко шепотів у слухавку, наскільки це дозволяв шум у барі, […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Помилка

Трохи попереду в темряві маячила широка спина Чанбіна. Мінхо досі зрідка нервово обертався назад, хоча вони кульгали не менше кількох годин. Він притримував Хьонджіна однією рукою за талію, іншою – за перекинуту через плечі руку. Квітневий прохолодний вітерець смикав їх скуйовджене битвою волосся, пірнав під роздертий одяг, охолоджував пульсуючі садна і шовком торкався гарячої шкіри. […]FavoriteLoadingДодати до улюблених