Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

Наляканий, але щасливий дурень

Протягом двох тижнів Венті вдалось нашкребти необхідну суму. До дуету Розарії й Венті приєдналась також Цукроза, що дозволило їм покрити буквально усі запити учнів. Цукроза була відповідальною за природничі й точні науки, Роза писала роботи з історії й точних наук, а Венті охоплював одразу цілий список предметів: право, література, історія, музика й навіть встиг написати […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Гра на сяо

Венті не наважився одразу вбігти в музичний кабінет. Його зачарувала гра з-за дверей. Боязко ховаючись, ніби шпигун, він слухав дивні, зовсім незвичні мотиви. Волосся віддавало свою вологу светру, та після невеличкого забігу Венті навіть радів прохолоді. Грав Сяо. Венті зміг побачити його через щілину незачинених дверей.  “Як я міг ігнорувати таке мистецтво?.. Він звісно ще […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Безнадійна чорна діра

Ділюка повільно жував сором. Він дозволив собі ігнорувати Каю після їхньої “сварки”, але навіть так він не мав певності у доцільності своїх дій і постійно вислуховував докори совісті. І лише одна єдина випадковість змогла витягнути Раґнвіндра з безодні. Повертаючись до кімнати пізніше, ніж зазвичай, він зустрівся з Каєю, який лежав на дивані за книгою. На […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Початок Всього

  Прохолода окутувала мої ноги… боляче бігти, а чому я біжу? Усе наче, як у тумані.Щось біле й холодне…сніг? Так, саме він, адже тільки такі м’які, пухнасті небесні пір’їнки можуть безжалісно впиватись у тіло холодним вогнем під час кожного твого руху.Аж раптом тиху прохолоду порушило чиєсь ричання та тупіт масивних лап.”Вовки”, подумав я з надією, […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Особисте пекло Каї Альберіха

Тепер Каї 18. Він мав більше, ніж раніше. Здавалось, він мав цілий світ тепер, та насправді довжину повідка, на якому його тримають усе життя, лише трохи збільшили. Ні особиста машина, ні особистий банківський рахунок, ні можливість самотужки купувати алкоголь та цигарки не могли надати Альберіху такої омріяної свободи.  Його день народження пройшов, як завжди, жахливо. […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Переможниця і переможений

Розарія звикла швидко ходити ще з самого дитинства. Раніше їй доводилось оббігати пів дитбудинку за день, втікати від деяких людей також доводилось. Тепер таку корисну навичку вона використовувала в більш приємних цілях. Закінчуючи обовʼязкові позакласні заняття у гуртку, дівчина одразу ж чкурнула до центрального виходу. Вона знала, що Барбара буде чекати її там. Та замість […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Алкогольний принц, який боїться спадку

Сидячи в шкільній бібліотеці, Ділюк майже дочитав якусь історичну наукову працю, але сповіщення на телефоні відволікло. Потім ще одне. І ще одне. Підозрюючи в чому справа, він все ж зайшов в месенджер.  Кая: Можеш зайти до музичного кабінету і подивитись чи живий Венті?  Кая: Гей. Кая: Будь ласка.  Він чомусь не міг відмовити усміхненому обличчю […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Молодший брат

– Можливо тобі варто спробувати не відштовхувати від себе людей?  – Вони не розуміють мене.  Шкільний психолог знову тяжко зітхнув. Його ідеальна усмішка на секунду колихнулась. Йому щиро подобалось допомагати людям, але клієнти, які не хотіли самі собі допомогти щиро лякали його. Парадоксально, але подібних “безнадійних” було більше саме серед підлітків, а така суміш лякала […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Старший брат

Протягом усього тижня Венті тягнув Ділюка в компанію, а він й не сперечався. Це вже стало обовʼязком, рутиною. Прокинутись, вмитись, зустрітись з друзями, поснідати з друзями, провести уроки з друзями, пообідати з друзями, знову уроки з друзями, дозвілля з друзями за можливості, вечеря з друзями. Усе з друзями.  Ділюк звісно не міг повноцінно назвати їх […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Павутиння емоцій Каї

– Взагалі-то це я його привів сюди!.. Стоп, а ти що його запрошував сюди?  Героїчний вигляд Венті тут же змінився щирим здивуванням. Він бігав поглядом з Ділюка на Каю і навпаки. – Що з тобою стало, Кає? Ти ж раніше нікого сюди не запрошував.  Він лише знизав плечима, зазираючи в ноутбук Джин. Все що побачив […]FavoriteLoadingДодати до улюблених