Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

Це не твоя вина

“Що ж, мої надії не справдилися, ця консерва така ж жахлива як і та” Перше, що прозвучало з рації. Цей голос належав Робін. Він завжди був трохи хриплий, це була фішка її голосу, але не тепер. Хриплість стала болючою, наче говорить вона, а боляче від голосу тобі. тихий і слабкий, але на диво живий і […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Робін, ти неймовірна

–Ще довго? Вже день на дворі, а ми ще їдемо. –Терпіння мій маленький друже, ще хвилин 10-15 і ми будемо під’їжджати до Гокінзу. –В нас немає стільки часу! –Дивіться!–Од вже не спала, вона дивилася у вікно і в пів вуха слухала спір Майка з Арґайлом.–Там табличка, що ми вже в Гокінзі. Дійсно, вони щойно проїхали […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

ПОПЕРЕДЖЕННЯ

Зранку Юнґі прокинувся від того, що хтось без упину почав сигналити під вікном його дому, а тим часом мобільний телефон розривався від настирливих викликів. У Юнґі і без того пекельно розколювалася голова від похмілля, що накотило на нього, і як би він не намагався знову заснути – марно. Він з неохотою продер очі і ледь […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

у наступному житті

написано на #серпис2022 слово: сон   – він такий милий, коли спить. – а ще неймовірно вразливий. камера зробила фото.   Камера клацнула, і фотографія була зроблена, від чого почувся здавлений сміх. Світловолосий хлопець перевернувся на ліжку та тихо захропів. Дійсно велика помилка, не треба було так робити. Але що зроблено, то зроблено, і Ейджі […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Бібліотека Вічності

Двісті років тому, коли землі туманного Альбіону омивали безкраї простори океана та моря, на забутій богом території з’явилася, ніби з повітря, величезна будівля. Вона була схожа на вежу, кругла, так щей величезна. Людей зацікавило таке дійство й не один намагався зайти всередину, і глянути, що ж там таке. Вони бажали вгамувати свою жадобу цікавості. Але, […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Моє життя в твоїх руках

Пройшла хвилина, дві, три, можливо 5 або навіть 10, проте ніхто з дівчат не наважувався порушити тишу та розірвати обійми. –Ненс..?–Першою заговорила Робін. Вона не хотіла ні тривожити дівчину, ні відпускати її, але ця тиша почала її лякати, а раптом Векна одразу ж знов спробує забрати подругу. Проте її страхи не справдилися. Кучері зарухалися і […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Вітаю, ми розізлили Векну

Чорне небо, якщо в цьому похмурому місці воно існує, колись білі стіни та підлога, майже повністю вкриті пліснявою, павутинням та рослинами цього світу. повітря важке, застояне, але окрім запаху гнилля та грибку, а на добавок до великої кількості пилу, навкруги кружляла атмосфера страху та далекого розуміння, в якому саме місці вона зараз знаходиться. Обернувшись, Ненсі […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Все пішло не за планом

Здається, що пройшла ціла вічність з того моменту, як Стіва затягнуло під воду. Першою від шоку отямилася Ненсі. — Чекайте тут! — Скомандувала вона та стрибнула у воду. — Ні Ненсі!!! Робін намагалася зупинити її, проте дівчини вже не було видно. — ЧОРТ!!! Едді ходив вперед назад, наскільки це дозволяв простір човна, але повернувшись за […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

“Якщо часто дивитися назад, зростає ймовірність спіткнутися” (Е.М. Ремарк)

« – Немо! – з криком зеленоока дівчинка шести років підбігає до свого друга. Встає перед ним, обіймає та прикриває від кулі. Пронизливий біль, що торкнувся кожної клітини тіла, заставляє кричати. Вона кричить, але ніхто не чує, навіть вона сама. Еллі! Дівчинко моя! – батько дитини піднімає її на руки, забруднюючи кров’ю сорочку та руки. […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Марк

Дідько. – вона вимкнула звук та відкинула телефон на сидіння поруч. Рейс через годину, валізи спаковані, до аеропорта не так далеко їхати, але чи це ще в приорітеті? Хочеться їй того, чи ні, вона має залишитися в місті. А якщо точніше, поряд з Марком. Тільки він знає, на що здатна його сім’я і тільки з […]FavoriteLoadingДодати до улюблених